Особливості ураження гепатобіліарної системи у вагітних з прееклампсією та шляхи їх корекції - Автореферат

Поява тяжких форм у сполученні з маломаніфестною клінічною симптоматикою значно ускладнює ранню діагностику прееклампсії, а резистентність до проведеного лікування спричиняє ріст перинатальних і материнських втрат, перетворюючи прееклампсію у дуже важливу медико-соціальну проблему (В.Н. Порушення функціональної активності печінки реалізується в глибокі порушення обміну речовин, коли в кровоток надходять проміжні продукти обміну, що при зниженні дезінтоксикаційної функції печінки і нирок сприяють розвитку синдрому ендогенної інтоксикації (А. П. Усе викладене характеризує проблему прееклампсії як високо актуальну та вимагає проведення подальших наукових досліджень, які дозволяють у більшій мірі визначити етіологічну сутність цього ускладнення, розкрити нові етапи патогенезу з урахуванням функціональних змін печінки, і на цій основі розробити рекомендації лікувально-практичної спрямованості. Лабораторні маркери, що застосовуються звичайно з метою оцінки стану печінки, дозволяють діагностувати загибель гепатоцитів (цитоліз), у той час як ушкодження печінки при прееклампсії являє собою тривалий процес від функціональних до морфологічних змін, на які на ранніх етапах захворювання можна впливати і тим самим значно поліпшити прогноз для вагітної і плода (С.Д. Провести комплексне дослідження функціональної активності печінки у вагітних із прееклампсією легкого і середнього ступеня тяжкості з визначенням найбільш значущих маркерів залучення печінки в патологічний процес.Обстежено 140 вагітних із прееклампсією: 80 вагітних із прееклампсією легкого ступеня склали групу I, 60 вагітних із прееклампсією середнього ступеня тяжкості - групу II. Надалі кожна з груп була розподілена в залежності від проведеного лікування гестоза: у групі IA (50 вагітних) і групі IIA (30 вагітних) проводилася традиційна терапія прееклампсії з урахуванням ступеня тяжкості, у якості гепатопротектора використовувався рослинний препарат Хофітол; у групі ІБ (30 вагітних) і групі ІІБ (30 вагітних) традиційна терапія гестоза сполучалася з гепатопротекторною терапією з використанням піфламіну. Переважну більшість обстежених пацієнток складали молоді жінки у віці 18-23 роки (52,5 ± 5,6% в групі I та 50,0 ± 6,5% в групі II), що узгоджується з даними, отриманими при ретроспективному аналізі тяжких форм гестозов, де випадки смерті від гестоза в зазначеній віковій групі склали 38%. Середня величина діастоличного артеріального тиску в пацієнток із прееклампсією легкого ступеня (група I) складала 90 ± 10 мм.рт.ст., у пацієнток із прееклампсією середнього ступеня тяжкості (група II) - 100 ± 15 мм. рт. ст., у той час як у вагітних контрольної групи - 65 ± 5мм.рт.ст., (p <0,05). Індекс функціонального резерву печінки при наростанні тяжкості прееклампсії прогресивно знижувався: при прееклампсії легкого ступеня (група I) - 1,5; при прееклампсії середнього ступеня (група II) - 1,3.У дисертації наведено нове рішення актуальної наукової задачі - обґрунтування та удосконалення методів ранньої діагностики впливу прееклампсії на функціональний стан печінки, розроблена комплексна терапія прееклампсії легкого та середнього ступенів тяжкості із застосуванням рослинних флавоноідів з гепатопротекторною дією. При тяжких формах прееклампсії й еклампсії ушкодження печінкової паренхіми спостерігається в 100% вагітних та характеризується ознаками ішемічного гепатоза, генез якого повязаний зі зниженням кровообігу в аферентних судинах печінки (печінковій артерії і воротній вені). Виділено низку обєктивних критеріїв розвитку ішемічного гепатозу при прееклампсії: підвищення рівня молочної кислоти в 2,87 разів, розвиток вторинних порушень обміну білка у вигляді гіпоальбумінемії, диспротеінемії, за рахунок підвищення рівня a1 і а2-глобулінів, g-глобулінів, зниження змісту фібриногену, протромбіну та антитромбіну III, гіперліпідемії і дисліпопротеінемії з підвищенням атерогенного потенціалу крові, поява маркерів ендогенної інтоксикації (підвищення рівня МСВ, аміаку, креатинину та сечовини у крові), дисбаланс в співвідношенні процесів ПОЛ-АОСЗ (Кдб > 0,40), збільшення АЛАТ > 2,29 разів, ЛДГ >1,44 разів, ГЛДГ в 3,21 раз, підвищення активності лужної фосфатази > 1,44 разів. В основі патогенезу порушення функції печінки при гестозі лежить формування ішемічного гепатозу внаслідок зниження обємного кровообігу в печінковій артерії та воротній вені за рахунок вазоспазму, що веде до порушення функціональної активності центролобулярних гепатоцитів, відповідальних за гліколіз, детоксикацію, яке при подальшому прогресуванні прееклампсії охоплює і перипортальні гепатоцити, відповідальні за обмін та синтез протеїнів, метаболізм нутрієнтів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено нове рішення актуальної наукової задачі - обґрунтування та удосконалення методів ранньої діагностики впливу прееклампсії на функціональний стан печінки, розроблена комплексна терапія прееклампсії легкого та середнього ступенів тяжкості із застосуванням рослинних флавоноідів з гепатопротекторною дією.

При тяжких формах прееклампсії й еклампсії ушкодження печінкової паренхіми спостерігається в 100% вагітних та характеризується ознаками ішемічного гепатоза, генез якого повязаний зі зниженням кровообігу в аферентних судинах печінки (печінковій артерії і воротній вені).

Виділено низку обєктивних критеріїв розвитку ішемічного гепатозу при прееклампсії: підвищення рівня молочної кислоти в 2,87 разів, розвиток вторинних порушень обміну білка у вигляді гіпоальбумінемії, диспротеінемії, за рахунок підвищення рівня a1 і а2-глобулінів, g-глобулінів, зниження змісту фібриногену, протромбіну та антитромбіну III, гіперліпідемії і дисліпопротеінемії з підвищенням атерогенного потенціалу крові, поява маркерів ендогенної інтоксикації (підвищення рівня МСВ, аміаку, креатинину та сечовини у крові), дисбаланс в співвідношенні процесів ПОЛ-АОСЗ (Кдб > 0,40), збільшення АЛАТ > 2,29 разів, ЛДГ >1,44 разів, ГЛДГ в 3,21 раз, підвищення активності лужної фосфатази > 1,44 разів.

Доплирометричне дослідження показників кровообігу в печінковій артерії та воротній вені - метод ранньої та неінвазивної діагностики змін гемодінамики в печінці, які є однією з основних ланок порушення функціональної активності печінки при прееклампсії.

В основі патогенезу порушення функції печінки при гестозі лежить формування ішемічного гепатозу внаслідок зниження обємного кровообігу в печінковій артерії та воротній вені за рахунок вазоспазму, що веде до порушення функціональної активності центролобулярних гепатоцитів, відповідальних за гліколіз, детоксикацію, яке при подальшому прогресуванні прееклампсії охоплює і перипортальні гепатоцити, відповідальні за обмін та синтез протеїнів, метаболізм нутрієнтів. Тривала гіпоксія веде до цитолізу та формування печінкової недостатності.

Комплексна терапія прееклампсії із застосуванням рослинного флавоноїдного препарату піфламін є патогенетично обумовленою, тому що вона покращує гемодинаміку в аферентних судинах печінки та фетоплацентарному комплексі, володіє антиоксидантною активністю, гіполіпідемічною, жовчогінною, гіпохолестеринемічною та дезінтоксикаційною дією, попереджує цитоліз гепатоцитів.

Своєчасне використання комплексної терапії прееклампсії із застосуванням піфламіну сприяє поліпшенню стану плода за рахунок покращення плодово-плацентарної гемодинаміки, доношуванню вагітності та зменшенню показників перинатальної захворюваності.

Практичні рекомендації

1. Для впровадження в клінічну практику запропоновано метод оцінки функції печінки при прееклампсії, який складається з доплерометричного дослідження кровообігу в печінковій артерії, визначення обємної швидкості кровообігу в воротній вені та функціонального резерву печінки.

Алгоритм діагностики: при фізіологічній гестації в терміні 29-37 тижнів показники кровообігу в печінковій артерії не відрізнялись від показників у здорових невагітних жінок (обємна швидкість кровообігу - 665 ± 31 мл/хв.; ІР - 0,63 ± 0,02; ПІ - 0,92 ± 0,03; СДВ - 2,70 ± 0,13); кровообіг в воротній вені характеризувався збільшенням базальної обємної швидкості кровообігу на 8,9%, функціональний резерв печінки був значно меншим (1,6), ніж у невагітних (2,1). При прееклампсії легкого ступеня обємна швидкість кровообігу в печінковій артерії знижувалась на 25,9% (обємна швидкість кровообігу - 528 ± 27 мл/хв.; ІР - 0,69±0,02; ПІ - 1,06±0,02; СДВ - 3,26±0,27), базальна обємна швидкість кровообігу в воротній вені знижувалась на 15,2%, функціональний резерв печінки - 1,5. При прееклампсії середнього ступеня тяжкості обємна швидкість кровообігу в печінковій артерії знижувалась на 32,2% (обємна швидкість кровообігу - 451 ± 30 мл/хв.; ІР - 0,73 ± 0,03; ПІ - 1,14 ± 0,03; СДВ - 3,65 ± 0,44), базальна обємна швидкість кровообігу в воротній вені знижувалась на 22,8%, функціональний резерв печінки - 1,3.

2. З метою профілактики та лікування ішемічного гепатозу при прееклампсії наряду з традиційною терапією гестозу рекомендовано використання рослинного флавоноїдного гепатопротектора піфламін по 1 таблетці три рази на добу за 30 хв. до прийому їжі протягом 20 діб.

1. Ольховська В.М. Порівняльний клінічний аналіз використання фітопрепаратів для корекції функції печінки у вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступенів // Клінічна фармація. - 2003. - №3, том 7. - С. 110-112.

2. Ольховская В.Н. Патогистологические характеристики изменений в печени у больных, умерших от тяжелых форм гестоза // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - №617. - Серія “Медицина”, Випуск 8. - С. 15-18.

3. Ольховская В.Н. Особенности поражения гепатобилиарной системы у беременных с преэклампсией и пути коррекции // Медико-соціальні проблеми сімї. - 2005. - №2, том 10. - С. 41-47.

4. Ольховская В.Н. Функциональные резервы печени у женщин с прееклампсией // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения. - 2005, том 141, часть 2. - С. 106- 110.

5. Лисицина Н.В., Ольховская В.Н. Исследование нарушений липидно-ферментативного обмена при беременности, осложненной прееклампсией // Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2004. - С. 548-551. (автором особисто проводилась більшість досліджень та статистична обробка результатів).

6. Ольховська В.М., Сторчак Г.В. Особливості функціональної активності печінки у вагітних з гестозом // Збірник наукових праць Науково-практичної конференції “Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини”. - Харків, 2004. - С. 65-66. (автором особисто проводилася більшість досліджень та статистична обробка результатів).