Особливості умов розвитку етнографії в радянський період - Реферат

Саме тоді, коли рука російського уряду доруйнувала останки української державності на Лівобережній, козацькій Україні: на Слобожанщині, Запорожжі й на Гетьманщині; саме тоді, коли завмирало українське культурне життя в старих своїх формах і, здавалось, цим разом уже назавжди, якраз тоді серед освічених представників українського громадянства, як антитеза до упадку старого життя, зароджувався новий духовний процес: пробудження інтересу до свого власного минулого, змагання зберегти національно-історичну традицію вкупі зі впливом нових ідей, що приходили до нас із Заходу, ідей народності й демократизму, - все це утворює умовний рух, який має в історії назву українського національного відродження.Українська мова зробилася мовою державною; постали українські державні університети в Києві та Камянці, історично-філологічний факультет у Полтаві; по всіх старих університетах і взагалі по вищих школах засновано кафедри української мови, історії, права, історії письменства; нарешті, в кінці 1918 року заложено в Києві Українську Академію наук по дуже широкій програмі. Він відновив з 1924 р. видання «України», видав ще кілька дуже цінних збірників порайонного дослідження України (Київ, Чернігів), цілий ряд наукових збірників; він продовжував видання своєї «Історії України-Руси», випустивши в 1929-30-х роках IX том, де історію доведено до смерті Б. Відділ соціальних наук Академії так само скупчив біля себе старших і молодших дослідників, і видані ним кілька десятків томів «Записок», «Праць» Комісії для виучування українського права та Комісії для виучування звичаєвого права України, «Матеріалів до історії українського права» та інші публікації принесли цілий ряд дуже важливих студій і матеріалів з історії українського права й соціально-економічних відносин. Хоча під радянською владою наукову діяльність було сконцентровано й централізовано в Академії наук, а всі університети закрито та виділено з них спеціальні «інститути народної освіти», але по головних культурних осередках було засновано - науково-дослідні кафедри як місцеві філії Академії наук. Праці українських учених про Україну, про її історію та культуру почали зявлятися в наукових виданнях чеських, німецьких, англійських, французьких та інших.Саме тоді, коли рука російського уряду доруйнувала останки української державності на Лівобережній, козацькій Україні: на Слобожанщині, Запорожжі й на Гетьманщині; саме тоді, коли завмирало українське культурне життя в старих своїх формах і, здавалось, цим разом уже назавжди, якраз тоді серед освічених представників українського громадянства, як антитеза до упадку старого життя, зароджувався новий духовний процес: пробудження інтересу до свого власного минулого, змагання зберегти національно-історичну традицію вкупі зі впливом нових ідей, що приходили до нас із Заходу, ідей народності й демократизму, - все це утворює умовний рух, який має в історії назву українського національного відродження.

План

Вступ

1. Становлення етнографії України.

2. Основні наукові установи та організації, періодичні видання з етнології у ХХ ст.

Висновки

Список використаної літератури та джерел

Початки наукового дослідження української історії, етнографії, мови, письменства, - те, що ми звемо українознавством, припадають на самий кінець XVIII століття. Ці початки тісно повязані з українським національним відродженням. Саме тоді, коли рука російського уряду доруйнувала останки української державності на Лівобережній, козацькій Україні: на Слобожанщині, Запорожжі й на Гетьманщині; саме тоді, коли завмирало українське культурне життя в старих своїх формах і, здавалось, цим разом уже назавжди, якраз тоді серед освічених представників українського громадянства, як антитеза до упадку старого життя, зароджувався новий духовний процес: пробудження інтересу до свого власного минулого, змагання зберегти національно-історичну традицію вкупі зі впливом нових ідей, що приходили до нас із Заходу, ідей народності й демократизму, - все це утворює умовний рух, який має в історії назву українського національного відродження. Це відродження позначилося перш за все на Лівобережжі, де ще були живі спомини про часи козацтва і гетьманства, де ще збереглася своя заможна й освічена верства - колишня козацька старшина, яка хоч і перелицьовувалася на дворян Російської імперії, але ще не зовсім одірвалася від української національної стихії і в особі своїх кращих представників памятала про часи колишньої козацької слави і пишалася нею. І ось якраз тоді, коли російський уряд, починаючи з самої цариці Катерини II, докладав усіх зусиль, щоб не тільки назва, але навіть сама память про часи Гетьманщини зникла, і щоб раз назавжди викорінився погляд, ніби українці - якийсь окремий народ од москалів, - саме тоді українські патріоти починають збирати памятки до історії своєї минувшини і видавати їх у світ, щоб не пропала память про колишнє самобутнє життя рідного краю.

Болтарович З. Україна в дослідженнях польських етнографів. - К., 1976.

Українська етнологія: Навчальний посібник. / За ред.. В. Борисенко. - К., 2007. - С.70 - 94. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології.- К.,1995.

Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. - М., 1993.

Дорошенко Д. Нарис історії України. В 2-х т.- К., 1991.

Качкан В.Українське народознавство в іменах. - К.: Либідь, 1994.- Част. І.

Козлов В.И. Между этнографией, этнологией и жизнью. //Этнографическое обозрение. - № 3. - 1992. Нельга О.В. Теорія етносу. - К., 1997. Пономарьов А.П. Українська етнографія. Курс лекцій. - К., 1994. 10. Проскурова С.В. Щодо особливостей теоретико - методичного забезпечення етнографічної практики студентів історичних факультетів.\\ Збірник наукових праць НДІУ. Т. ХІІІ. - К., 2007. - С. 515 - 521. Проскурова С.В. Проблеми викладання українознавства у вищих навчальних закладах. (З досвіду роботи КДПУ ім. В.Винниченка) .\\ Збірник наукових праць НДІУ. Т. ХІ. - К., 2005. - С. 312 - 320.

Січинський В. Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей про Україну...- К., 1992.

Размещено на .ru