Витоки й розвиток мистецтва в’язання. Висвітлення етапів історичного розвитку трикотажу як виду текстильного декоративно-ужиткового мистецтва України. Унікальність й універсальність, типологічні та художні особливості трикотажу на території України.
В результаті інформаційний простір насичений залишками дискретних даних про практичний досвід реалізації того чи іншого задуму різних майстрів, серед яких є як відомі дизайнери, так і шанувальники-аматори в’язання як виду рукоділля. Деякі дослідники розглядають трикотаж з точки зору дизайну, проте лише в контексті комп’ютерного проектування. Таке коло інтересів залишає поза дослідженням в’язання як виду декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну, яке має давню історію розвитку. Мета роботи. Метою роботи є висвітлення етапів історичного розвитку трикотажу як виду текстильного декоративно-ужиткового мистецтва України. Завдання. Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань: - простежити ключові етапи еволюції мистецтва в’язання; - визначити унікальність й універсальність типологічні та художні особливості трикотажу на території України; Обєктом дослідження є ручний текстиль в Україні, предметом дослідження є особливості трикотажу в Україні: історичний аспект. Для досягнення поставленої мети використано різні методи дослідження, зокрема: український трикотаж в’язання ужитковий - аналітичний метод, що сприяв виявленню значення трикотажу в історичному аспекті; - принцип аналізу та синтезу, що дозволив розглянути трикотаж та технологію його створення в цілому та кожний її елемент окремо. Трикотаж виготовляють як за допомогою в’язальних машин і пристосувань, так і вручну [1]. Із появою спеціальних вязальних машин речі починають виготовляти механізованим методом і вязання виступає як вид текстильної промислової галузі. 1.1 Морфологічна класифікація декоративно-ужиткового мистецтва Декоративно-прикладне мистецтво (від лат. М. С. Каган у 60-х роках, незадовільно оцінюючи морфологічну структуру за матеріалами і техніками, запропонував так звану функціональну концепцію, насамперед визначаючи як види одяг, посуд, меблі, зброю, засоби транспорту та ін [6]. Історію європейського трикотажу зарубіжні автори починають ґрунтовно опрацьовувати з другої половини XVIII століття [7], історія ж українського вязання привертає увагу вітчизняних вчених лише в другій половині ХХ ст. Досить вагому інформацію про давнє плетінні (переважно як техніка) розглядає С. Мистецтво в’язання в Україні кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. як явище національної культури вивчала О.Козакевич [15].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
