Прокоф’єв С.С. як основоположник напрямку у фортепіанному виконавстві ХХ століття. Характерні особливості творчої спадщини композитора. Риси стилю мистецтва Прокоф’єва–піаніста. Соната №3 та характерні особливості сонатної творчості композитора.
При низкой оригинальности работы "Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
1. Прокофєв С.С. - визнаний класик ХХ століття прокофєв композитор сонатний піаніст
“Прокофєв С.С. вніс в російську музичну культуру величезний, безцінний внесок. Геніальний композитор, він розвинув творчу спадщину, залишену нам великими корифеями музичної класики Глінкою, Мусоргським, Чайковським, Бородіном, Римським-Корсаком і Рахманіном”.
Д.Шостакович
Чи може художник стояти осторонь життя? Чи може він замкнутися в “ефемерну” вежу, субєктивними емоціями окреслити коло своєї творчості, чи він повинен бути там де він потрібен, де його слово, його музика, можуть допомогти людям жити краще і яскравіше?
Пригадаємо творчий шлях Бетовена і Шекспіра, Моцарта і Толстого, Чайковського і Діккенса - цих титанів людського духу і думки. Що вони по власній волі, по велінню душі і обовязку віддали свій могутній талант служінню людини? Хіба їх безсмертні творіння не відмічені перш за все цією рисою?
Я дотримуюся того твердження, що композитор, як і поет, чи живописець повинен прикрашати людське життя і захищати його, вести людину до світлого майбутнього. Таким, з моєї точки зору, є кодекс мистецтва”.
В цих прекрасних і гордих словах нашого сучасника, видатного російського композитора Сергія Сергійовича Прокофєва (1891-1953 роки) розкривається зміст і значення його творчості, всього його життя, підкореному безперервним пошукам, завоюванню все нових висот на шляху створення великої справжньої музики.
“Головним достоїнством або пороком мого життя були мої пошуки оригінальної, абсолютно власної мови в музиці. Я відчуваю відразу до наслідування, копіювання, уподібнення. Я ненавиджу звичні методи. Я хочу бути самим собою завжди”.
Прокофєв С.С.
Про Прокофєва написано сотні книг і величезна кількість статей. Його музика стала темою багатьох студентських дипломних робіт, кандидатських і докторських дисертацій, неможливо навіть уявити собі, скільки прочитано про нього різних докладів і лекцій.
В цій гігантській по масштабах писемній та усній “прокофєвіані” є роботи, які талановито і захоплююче, розумно і тонко розглядають особливості його творчості. На які я опиратимусь та братиму за основу у написанні власної роботи, власного дослідження. Хоча краще про життя та творчість Прокофєва, його складний та незвичний внутрішній світ - без сумніву я готова стверджувати - написано самим Прокофєвим.
Геніальний композитор, що зробив величезний вплив на світову музику ХХ століття, видатний піаніст та диригент Прокофєв володів також неповторним своєрідним літературним талантом. Адже нікому з композиторів не довелося написати цілу книжку про своє дитинство, музичний талант. Як поступово з маленького нетями і забавного пустуна народжувався великий і мудрий митець. Таку книжку пощастило написати Прокофєву. Гострому на язик, точному і лаконічному в характеристиках, повного колючого гумору.
Імя Прокофєва відоме сьогодні у всьому світі. Ми по праву пишаємося тим, що він був нашим сучасником, жив і працював разом з нами. Зараз ніхто вже не має сумніву в тому, що Прокофєв один з найвизначніших композиторів сучасності, класик російської музики ХХ століття, не менш видатний, ніж його вчителі та сучасники - Римський-Корсаков, Лядов, Скрябін і Рахманінов.
Величезною є роль, яку зіграв Прокофєв в музиці нашого покоління. Піднесений співець життя, сонця і молодості, він дав людям тривожного, суворого і жорстокого ХХ століття ту радість і світло, яких їм так часто не вистачає.
Прокофєв прожив не дуже довге, але напружене та насичене великим змістом життя. Він обїздив мало не весь світ. Зустрічався багатьма відомими музикантами, артистами, письменниками та режисерами - своїми сучасниками. Він бачив і чув все, що було народжене мистецтвом його часу.
Чи варто говорити, яку велику цікавість набуває кожна, здавалося б навіть незначна, деталь його життя, кожна навіть бігла, характеристика окремих штрихів діяльності, що допомагають слідкувати за бурхливим ростом його надзвичайного творчого обдарування.
Рано ставши на композиторську ниву, він не пішов по протореній дорозі, а обрав шлях сміливого новаторства, що завоював йому гарячі симпатії молоді. Його могутній талант, тонка майстерність, відчуття стилю, вроджене відчуття інтонування привернули до нього з перших же творчих кроків увагу оточуючих. Творчість Прокофєва не допускала байдужого до себе ставлення. Дискусія, породжена першими його творами, наростала з кожним новим твором, набуваючи все більшу гостроту, замальовуючи нові, більш широку аудиторію слухачів, музикантів і критиків. Людина гігантської творчої сили, Прокофєв вмів в жорстоких суперечках навколо його творів знаходити те справедливе і цінне, що народжувалося в цих суперечках, вмів уважно прислухатися навіть до найменших зауважень. Прокофєв ніколи не падав духом від гірких невдач, що іноді траплялися на його шляху, також не заспокоювався при шумних і заслужених успіхах, що все більше і більше супроводжували його творчість.
Список литературы
В.Блок. “Метод творчої роботи Прокофєва С.С.” Видавництво № 112. 1956.
В.Нельсон. “Фортепіанна творчість і піанізм Прокофєва”. Видавництво “Музична Україна”. Київ. 1981.
Прокофєв С.С. “Дитинство: автобіографічна повість”. Видавництво “Музична Україна”. Київ. 1991. ISBN 5-88510-147-7.
Гайдамович Т.А. “Музыкальное исполнительство и педагогика. Сборник статей”. Москва. “Музика”. 1991. ISBN 5-7140-0229-6.
Л.Гаккель. “Фортепианное творчество Прокофєва С.С.” Музыкальное издательство “Москва”. 1960.
Л.Данько. “Сергей Сергеевич Прокофьев. Краткий очерк жизни и творчества”. Издательство “Музика”. Москва. 1966. Ленінград.
Т.Евсеева. “Творчество Прокофьева-пианиста”. “Музика”. Москва. 1991. ISBN 5-7140-0495-7.
