З’ясування патогенетичного взаємозв"язку головного болю різноманітного ґенезу з характером цефалгічних синдромів. Вивчення функціонального стану структур головного мозку та оцінка цереброваскулярних порушень при різноманітних цефалгічних синдромах.
При низкой оригинальности работы "Особливості цефалгічних синдромів у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
В осіб, що піддалися радіаційному опроміненню різного ступеня, частіше і раніш діагностується атеросклероз судин головного мозку, синдром хронічної цереброваскулярної недостатності, енцефалопатія дисциркуляторного або змішаного типів. Незважаючи на величезну кількість робіт, присвячених вивченню цереброваскулярної патології в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (ЛНА на ЧАЕС), у літературі не зустрічаються праці, які б були присвячені характеристиці основних цефалгічних синдромів, зясовуванню механізму їх виникнення й проявів останніх у залежності від дози отриманої радіації та тривалості перебування в зоні радіаційного випромінювання. Цефалгічні синдроми є головними симптомами при цереброваскулярній патології та займають особливе місце в осіб, що підлягли впливу малих доз іонізуючого випромінювання при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вивчення основних цефалгічних синдромів у ліквідаторів аварії на ЧАЕС дає можливість на підставі скарг, клінічного і нейрофізіологічного дослідження своєчасно діагностувати розвиток доклінічних ранніх ознак порушення мозкового кровообігу й початкових неврологічних проявів шийного остеохондрозу. Виявлення особливостей основних цефалгічних синдромів та їх механізмів шляхом обґрунтування на підставі даних комплексного клініко-інструментального дослідження осіб, що підлягли впливу різноманітних доз іонізуючого випромінювання при ліквідації аварії на ЧАЕС, для більш оптимальної діагностики й лікування.До даної групи входили хворі з діагнозом вегето-судинна дистонія (ВСД) із початковими проявами недостатності кровообігу й гіпоксії мозку, що знаходилися в зоні ЧАЕС короткий час та отримали незначну дозу радіації до 6 Бер, а також ліквідатори з діагнозом дисциркуляторна енцефалопатія (ДЕП І ст.) (доза до 7,6 Бер), що виявлявся більш глибокими органічними поразками структур головного мозку, які підтверджувалися клінічно й за допомогою додаткових методів дослідження. Цефалгії першого типу в 34,5% хворих супроводжувалися вегетативним пароксизмом у вигляді болів в області серця, серцебиттям, несистемним запамороченням, нудотою, “почуттям страху, тривоги”, позивами на сечовипускання, гіпергидрозом або блідістю шкірних покривів, непритомними станами (частіше за типом симпатико-адреналового кризу). У неврологічному статусі на фоні ДЕП I ст. відзначалося порушення конвергенції - 12%, біль очних яблук при прямуванні в боки, біль в тригемінальних точках I - II гілок - 16%, позитивний симптом Манна-Кохановського - 18%, анізорефлексія і гіпорефлексія - 14% випадків, підвищення мязового тонусу за спастичним типом - 11%, гіпотонія мязів верхніх і нижніх кінцівок - 12%, нестійкість при пробі Ромберга - 19%, гіпергідроз кистей і стоп - 7%, акроцианоз - 8,6%, гіпестезія за поліневритичним типом - 12,1%, сухість шкірних покривів - 6,2%. Другий тип цефалгій (головний біль мязової напруги) характеризувався головним болем більш тривалого характеру - від півгодини до декількох годин, що зявлявся частіше в другій половині дня, у вигляді стягування голови, тімяно-скронєво-потиличної локалізації. У групі хворих із венозно-лікворними цефалгіями біль виникав частіше вранці, носив пульсуючий характер, а також перебігав у вигляді надягнутої на голову “сітки”, “тісної гумової шапки”, супроводжувався почуттям ваги, несвіжості, тупого розпирання із середини в лобно-тімяно-скроневій, потиличній області, що виникав після сну, серцебиттям, що супроводжувався нудотою, коливаннями АТ, бажанням лягти, страхом, тривогою, зниженням працездатності, вираженою загальною слабкістю, емоційною лабільністю особистості, “відсутністю почуття відпочинку після сну”.Найчастіше головні болі, що зустрічаються у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які одержали малі дози радіації від 3 до 9,9 Бер, клінічно виявляються у вигляді таких синдромів: вазомоторної цефалгії - 32,1% (вегетативно-судинна дистонія - 11,7%; дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня - 20,3%); цефалгії мязової напруги - 17,9%, з них цервіко-окципітальні - 5,5%; цефалгії вазомоторно-мязового характеру - 19,7%.; венозно-лікворні головні болі - 23,5%; психалгії - 6,8%. Неврологічний статус та результати компютерної ЕЕГ, ЗВП, ТКДГ, МРТ, ЕХОЕГ, РЕГ підтверджують ознаки переважно функціональної й органічної поразки головного мозку при цефалгічних синдромах вазомоторного, вазомоторно-мязового й венозно-лікворного характеру. У ЛНА на ЧАЕС з головними болями мязової напруги й психалгіями органічних змін в неврологічному статусі не виявлено. У хворих з цефалгією мязової напруги не має змін середніх кількісних показників пізніх компонентів ЗВП, а також змін доплерографічних показників, а при психалгіях параклінічні показники не відрізняються від норми.
Вывод
Клінічна характеристика хворих, що обстежувалися.
У залежності від характеру головного болю, який спостерігався в100% випадків, усі 162 хворих були нами розподілені на 5 основних груп (мал.1).
Мал. 1
Перша група налічувала 52 особи (32,1%), переважно з вазомоторними головними болями. До даної групи входили хворі з діагнозом вегето-судинна дистонія (ВСД) із початковими проявами недостатності кровообігу й гіпоксії мозку, що знаходилися в зоні ЧАЕС короткий час та отримали незначну дозу радіації до 6 Бер, а також ліквідатори з діагнозом дисциркуляторна енцефалопатія (ДЕП І ст.) (доза до 7,6 Бер), що виявлявся більш глибокими органічними поразками структур головного мозку, які підтверджувалися клінічно й за допомогою додаткових методів дослідження. Друга група налічувала в собі 29 осіб (17,9%) і характеризувалася головними болями мязової напруги, патогенез яких повязаний із тривалою напругою кістякових мязів голови та шиї. Доза опромінення складала до 4,3 Бер. Третя група налічувала 32 особи із головними болями вазомоторно-мязового (змішаного) генезу при дозі опромінення до 9,7 Бер (19,7%). Перевага венозного й лікворного компонентів визначалася у 38 хворого ЛНА на ЧАЕС при дозі опромінення до 9,9 Бер. Вони склали четверту групу хворих - 38 осіб (23,5%). До пятої групи були обєднані хворі (доза до 3,2 Бер) із так званими психалгіями, що провокуються й збільшуються емоційним чинником 6,8% (11 хворих).
Постійний головний біль за характером і локалізацією був поділений на типи. Перший тип: головний біль локалізувався частіше в лобово-тімяній, скронєво-тімяній області, виникав в будь який час доби, але частіше в першій половині дня після фізичного або емоційного навантаження. Головний біль ниючий або такий, що ломить, пульсуючого, стискуючого характеру, провокувався емоційною напругою й фізичним навантаженням. У таких хворих спостерігалася блідість шкірних покривів обличчя, несистемне запаморочення, наявність нездужання, різкої загальної слабкості, “нудоти” й підвищена стомлюваність. При вимірюванні артеріального тиску (АТ) тільки в 22% випадків спостерігалося підвищення АТ до 140-150/90-100 мм рт. ст. В іншій групі хворих спостерігався нормальний артеріальний тиск. Цефалгії першого типу в 34,5% хворих супроводжувалися вегетативним пароксизмом у вигляді болів в області серця, серцебиттям, несистемним запамороченням, нудотою, “почуттям страху, тривоги”, позивами на сечовипускання, гіпергидрозом або блідістю шкірних покривів, непритомними станами (частіше за типом симпатико-адреналового кризу). Такі пароксизмальні стани спостерігалися часто у хворих після емоційно-фізичних перевантажень або впливів метеофакторів. Як правило, пароксизмальні стани несли короткочасний характер і купировалися після введення транквілізаторів через 10-15 хвилин. При дослідженні неврологічного статусу на фоні ВСД спостерігалось оживлення за функціональним типом сухожильних та періостальних рефлексів в 28%, анізорефлексія в 12%, тремор кистей рук при пробі Ромберга в 17%, а також акроцианоз кінцівок і стійкий червоний дермографізм. У неврологічному статусі на фоні ДЕП I ст. відзначалося порушення конвергенції - 12%, біль очних яблук при прямуванні в боки, біль в тригемінальних точках I - II гілок - 16%, позитивний симптом Манна-Кохановського - 18%, анізорефлексія і гіпорефлексія - 14% випадків, підвищення мязового тонусу за спастичним типом - 11%, гіпотонія мязів верхніх і нижніх кінцівок - 12%, нестійкість при пробі Ромберга - 19%, гіпергідроз кистей і стоп - 7%, акроцианоз - 8,6%, гіпестезія за поліневритичним типом - 12,1%, сухість шкірних покривів - 6,2%.
Другий тип цефалгій (головний біль мязової напруги) характеризувався головним болем більш тривалого характеру - від півгодини до декількох годин, що зявлявся частіше в другій половині дня, у вигляді стягування голови, тімяно-скронєво-потиличної локалізації. Зявлялося “почуття натягу мяких покривів голови”, “обруча” або “каски” на голові стискуючого характеру, що особливо посилювався після фізичного або емоційного навантаження й що слабшав у стані тривалого відпочинку. При цьому в 65% випадків спостерігалося запаморочення, особливо після зміни положення тіла або підйому по сходовій клітині; запаморочення супроводжувалося відчуттям розпирання у вухах, шумом у голові, нудотою, хиткістю ходи, загальною слабкістю, мерзлякуватістю шкіри голови, кардіалгіями, фотофобіями. При цервіко-окципітальному цефалгічному синдромі відзначався біль з чіткою локалізацією в області потилиці та шиї, що стискує та давить, і супроводжувався бажанням лягти, покласти валик під голову. Під час приступу цефалгій другого типу хворі втрачали фізичну активність, були емоційно лабільні, відзначалася різка загальна слабкість. Надалі головний біль набував постійного характеру, і хворі засипали і прокидалися з ним.
При дослідженні неврологічного статусу у хворих із цефалгіями мязової напруги осередкової патології ЦНС не було виявлено. Відзначався функціональний блефароспазм (5,7%), розширення рефлекторної зони за функціональним типом (22,5%), легкий тремор кистей рук при емоційних навантаженнях (18,4%) (відсутність тремору в стані спочинку). Як правило, прийом антидепресантів, спазмолітиків і міорелаксантів у значній мірі полегшував головний біль.
Третій тип цефалгій, переважно вазомоторно-мязового характеру, характеризувався такими симптомами: хворі скаржилися на відчуття гострого здавлення голови, тиск у вигляді сітки, почуття напруги мязів голови. Непостійний головний біль, який розповсюджувався по всій голові, виникав протягом дня, особливо під час ситуацій емоційного конфлікту й напруги, слабшав під час відпочинку. Головний біль носив пульсуючий характер і супроводжувався онімінням обличчя й кінцівок, утратою рівноваги, руховим занепокоєнням, дратівливістю, безсонням, зниженням працездатності. Як правило, він поширювався на потиличну частину голови й посилювався при фізичному навантаженні або психотравмуючій ситуації.
У неврологічному статусі відзначалася анізорефлексія (18%), гіпестезія в дистальних відділах кінцівок (17,1%), міалгії, більше в мязах кінцівок (15,1%), мязова гіпотонія (7,3%), акроцианоз (16,4%), стійкий червоний дермографізм (15,1%), пастозність обличчя й шкірних покровів (19,2%), легкий тремор кистей рук (20,1%), підвищення мязового тонусу за пластичним типом (11,4%), підвищений гіпергідроз (18,1%), порушення координації (16,2%).
Полегшував стан таких хворих прийом аналгетиків, транквілізаторів, нейролептиків, міорелаксантів, голкорефлексотерапія, масаж. Із захворювань, що супроводжують цефалгічний синдром, переважали вегето-судинна дистонія, синдром Рейно, синдром Меньєра.
У групі хворих із венозно-лікворними цефалгіями біль виникав частіше вранці, носив пульсуючий характер, а також перебігав у вигляді надягнутої на голову “сітки”, “тісної гумової шапки”, супроводжувався почуттям ваги, несвіжості, тупого розпирання із середини в лобно-тімяно-скроневій, потиличній області, що виникав після сну, серцебиттям, що супроводжувався нудотою, коливаннями АТ, бажанням лягти, страхом, тривогою, зниженням працездатності, вираженою загальною слабкістю, емоційною лабільністю особистості, “відсутністю почуття відпочинку після сну”.
У неврологічному статусі відзначалися: гіпестезія в дистальних відділах кінцівок (16,3%), незначно виражена асиметрія в рефлекторній сфері (сухожильні й періостальні рефлекси з рук D>S) (14,4%), торпідність колінних рефлексів (12,7%), мязова гіпотонія (7,2%), тулубна й локомоторна атаксія більше до заду (17,1%), підвищений гіпергідроз (18,6%).
Пятий тип характеризувався наявністю у хворих головного болю, що охоплює усю голову, особливо у нічний або ранковий час, “як тільки відкрили очі після сну”, без чіткої локалізації. Хворі не могли чітко описати характер головного болю. Провокувався даний головний біль емоційною перенапругою, неприємними сновидіннями. Супроводжувався світло- і звукопобоюванням, занепокоєнням, запамороченням, болем при дотику до голови, болями різноманітної локалізації. Дані неврологічного статусу виключали наявність органічної патології.
У ЛНА на ЧАЕС процес виникнення цефалгій та їх характер знаходився в прямому взаємозвязку від дози отриманої радіації. Таким чином, при дозі опромінення до 3,2 Бер відмічалися головні болі нейрогенного характера (психалгії). У ліквідаторів аварії з дозою опромінення до 4,3 Бер зустрічалися частіше головні болі мязового напруження. При дозі опромінення до 6 Бер цефалгії вазомоторного характера зявлялись частіше при ВСД. Вазомоторні цефалгії також зустрічались при дозі опромінення до 7,6 Бер й зявлялись на фоні ДЕП І ст. Велику групу склали ЛНА на ЧАЕС, що мали змішаний характер цефалгічного синдрома, який включав до себе судинно-мязовий (до 9,6 Бер) та венозно-лікворний (до 9,9 Бер) компоненти.
Враховуючи ці дані, можна стверджувати, що відсоток виникнення різноманітних типів головного болю знаходиться в залежності від дози опромінення, а характер цефалгій, їхній механізм виникнення також повязаний із рівнем радіаційної поразки.
Таким чином, базуючись на загальній клінічній характеристиці головного болю в ЛНА на ЧАЕС нами було виділено 5 груп із різноманітними проявами цефалгічного синдрому в залежності від патомеханізму їх виникнення.
Параклінічна характеристика обстежених хворих. За даними ЕЕГ спостерігалися різноманітні типи електроенцефалограм при цефалгічних синдромах з різним патомеханізмом. Для клінічної характеристики структури електроенцефалограм застосовували частотно-амплітудні показники, запропоновані О.О.Жирмунською. І тип було виявлено в100% випадків у групах з головним болем мязового напруження та психалгій. ІІ тип - у 1,7% випадків при ВСД, та 89,9% при ДЕП у групі з головним болем вазомоторного характеру, 77,2% при венозно-лікворних та 88,9% при вазомоторно-мязових цефалгіях. ІІІ тип - у 12,8% випадків при венозно-лікворних та 11,1% при вазомоторно-мязових цефалгіях, при цьому він характеризувався наявністю дифузних змін у біоелектричній активності головного мозку.
Результати кількісних і якісних показників ЗВП при цефалгічних синдромах у ЛНА на ЧАЕС були різноманітними. Основними характерними змінами було зниження амплітуди ранніх і пізніх компонентів і зменшення часу латентних періодів, більше в пізніх компонентах ( таблиця 1 і 2).
Найбільше характерні зміни відзначені в групі з вазомоторними головними болями на фоні ДЕП: достовірне (р<0,05) зниження амплітуди як ранніх так і пізніх компонентів і зміна (зменшення) часу латентних періодів. За формою крива характеризувалася поліморфністю й помірно вираженою міжнапівкулевою асиметрією. Більш грубі зміни форми кривої, виразності поглиблень, інцизур, наявністю міжнапівкулевої асиметрії, а також значне достовірне (р<0,05) зниження амплітуди й збільшення часу латентних періодів відзначено в групах хворих із венозно-лікворними й вазомоторно-мязовими цефалгіями.
Таблиця 1. Середні кількісні показники ранніх компонентів ЗВП при цефалгіях різноманітного генезу (М±m)
Примітка: ЛП - латентні періоди (П3Н3П4Н4); А - амплітуда; * - р<0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
Вивчення стану мязового тонусу методом ЕМГ показало зміну частотно-амплітудних показників у групах із цефалгіями мязової напруги, вазомоторно-мязового й венозно-лікворного характеру в ЛНА на ЧАЕС.
Характерні зміни ЕМГ показників у 68,4% випадків відзначені в групі з головними болями мязової напруги (II-б тип).
При приєднанні судинного (вазомоторного) компонента відзначалося більш значне зниження амплітуди й підвищення мязового тонусу ( II-б тип - 51,2%, II-а тип - 12,4%). У групі з венозно-лікворними цефалгіями також відзначалося підвищення мязового тонусу, очевидно, повязане з порушенням венозного відтоку, застою й повнокровя як глибоких, так і поверхневих вен, що призводить до повторного підвищення мязового тонусу (II-б тип - 23,7%).
Показники електроміографічного дослідження характеризувалися порушенням проведення імпульсу в нервово-мязовому синапсі, на рівні периферичних мотонейронів головного мозку, що веде надалі до передньорогової поразки, та підтверджується вірогідним зниженням (р<0,05) амплітудних показників ЕМГ при функціональних пробах в групах з головними болями мязового, вазомоторно-мязового та венозно-лікворного характера у ЛНА на ЧАЕС(таблиця 3).
Таблиця 3
Амплітудні показники електроміографічних досліджень мязів скальпа черепа і комірової зони при різноманітних типах цефалгій(М±m)
Головний біль У стані спокою (МКВ) При глибокому вдиху (МКВ) При фізичному навантаженні (МКВ)
Примітка: * - р<0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
Дослідження церебральної гемодинаміки методом ТКДГ показало наявність найбільш характерних змін тільки в групах із вазомоторними цефалгіями на фоні ДЕП, венозно-лікворними й вазомоторно-мязовими головними болями. При морфологічному аналізі отриманих доплерограм в усіх хворих даних груп відзначалося зниження амплітуди кривої, підняття інцизури догори і зменшення “систолічного вікна”. Основні кількісні дані доплерографії тільки в групах із характерними змінами швидкісних показників подані в таблиці 4.
Аналіз отриманих даних виявив достовірне (р<0,05) зниження середньої швидкості кровотоку (СШК) при вазомоторних головних болях на фоні ДЕП на 22,4%, підвищення індексу пульсації на 3,7% у порівнянні з контрольною групою. Швидкісні показники в групі з венозно-лікворними цефалгіями вірогідно знижувалися на 18,9% (р<0,05), індекс пульсації підвищувався на 23,2% у порівнянні з контрольною групою. Збільшення лікворної дисциркуляції в церебральних судинах із венозним застоєм і переповнюванням кровю венозних синусів надалі призводило до росту індексів і до зміни морфології кривої, у вигляді зниження діастолічної частини (за рахунок венозного відтоку), а також зміні швидкісних характеристик у вигляді зниження СШК. При вазомоторно-мязових цефалгіях відзначалося найбільш значне зниження СШК (на 29,3% у порівнянні з контрольною групою) на фоні наявного на початку для компенсації кровообігу вазоспазму, що веде надалі до розвитку хронічної мозкової недостатності.
Таблиця 4
Доплерографічні показники в СМА при різних типах цефалгії
СМА V max V mean PL S/D
Вазомоторні (ДЕП) D 68,62±11,6* 5,3±5,45* 0,68±0,11* 1,768±0,05*
S 69,79±10,91* 45,4±6,4* 0,67±0,12* 1,764±0,05*
Венозно-лікворні D 84,6±11,6* 45,3±5,45* 0,64±0,07* 1,832±0,05*
S 84,8±10,6* 43,9±6,4* 0,63±0,06* 1,830±0,05*
Вазомоторно-мязові D 68,62±10,9* 41,3±5,45* 0,69±0,11* 1,860±0,05*
S 69,79±9,7* 40,4±6,4* 0,67±0,12* 1,862±0,05*
Контроль n=25 D 94,5±13,6 58,4±8,1 0,52±0,02 1,590±0,05
S 94,5±12,6 58,2±8,0 0,53±0,02 1,592±0,05
Примітка: *- р<0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
Для оцінки стану мозкового кровообігу, а також тонусу артеріальних і венозних судин нами була використана реоенцефалографія. Практично в усіх групах при візуальній оцінці кривої відзначено зміни форми верхівки, розташування дикротичного зубця, наявність додаткових хвиль і ознаки асиметрії кровонаповнення (таблиця 5).
Базуючись на даних, отриманих при РЕГ дослідженні в ЛНА на ЧАЕС із вазомоторними головними болями, виявлено: при ВСД - наявність венозного застою, уповільнення кровообігу в усіх судинних басейнах (нормалізація кривих після функціональних проб), при ДЕП у 18,4% випадків відзначалися явні ознаки судинної патології, що є свідченням розвитку початкових проявів раннього церебрального атеросклерозу у ЛНА на ЧАЕС. При цефалгії мязової напруги не відзначено істотних змін форми кривої і порушення церебрального кровообігу. Виявлено спазм судин при підвищенні мязового тонусу мязів скальпа черепа та комірової зони і венозне повнокровя, що розвивається при цьому. Кількісні показники при головних болях венозно-лікворного характеру вирівнювались у 59,1% хворих, за рахунок венозного застою з порушенням кровообігу в судинах (нормалізація кривих після функціональних проб), та залишались патологічними у 40,6% хворих за рахунок порушення церебральної гемодинаміки й зниження швидкості кровообігу. На фоні вазомоторно-мязової цефалгії ознаки органічної патології виявлялися в 38,6% випадків.
Таблиця 5. Середні значення кількісних показників РЕГ - хвиль при різноманітних виглядах цефалгій у ЛНА на ЧАЕС(М±m)
РЕГ Амплітуда (Ом) Тривалість анакротичної фази (с) Час дікротичної фази (с) Дікротичний індекс (%)
Вазомоторні ВСД ДЕП І ст 0,134±0,06* 0,121±0,4* 0,13±0,06* 0,15±0,07* 16,8±0,7 19,4±0,9* 54,6±2,4* 59,6±2,1*
Примітка: *- р<0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
При вивченні стану шлуночкової системи мозку методом МРТ найбільша інформативність його відзначена в групі з венозно-лікворними цефалгіями. На МР-томограмах спостерігалися легка зовнішня та внутрішня гідроцефалія, які є початковими ознаками синдрому венозно-лікворної дисциркуляції, що розвивається, а надалі і венозно-лікворної гіпертензії.
Використання ехоенцефалографії в різних групах ЛНА на ЧАЕС показало наявність пульсації венозних синусів (у 11,1% випадків) і незначне розширення шлуночкового комплексу також у групі з венозно-лікворними цефалгіями, що підтверджує патогенетичний механізм їх виникнення. В інших групах показники відповідали даним у контрольній групі.
Базуючись на даних клініко-параклінічних досліджень, нами була виділена патогенетична класифікація різноманітних типів цефалгічних синдромів у ЛНА на ЧАЕС (таблиця 6).
Таблиця 6. Патогенетична класифікація головного болю у ЛНА на ЧАЕС
№/№ Типи головного болю Патогенетичний механізм цефалгій
1 Вазомоторні Спазм артерій, дилатація їх, підвищення артеріального тонусу, недостатність тонусу вен, гіпоксія мозку, уповільнення венозного відтоку з магістральних і периферичних судин.
2 Мязової напруги Генералізовані нейрогуморальні зрушення, що впливають на активацію передачі імпульсу в нервово-мязовому синапсі та призводять до підвищення мязового тонусу; початкові дегенеративні зміни в міжстовбуровому диску з наступним приєднанням мязового компонента (цервіко-окципітальні головні болі) зі зниженням тонусу вегетативної нервової системи.
3 Вазомоторно-мязові Комплексний вплив судинного і мязового компонента.
4 Венозно-лікворні Надлишкове кровонаповнення венозних судин із порушенням механізму відтоку венозної крові з венозних синусів, зниження тонусу венозних клапанів у значних судинах із наступним порушенням ліквороциркуляції та підвищенням інтракраніального тиску.
Таким чином, наявність виявлених змін при оцінці основних цефалгічних синдромів у ЛНА на ЧАЕС дає можливість не тільки запідозрити на ранніх етапах наступний розвиток синдромів органічної поразки ЦНС, але й запобігти їхньому прояву своєчасним призначенням цілеспрямованої патогенетичної терапії хворих.1. Найчастіше головні болі, що зустрічаються у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які одержали малі дози радіації від 3 до 9,9 Бер, клінічно виявляються у вигляді таких синдромів: вазомоторної цефалгії - 32,1% (вегетативно-судинна дистонія - 11,7%; дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня - 20,3%); цефалгії мязової напруги - 17,9%, з них цервіко-окципітальні - 5,5%; цефалгії вазомоторно-мязового характеру - 19,7%.; венозно-лікворні головні болі - 23,5%; психалгії - 6,8%.
2. Патогенетичні механізми основних цефалгічних синдромів у ЛНА на ЧАЕС клінічно обґрунтовані й підтверджені сучасними інструментальними методами дослідження.
3. Неврологічний статус та результати компютерної ЕЕГ, ЗВП, ТКДГ, МРТ, ЕХОЕГ, РЕГ підтверджують ознаки переважно функціональної й органічної поразки головного мозку при цефалгічних синдромах вазомоторного, вазомоторно-мязового й венозно-лікворного характеру. У ЛНА на ЧАЕС з головними болями мязової напруги й психалгіями органічних змін в неврологічному статусі не виявлено. У хворих з цефалгією мязової напруги не має змін середніх кількісних показників пізніх компонентів ЗВП, а також змін доплерографічних показників, а при психалгіях параклінічні показники не відрізняються від норми.
4. Виявлено різноманітні за своїм характером зміни церебрального кровообігу при основних цефалгічних синдромах у ЛНА на ЧАЕС (за даними ТКДГ і РЕГ). Так, при цефалгіях змішаного характеру (вазомоторно-мязових і венозно-лікворних) відзначається судинна патологія, що свідчить про зниження кровообігу, порушення судинного тонусу.
При вазомоторних цефалгіях виявлені ознаки венозного застою й підвищення судинного тонусу переважно функціонального характеру (нормалізація кривих при проведенні функціональних проб). При психалгіях яких-небудь змін судинного тонусу не виявлено.
5. Підвищення мязового тонусу в мязах скальпа черепа й області шиї при цефалгіях мязової напруги і цефалгіях змішаного характеру (вазомоторно-мязового) виявлено при проведенні електроміографічних досліджень у ЛНА на ЧАЕС. У той же час ЕМГ-дослідження не виявили змін мязового тонусу при психалгіях.
6. Використання методу МРТ головного мозку показує в групі з венозно-лікворними цефалгіями наявність венозно-лікворної дисциркуляції, що призводить надалі до розвитку венозно-гіпертензійного синдрому, а вивчення стану шийного відділу хребта - ознаки раннього розвитку вертебрального остеохондрозу, які стали чинником підвищення мязового тонусу в підгрупі головного болю мязової напруги.
Список литературы
1.Завальная Е.П. Состояние зрительно вызванных потенциалов головного мозга у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС с головными болями различного генеза. \\ Вестник проблем биологии и медицины. - 1997. - №6. - С.17-26.
2. Завальная Е.П. Клинико-патогенетические корелляции основных цефалгических синдромов у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС. \\ Український вісник психоневрології. - 1999. - Т.7, вип.2(20). - С.21-23.
3. Завальная Е.П. Особенности головных болей мышечного напряжения у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС. \\ Експериментальна і клінічна медицина. - 1999. - №1. -С.86-88.
4. Завальная Е.П., Сердюк Ю.А. Клинико-параклинические особенности цефалгического и полиневропатического синдромов у ликвидаторов аварии на ЧАЭС. \\ Медицина сегодня и завтра. - 1999. - №2. - С.50-52.
5. Завальная Е.П. Ранние клинические проявления нарушения церебральной ликворогемодинамики у ликвидаторов аварии на ЧАЭС. \\ Український вісник психоневрології. - 1999. - Т.7, вип.3(21). - С.33-34.
6.Днестранская Е.П. Особенности вегетативно-эмоциональных нарушений у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС, страдающих дисциркуляторной энцефалопатией. \\ Сборник научных трудов (актуальные проблемы сосудистых заболеваний головного мозга). - Харьков. - 1995. - С.16-18.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
