Особливості трансформації ролі мистецтва в християнському культі - Автореферат

У цій антирелігійній войовничості виявилося волюнтаристське ігнорування не лише спадкоємності у духовній культурі, а й значущості функціонування релігії у суспільстві як соціально-історичному інституті, який певною мірою задовольняє потреби та інтереси значної частини людей. Іншими словами, культ є способом існування, формою вияву релігії, а його складові - предмети культу, вербальне, музично-вокальне або музично-інструментальне оформлення культової практики - володіють глибоким символічним і віроповчальним змістом. Із здобуттям незалежності України, проголошенням релігійно-світоглядних свобод відбувається процес відродження релігії як соціокультурного явища. До аналізу деяких аспектів взаємодії релігії і мистецтва звертаються мистецтвознавці, естетики, а також теологи і релігійні філософи. У релігійно-філософському дискурсі основна увага була зосереджена на дослідженні окремих складових мистецького сакрального комплексу, на догматичному обґрунтуванні його цінності для релігійного культу (Іоанн Дамаскін), на аналізі відношення релігійної та естетичної складової у житті соціуму (С.У дисертації вперше досліджено основні теоретико-методологічні підходи до аналізу взаємодії релігії та мистецтва. Рід), початок взаємодії мистецтва і релігії повязується з періодом синкретичності первісного духовного комплексу за доби палеоліту. Фоєрбах), фіксується ця взаємодія між мистецтвом і релігією у період середнього, частково пізнього палеоліту. Встановлено, що під час аналізу взаємодії релігії і мистецтва як явищ духовного життя людини у контексті діахронічного та синхронічного підходу, важливим є понятійно-категоріальне визначення й уточнення низки понять, які фіксують відмінні функціональні характеристики взаємодії релігії і мистецтва. У цілому релігія, мистецтво і мораль у первісному суспільстві як цілісний мистецько-сакральний комплекс реалізовувалися у первісній міфології та відповідних обрядах.Дослідження трансформацій релігійного мистецтва в християнському культі, виявлення механізмів його сугестивного впливу на свідомість віруючого в контексті ретроспективної панорами взаємодії релігії та мистецтва дає можливість зробити наступні висновки: 1. Мистецтво уособлювало ступінь панування людей над природою, в якій реалізовувалась свобода (естетична свідомість), релігія виходила з залежності людини, її несвободи (релігійна свідомість). Спільним знаменником релігії та мистецтва були дві особливості: по-перше, значна роль фантазії у творенні як художніх, так і релігійних образів; по-друге, те, що вплив мистецтва і релігії на свідомість людини відбувається, передусім, через почуття. Демаркація взаємодії релігії та мистецтва відбувається в епоху верхнього палеоліту, коли еволюція продовжується в соціокультурній сфері. Релігія і мистецтво у процесі історичного розвитку не просто взаємодіяли, на основі синкретизму вони витворили специфічне явище історії культури - релігійне мистецтво.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дослідження трансформацій релігійного мистецтва в християнському культі, виявлення механізмів його сугестивного впливу на свідомість віруючого в контексті ретроспективної панорами взаємодії релігії та мистецтва дає можливість зробити наступні висновки: 1. Аналіз природи виникнення релігії та мистецтва свідчить, що вони мають спільні витоки. Релігійне і художнє освоєння світу розпочалося у первісну епоху у формі єдиної холістичної системи, репрезентованої міфологічно-обрядовим комплексом. Становлення цих форм свідомості відбувалося одночасно й мало спільні світоглядно-пізнавальні передумови. Натомість соціальні потреби, що їх спричинили, були різними. Мистецтво уособлювало ступінь панування людей над природою, в якій реалізовувалась свобода (естетична свідомість), релігія виходила з залежності людини, її несвободи (релігійна свідомість). Спільним знаменником релігії та мистецтва були дві особливості: по-перше, значна роль фантазії у творенні як художніх, так і релігійних образів; по-друге, те, що вплив мистецтва і релігії на свідомість людини відбувається, передусім, через почуття. Демаркація взаємодії релігії та мистецтва відбувається в епоху верхнього палеоліту, коли еволюція продовжується в соціокультурній сфері.

2. Релігія і мистецтво у процесі історичного розвитку не просто взаємодіяли, на основі синкретизму вони витворили специфічне явище історії культури - релігійне мистецтво. У межах різних релігій сформувалося особлива система мистецтв, яка в найбільш оптимальному варіанті відтворювала їх духовну атмосферу і культову практику. Релігійне мистецтво, включене в систему культу, має поліфункціональний характер. Воно виконує в культі дві суперечливі функції: по-перше, специфічно релігійну, культову функцію, оскільки будь-який твір релігійного мистецтва збуджує релігійні образи, ідеї, переживання, наповнює й підсилює релігійні вірування, а часто слугує й безпосереднім обєктом культового поклоніння; по-друге, естетичну функцію, бо релігійне мистецтво є продуктом художньої творчості й викликає естетичні почуття у свідомості людини. Між цими функціями відбувається складна взаємодія. З одного боку, естетична функція посилює релігійний вплив твору культового мистецтва, а естетичні почуття вплітаються у потік релігійних переживань, активізуючи і поглиблюючи їх, з іншого - естетична функція може вступати у конфлікт з релігійною, відтіснивши на другий план культове значення твору мистецтва, його релігійну спрямованість.

3. Сакрально-мистецький комплекс у християнстві має універсальні ознаки, які надають йому естетичної неповторності й специфіки. Вони визначаються системою мистецтв, що історично склалась, в якій титульний вид мистецтва визначає якісну універсальність. Завдяки історично сформованій культурній традиції у християнському світі провідного значення набули пластично-зображальні мистецтва (скульптура і живопис). Мистецтва, в яких тілесність, матеріальність виражались найбільш яскраво й очевидно. Встановлено, що у сакральному мистецькому комплексі католицизму, який включає різні види мистецтв (скульптура, музика, архітектура, кіно тощо), системотвірними видами мистецтв є скульптура і музика, у православному - іконопис та спів, у протестантському - музика і мистецтво слова.

4. Християнський мистецький комплекс як носій релігійно-сакральних смислів у процесі храмових дійств перетворює статику богослужінь у живий образно-динамічний процес і виводить їх на якісно новий рівень соціокультурного буття. Сугестивний вплив сакрального змісту мистецтва зумовлений не догмами й обрядами релігійного характеру, а світоглядно-пізнавальними особливостями людини, її переживаннями та емоціями у процесі естетичного освоєння світу. Сакральне мистецтво є самодостатнім явищем, яке має свою специфічну природу, особливості, обрядове й соціокультурне призначення та неабияку силу психологічного впливу на свідомість віруючих.

5. Соціально-історична природа християнського сакрального мистецтва зумовлена його специфікою розвитку упродовж усього існування християнства, звязком його життєвих констант з постійно мінливими соціальними реаліями. Співмірно із соціальним і духовним розвитком суспільства сакральне мистецтво трансформується та перебуває у динаміці загальних модернізаційних процесів християнства.

І. Статті в наукових виданнях, зареєстрованих ВАК України: 1. Мельничук М. С. Сугестивна роль мистецтва в релігії / М. С. Мельничук // Людинознавчі студії : зб. наук. пр. Дрогобиц. держ. пед. ун-ту імені Івана Франка. - 2003. - Вип. 8. - С. 101-111.

2. Мельничук М. С. Феномен слова в християнському культі / М. С. Мельничук // Мультиверсум : філософ. альм. - 2003. - Вип. 32. - С. 122-130.

3. Мельничук М. С. Неспроможність "магічної" концепції походження мистецтва / М. С. Мельничук // Мультиверсум : філософ. альм. - 2004. - Вип. 40. - С. 107-116.

ІІ. Статті в інших наукових виданнях: 4. Мельничук М. С. Догматичне обґрунтування іконошанування в християнстві / М. С. Мельничук // Збірник матеріалів наукової конференції. Історія релігії в Україні: наук. щоріч. - Львів, 2003. - Кн. 2. - С. 554-559.

5. Мельничук М. С. Значення співу і музики у християнстві / М. С. Мельничук // Історія релігії в Україні: наук. щоріч. - Львів, 2004. - Кн. 2. - С. 493-499.

6. Мельничук М. С. Фантазія як неодмінний елемент мистецтва і релігії / М. С. Мельничук // Історія релігії в Україні: наук. щоріч. - Львів, 2005. - Кн. 2 - С. 680-685.

7. Мельничук М. С. Сакральне мистецтво в системі духовної культури / М. С. Мельничук // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Збірник наукових праць. Випуск 2 (42). - Частина 2. - Рівне, 2008. - С. 94-101.

8. Мельничук М. С. Значення ритуалу та храмових споруд у механізмі культових дійств / Мельничук М. С. // Релігія, релігійність, філософія та гуманітарні знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти / за заг. ред. к.філос.н. Журби М. А. - Частина I. - Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010 р. - С. 81-84.