Особливості трансформації політичної культури в умовах становлення демократичного політичного режиму - Автореферат

Захист відбудеться 07.04.2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Деякі дослідники називають політичну культуру матрицею політичного процесу, тому що вона пронизує діяльність усіх структур політичної системи, виступає системоутворюючим елементом політичної сфери, від політичної культури безпосередньо залежить стабільність політичних режимів. Враховуючи той вплив, який політична культура здійснює на політичну систему, стає зрозумілим необхідність дослідження трансформації політичної культури як складової загального процесу трансформації суспільства. визначити основні напрями і особливості трансформації політичної культури в умовах переходу до демократичного політичного режиму; Наукова новизна дисертації визначається важливістю вибраної теми, постановкою та аналізом недостатньо розроблених питань, пов?язаних із дослідженням формування демократичної політичної культури в умовах становлення демократії, отриманням наступних наукових результатів: - на основі розуміння політичної культури як органічного поєднання стереотипів політичної свідомості і поведінки та моделей функціонування політичних інститутів і політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає способи та методи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, вперше з?ясовано місце політичної культури в структурі політичного режиму: політична культура одночасно виступає елементом (політична свідомість) і функціональним аспектом (політична поведінка і політичні інститути) політичного режиму;У першому розділі „Методологічні основи дослідження взаємозв?язку політичної культури та політичного режиму” проводиться огляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів за темою дослідження, зясовується звязок між політичною культурою і політичним режимом. Політичну культуру на різних соціальних рівнях: суспільства в цілому, його класів, соціальних груп, прошарків і особи досліджували і російські вчені А. І. Серед сучасних українських дослідників, які займаються як загальнотеоретичними проблемами політичної культури, так і аналізом стану політичної культури українського суспільства та перспективами її розвитку, слід відзначити праці В. М. Третій підхід, у якому політична культура розглядається як субєктивно-обєктивний феномен, додає до політичної свідомості і політичної поведінки ще й характер і способи функціонування політичних інститутів і системи в цілому, тим самим виводячи політичну культуру у сферу обєктивних феноменів політичного життя. Розуміння політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, дало змогу визначити зв?язок політичної культури з політичним режимом та її місце в ньому: політична культура одночасно виступає елементом (політична свідомість) і функціональним аспектом (політична поведінка і політичні інститути) політичного режиму.Виходячи з поставленої мети, у дисертаційному дослідженні розкрито основні напрями, етапи й особливості трансформації політичної культури в умовах переходу до демократичного політичного режиму, проаналізовано основні тенденції формування демократичної політичної культури в Україні. На основі аналізу основних концепцій політичної культури і політичного режиму зясовано місце політичної культури в структурі політичного режиму. Політична культура одночасно виступає як елемент (політична свідомість) і функціональний аспект (політична поведінка і політичні інститути) політичного режиму, знаходить свій вияв у ідеологічній складовій, політичному плюралізмі або монізмі, типі партійної системи, ступені гласності в суспільстві. Крім цього, політична культура виступає важливим джерелом легітимності режиму, бо жоден політичний режим не може ігнорувати ставлення до нього підвладного населення. Дослідження демократичної трансформації різних типів політичного режиму дозволило визначити основні напрями та етапи трансформації політичної культури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Виходячи з поставленої мети, у дисертаційному дослідженні розкрито основні напрями, етапи й особливості трансформації політичної культури в умовах переходу до демократичного політичного режиму, проаналізовано основні тенденції формування демократичної політичної культури в Україні. Найбільш важливими є наступні результати дослідження.

На основі аналізу основних концепцій політичної культури і політичного режиму зясовано місце політичної культури в структурі політичного режиму.

Політична культура одночасно виступає як елемент (політична свідомість) і функціональний аспект (політична поведінка і політичні інститути) політичного режиму, знаходить свій вияв у ідеологічній складовій, політичному плюралізмі або монізмі, типі партійної системи, ступені гласності в суспільстві. Крім цього, політична культура виступає важливим джерелом легітимності режиму, бо жоден політичний режим не може ігнорувати ставлення до нього підвладного населення.

Дослідження демократичної трансформації різних типів політичного режиму дозволило визначити основні напрями та етапи трансформації політичної культури.

Основними напрямами трансформації політичної культури є: становлення демократичного типу політичної свідомості, формування політичної поведінки на демократичних засадах, утвердження демократичної культури функціонування політичних інститутів.

Етапами трансформації політичної культури є: етап переходу до демократії та етап утвердження демократії.

Демократичний політичний режим може з?явитися і без відповідного рівня політичної культури більшості населення, але для цього необхідне переважання демократичних ідей і установок в правлячих елітах. Формування ж демократичної політичної культури мас є результатом ефективного функціонування демократичних політичних інститутів, а для цього потрібен час. Досліджено вплив громадянського суспільства на становлення демократичної політичної культури.

У межах громадянського суспільства відбувається організація плюралізму, тобто поєднання й урахування інтересів різноманітних соціальних і політичних сил, формується консенсусний тип політичної культури, який передбачає: політичну толерантність до опонентів; повагу до чужої, навіть протилежної думки; діалог як головну форму політичного спілкування; компроміс як головний принцип вирішення суперечностей.

Встановлено особливості політичної культури України в умовах переходу до демократичного політичного режиму.

Сучасне українське суспільство поляризоване і сегментоване, його політична культура має виразні ознаки фрагментарності. Поляризація суспільства по лініях „багаті - бідні”, „ліві - праві”, „схід - захід”, „православні - греко-католики” тощо заважає виробленню консенсусу щодо базових цінностей й ідеалів суспільного розвитку.

Економічний стан у державі ускладнює формування демократичної політичної культури. Конфлікт між потребами і інтересами та реальними умовами життя гостро переживається громадянами України, породжує відповідні політичні настрої мас.

Формуванню політичної культури демократичного типу перешкоджає також незмінність політичної еліти, нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, слабкість політичних партій, їх нездатність впливати на прийняття державних рішень, державний контроль над ЗМІ, низький рівень свободи слова тощо.

І все ж за роки трансформації значна частина українського суспільства сприйняла основні демократичні ідеали. За роки незалежності зазнали значного оновлення усі структурні елементи - цінності, навички, орієнтації, методи і прийоми політичної діяльності. Суспільство поступово звикає до політичного плюралізму, до значної диференціації підходів, відкритого висловлювання думок. Відроджуються такі традиційні риси української політичної культури як народоправство, толерантність. Процес становлення демократичної політичної культури триває. Поки що політична культура України є культурою перехідного суспільства. Перспективи її розвитку полягають у кардинальному оновленні влади, утвердженні демократичних форм управління, формуванні громадянського суспільства, забезпеченні пріоритету прав і свобод громадян.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Демократична політична культура: основні риси та форми прояву // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 1998. - № 28. - С. 46 - 49.

2. Громадянське суспільство і демократизація // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2000. - № 32. - Ч.2 - С. 61 - 63.

3. Роль політичної культури еліт у процесі демократичної трансформації // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2001. - № 33. - С. 71 - 74.

4. Трансформація політичних режимів: світовий досвід // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2000. - № 32.-Ч.1 - С. 74.