Правова характеристика статусу потерпілого. Визначення вмісту і значення допиту в криміналістиці: підготовка, тактика, вибір часу і місця допиту. Основні особливості допиту окремих категорій потерпілих. Фіксація і способи перевірки свідчень потерпілого.
Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Юридичний факультет Кафедра кримінального процесу і криміналістики КУРСОВА РОБОТА На тему : Особливості тактики допиту потерпілого Виконала: Студентка групи ЮРД-51з Ісмаїлова Емілія Львів-2011 Зміст ВСТУП 1. Зміст і значення допиту у криміналістиці 2.1 Загальні положення процесуального характеру 2.2 Загальні положення тактики допиту 2.3 Підготовка до допиту 2.4 Тактичне забезпечення допиту 2.5 Вибір часу та місця допиту 3. Особливості судового допиту потерпілого ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Допит потерпілих - одна з найбільш поширених слідчих дій. Він являє собою спосіб отримання, засвідчення та перевірку такого виду доказів, як показання названих вище осіб. Із зовнішнього боку допит потерпілого має схожість з опитуванням, отриманням інтерв’ю і пояснень. Тобто, допит потерпілого являє собою ефективний засіб отримання доказової інформації та повинен будуватися таким чином, щоб порядок його проведення по можливості дозволив отримати в великій кількості правдиві та значимі для справи дані і в той же час надійно гарантував права людини і громадянина, оберігав честь та гідність допитуваного. Оскільки Україна стоїть на демократичному шляху розвитку, то ми спробуємо в даній курсовій роботі з’ясувати, наскільки Українська держава турбується про своїх громадян, як їх оберігає. Адже досить часто дача показань потерпілим супроводжується негативними спогадами про подію злочину. Дослідженню цих питань, а також питань про правове положення потерпілих, підготовки, планування, процесуальних і тактичних особливостей допиту цих осіб спрямована дана курсова робота. особливість тактика допит потерпілий 1. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС ПОТЕРПІЛОГО В кримінальному процесі, а саме у ст. 49 Кримінально-процесуального кодексу України (надалі КПК) визначено, що потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Особа має бути визнана потерпілою негайно після того, як у справі будуть зібрані докази що злочином, готуванням до нього або замахом на його вчинення їй заподіяно моральну, фізичну, або майнову шкоду. Проте, він несе кримінальну відповідальність за давання заздалегідь явно неправдивих показань за ст. 384 Кримінального кодексу України (надалі - КК України). Потерпілий має право надати слідчому або суду наявні в його розпорядженні доказові матеріали (документи, матеріали звукозапису або кінозйомки, речові докази тощо). Поряд із цим потерпілий, як і будь-який інший громадянин України, може оскаржити здійснювані дії або прийняті рішення, що торкаються його інтересів, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Другу групу складають тактичні прийоми, непередбачені в КПК, але які допомагають реалізації слідчої дії та сприяють її ефективному проведенню.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
