Особливості сучасної системи психогігієни і психопрофілактики серед військовослужбовців строкової служби - Автореферат

В цих дослідженнях встановлено, що основними принципами психопрофілактики та психогігієни мають бути: комплексність, тобто спрямованість усіх профілактичних заходів одночасно на особистість та її оточення (соціальне середовище), що передбачає тісну взаємодію у роботі всіх служб військової частини; своєчасність, що включає здійснення заходів первинної психопрофілактики серед здорових військовослужбовців, вторинної - на найбільш ранніх етапах виникнення психічної патології; безперервність та активність, коли всі заходи мають здійснюватись регулярно та планомірно, незалежно від видимого благополуччя у стані психічного здоровя особового складу, з постійним пошуком нових шляхів здійснення профілактики; ефективність (проведення будь-яких заходів психопрофілактики та психогігієни з урахуванням головного критерію - їхньої ефективності); етапність, тобто всі психопрофілактичні та психогігієнічні заходи здійснюються поетапно з моменту призову молодого поповнення на військову службу до закінчення військової служби. Встановлено, що відмінності клінічних проявів пограничної патології на трьох різних етапах служби (6 місяців, 1 рік, 1,5 року) зумовлені ступенем адаптації військовослужбовців до специфічних умов служби. Розроблено основні принципи психопрофілактики та психогігієни, що адаптовані до сучасних умов військової служби, а також триетапність цієї системи: - перший етап проводиться з метою виключення призову на військову службу осіб з психічними захворюваннями; здійснюється лікарями-спеціалістами, офіцерами частин у призовних комісіях при військових комісаріатах; третій етап складають питання раціонального використання військовослужбовців на службі з урахуванням їхнього нервово-психічного здоров"я, а також питання реабілітації осіб, що повернулися у військовий колектив після стаціонарнгого лікування або обстеження у психіатричному стаціонарі. Все це створило можливість виділити причини, які призвели до формування пограничної психічної патології в особового складу строкової служби, їхні клінічні та психологічні особливості, та розробити діагностичні та диференціально-діагностичні критерії даних розладів, а також розробити та впровадити систему психопрофілактики та психогігієни у військах.Структура психічних розладів серед військовослужбовців строкової служби характеризується наявністю невротичних розладів (44,7%), неврозоподібних станів на фоні черепно-мозкових травм (15,4%), психопатій (9,6%), реактивних психозів (11,3%), а також легкі ступені олігофренії (19%). Встановлено, що процес психічної адаптації охоплює переважно перший рік служби, причому кожний період служби має свої особливості: на першому році служби йде пристосування до специфіки служби (особливо протягом перших 6 місяців), на 1,5 році - до напруженості службово-бойової діяльності. Система психопрофілактики та психогігієни у внутрішніх військах МВС України повинна застосовуватися з урахуванням структури психопатології, специфічних факторів психічної травматизації, строків служби, психологічних особливостей особистості та можливостей механізмів адаптації.

1. Структура психічних розладів серед військовослужбовців строкової служби характеризується наявністю невротичних розладів (44,7%), неврозоподібних станів на фоні черепно-мозкових травм (15,4%), психопатій (9,6%), реактивних психозів (11,3%), а також легкі ступені олігофренії (19%).

2. Встановлено, що процес психічної адаптації охоплює переважно перший рік служби, причому кожний період служби має свої особливості: на першому році служби йде пристосування до специфіки служби (особливо протягом перших 6 місяців), на 1,5 році - до напруженості службово-бойової діяльності. Основна кількість пограничних розладів (68,4%) виявляється у перші шість місяців служби, коли умови служби ставлять підвищені вимоги до адаптивних механізмів особистості.

3. Система психопрофілактики та психогігієни у внутрішніх військах МВС України повинна застосовуватися з урахуванням структури психопатології, специфічних факторів психічної травматизації, строків служби, психологічних особливостей особистості та можливостей механізмів адаптації.

4. Основні напрямки системи психопрофілактики та психогігієни становлять: - соціально-психологічний, провідне значення в якому належить командирам, офіцерам-вихователям, медичним працівникам;

- медично-психологічний, що забезпечується спільною працею командирів, офіцерів-вихователів та медичної служби;

- лікувально-профілактичний, що здійснюється медичним складом за постійного інформування та зворотнього звязку з командирами та офіцерами-вихователями.

5. Система психопрофілактики та психогігієни реалізується протягом трьох етапів, при цьому на першому етапі провідне значення належить виключенню призову на військову службу осіб з психічною патологією; на другому етапі - ранньому виявленню осіб з пограничними психічними розладами, встановленню їх на диспансерний облік, динамічному спостереженню за ними, а за необхідністю обстеженню, лікуванню та військово-лікарській експертизі; на третьому етапі провідне значення належить питанням раціонального використання військовослужбовців на службі з урахуванням їхнього нервово-психічного здоровя, а також питанням реабілітації осіб, що повернулися після стаціонарного обстеження та лікування у психіатричному стаціонарі.

6. Ефективність розробленої системи психопрофілактики та психогігієни визначається зниженням строків адаптації, рівня захворюваності на пограничні розлади, а також зменшенням кількості осіб, які звільнені з лав військ за психічною патологією

1. Гичун В.С Профилактика патологических реакций у молодых военнослужащих в период адаптации. // Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - Том 4. - Випуск 5(12). - с. 209 - 212.

2. Гичун В.С. Клініко-психопатологічні та психологічні особливості пограничних розладів серед військовослужбовців строкової служби та основні принципи їх профілактики. // Український вісник психоневрології. - Харків, 1998. - Том 6. - Випуск 3(18). - с. 24 - 26.

3. Гичун В.С. Особенности психопрофилактики и психогигиены среди военнослужащих срочной службы. // Вісник проблем біології і медицини. - Полтава - Харків, 1998. - Випуск 25. - с. 116 - 119.

4. Гичун В.С. Опыт проведения психопрофилактической работы в войсках МВД Украины // История Сабуровой дачи : Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии, наркологии. - Збірник наукових праць . Харків, 1996. - Том 3, с. 166 - 170.

5. Гичун В.С. Психогігієна і психопрофілактика в практиці військового лікаря. // Методичний посібник. - Київ, МВД, 1996. - 18с.

6. Гичун В.С. Положення про лікаря-психіатра військової частини. // Методичний посібник. - Київ, МВД, 1995. - 65с.

Размещено на