Особливості структурної організації та функціонування узалежненої особистості - Автореферат

Сьогодні у психології активно розробляється проблема, яка могла б бути позначена, як проблема формування й функціонування узалежненої особистості (В.Д. Поняття «узалежненість» може описувати особистість, і тоді виникає узалежнена особистість (В.Д. Узалежненість має тенденцію вражати всі сфери життя особистості, роблячи його напружено-драматичним. Разом з тим роботи, що розглядають генезис і чинники формування узалежненої особистості, украй нечисленні, а проблема функціонування узалежненої особистості й узалежнених міжособистісних стосунків не є до кінця вирішеною (А.В. У цьому контексті поглиблення теоретичних уявлень щодо особливостей структурної й функціональної організації узалежненої особистості має високу актуальність, тому що дозволить створити профілактичні й корекційні програми, орієнтовані на подолання первинних форм узалежненості.У першому розділі «Теоретико-методологічні основи вивчення узалежненої особистості» розглядаються підходи до концептуалізації узалежненої особистості й узалежненої поведінки, розглядається проблема єдності узалежнених розладів, механізми й чинники формування узалежненої особистості, а також функціонування узалежненої особистості у подружніх стосунках. Ці подружні пари можуть бути віднесені до дебютного етапу формування узалежненості, коли чоловіка й жінку ще не наздогнало розчарування й існує надія на задоволення шлюбних очікувань; 2) 50 подружніх пар, незадоволених шлюбом, які перебувають у стосунках подружньої узалежненості (група 2). Власне узалежненому варіанту розвитку узалежненої особистості специфічні наступні фактори 16 PF Кеттелла: 1) фактор С: С («сила Я») характерний для дебютних форм узалежнених стосунків у жінок, який є відображенням «ейфорії, емоційного кайфу»; С-(«слабкість Я») властивий як узалежненій особистості жінок, так і чоловіків; відзначається наростанням емоційної нестійкості при переході від дебютних форм узалежненості до фінальних, що означає нездатність контролювати емоції й імпульсивні потяги, внутрішнє відчуття безпорадності, нездатності впоратися з життєвими труднощами; 2) фактор I («чуттєвість») більшу виразність виявляє в жіночому варіанті узалежненої особистості, відзначається наростанням потреби в підтримці й увазі, відходу у фантазійний світ при переході від дебютних форм узалежненості до фінальних; у чоловічій вибірці подібні риси притаманні тільки дебютним формам узалежненості; 3) фактор Q2-(«узалежненість від групи»), що виявляє аналогічні тенденції. Для контрузалежнених осіб така незалежність і домінантність може служити засобом підтримки меж особистості, перешкодою злиття з партнером; 2) фактор F-(«десургенсія») відбиває присутність інтровертованості, відходу в себе, дистанціювання, що в контрузалежнених осіб проявляється в униканні теплих близьких стосунків, «страху інтимності»; 3) фактор Q3 («контроль бажань») - відбиває високий самоконтроль, що, насамперед, проявляється у контролі над емоційною сферою, «затисненні» емоцій та потягів. Такими факторами в жіночому варіанті є наступні: 1) фактор А: А («відкритість») характерний для жінок, що перебувають у дебютних формах узалежнених стосунків, А-(«замкнутість») - для фінальних форм узалежненості й контрузалежненості; 2) фактор L: L-(«довірливість») характеризує жінок, що перебувають у стосунках узалежненості, L («підозрілість») - жінок, що перебувають у стосунках контрузалежненості.У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове рішення проблеми формування узалежненої особистості та її функціонування у подружніх стосунках. Жіночий варіант узалежненої особистості характеризується порушенням факторів комунікативного блоку: полюс узалежненості у дебютних формах припускає відкритість, контактність, соціабельність, спрямованість «до людей», при наростанні узалежненості й контрузалежненості у сфері комунікації спостерігається відхід від зовнішнього світу, спрямованість на себе, підсилюється відокремленість. Чоловічий варіант розвитку узалежненої особистості не торкається сфери комунікації, основні зміни стосуються емоційно-вольової сфери, а саме: підвищення емоційного контролю, блокування емоційної експресії, наявність виразного почуття провини як основного регулятора поведінки і міжособистісних стосунків. Структура узалежненої особистості жінок включає три фактори: узалежненість-ранимість, узалежненість-черствість і протиузалежненість, які описують стадії розвитку узалежненої особистості та узалежнених стосунків. Особливістю структури узалежненої особистості жінок є те, що міжособистісна й речова (субстантна) форми узалежненості спираються на різні структурні характеристики особистості жінки, що не дозволяє робити висновок про потенційну еквівалентність всіх форм узалежненості для жінок і легкості перетікання однієї форми узалежненості в іншу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове рішення проблеми формування узалежненої особистості та її функціонування у подружніх стосунках. Проблему вирішено з погляду загальнопсихологічного, а не медико-психологічного підходу, що дозволило розкрити деякі закономірності структурної організації й функціонування узалежненої особистості. Отримані дані свідчать про необхідність розробки психокорекційних тренінгових програм для співузалежненого подружжя, а також превентивних тренінгів для осіб, схильних до формування узалежненості у міжособистісній комунікації.

У результаті проведеного дослідження ми дійшли до наступних висновків: 1. Розвиток узалежненої особистості може здійснюватися за двома основними варіантами: власне узалежненості й контрузалежненості. Власне узалежненості притаманні наступні фактори: слабкість «Я», чуттєвість, узалежненість від групи, конформність. Контрузалежненості специфічні домінантність, дистанціювання, страх інтимності, надконтроль. Жіночий варіант узалежненої особистості характеризується порушенням факторів комунікативного блоку: полюс узалежненості у дебютних формах припускає відкритість, контактність, соціабельність, спрямованість «до людей», при наростанні узалежненості й контрузалежненості у сфері комунікації спостерігається відхід від зовнішнього світу, спрямованість на себе, підсилюється відокремленість. Чоловічий варіант розвитку узалежненої особистості не торкається сфери комунікації, основні зміни стосуються емоційно-вольової сфери, а саме: підвищення емоційного контролю, блокування емоційної експресії, наявність виразного почуття провини як основного регулятора поведінки і міжособистісних стосунків.

2. Структура узалежненої особистості жінок включає три фактори: узалежненість-ранимість, узалежненість-черствість і протиузалежненість, які описують стадії розвитку узалежненої особистості та узалежнених стосунків. Дебютні форми узалежненості характеризуються порушенням винятково у рамках міжособистісних стосунків. Більш пізні (фінальні) стадії узалежнених стосунків повязані зі змінами емоційної сфери, зокрема, з наявністю алекситимічного симптомокомплексу. На цих стадіях існує небезпека трансформації міжособистісної узалежненості в субстантну або поведінкову. Особливістю структури узалежненої особистості жінок є те, що міжособистісна й речова (субстантна) форми узалежненості спираються на різні структурні характеристики особистості жінки, що не дозволяє робити висновок про потенційну еквівалентність всіх форм узалежненості для жінок і легкості перетікання однієї форми узалежненості в іншу.

Структура узалежненої особистості чоловіка більш просто організована, і включає два фактори: узалежненість і протиузалежненість. Всі форми узалежненості для чоловіків є еквівалентними, тому що опираються на одну особистісну структуру. Алекситимічний симптомокомплекс більш характерний для чоловіків порівняно із жінками. Небезпека трансформації міжособистісної узалежненості в речову або хімічну в більшій мірі характерна для чоловіків.

3. Формуванню узалежненої особистості чоловіків сприяють наступні характерологічні структури: оральна, симбіотична, мазохістична, та гальмують: шизоїдна і обсесивно-компульсивна. Жіноча узалежненість практично не повязана з певним характерологічним типом, це збігається з існуючими у літературі даними, що залежність взагалі притаманна жіночому ґендеру. Для узалежненої особистості специфічна структурна слабкість Его-утворень особистості, що виявляється у переважному використанні примітивних (протективних, на відміну від дефензивних) захисних механізмів.

Найбільш стійкими сполученнями характерологічних структур співузалежненого подружжя є комплементарні пари: нарцисичний чоловік - оральна дружина; оральний чоловік - нарцисична дружина; шизоїдний чоловік - істероїдна дружина; обсесивно-компульсивний чоловік - симбіотична дружина; нарцисичний чоловік - мазохістична дружина.

4. Подружня співузалежненість у дебютних й фінальних формах призводить до зниження рівня подружньої адаптації, що виявляється у зниженні психологічної безпеки шлюбу, надійності партнера, сімейної ідентичності, гнучкості (когнітивної, рольової й нормативної), демократичності сімейного лідерства, асертивності поведінки, конструктивності у подоланні кризових ситуацій. Разом з тим, за рахунок механізмів ідеалізації й заперечення на дебютних етапах формування узалежненості (етап «медового місяця») стосунки інфантильної узалежненості сприймаються як «зрілі» (відповідальність партнерів і гіпертрофована турбота), а інфантильна відданість партнерові як духовна близькість. Рольове функціонування подружжя в узалежнених сімях характеризується збіднінням рольового репертуару, редукуванням ґендерного функціонування за рахунок емоційної навантаженості актуальної ролі. узалежненість шлюб подружній характерологічний

5. Розвиток узалежнених стосунків повязаний з викривленням структури подружніх стосунків. У структурі узалежнених подружніх стосунків порівняно з нормою специфічними є наступні особливості: 1) редукування когнітивного фактору, що свідчить про ослаблення Его-контролю; 2) редукування травматичного фактору, який не утримується як самостійний і незалежний, «забруднюючий» («інфікуючий») тільки певну частину психіки. Травматичність стає тотальною, захоплює всю психіку, у якій не залишається зон, вільних від конфлікту; 3) у кількісному плані відбувається сплощення структури подружньої комунікації - вона стає монофакторною; 4) структура подружньої комунікації стає амбівалентною, а тому резистентною до змін, ригідною.

6. У ранніх спогадах узалежненої особистості переважають доедипальні теми, тобто інфантильні травми відносяться до стадії фузії, коли вирішується проблема близькості. Отже, сексуальність узалежненої особистості є не власно сексуальністю, а еквівалентом емоційної близькості, потреби, цінності для партнера. Відкидання є деякою стрижневою характеристикою дитяче-батьківських стосунків, що визначає базовий розлад комунікації у дитячому віці, який сприяє формуванню надалі узалежнених стосунків. Для чоловіків важливою характеристикою дитяче-батьківського контакту, що сприяє надалі формуванню узалежненості, є ворожість оточення. Для жінок, які перебувають у стосунках подружньої узалежненості, стигмами сформованої узалежненості є відкинутість, власна непотрібність, ворожість оточення, безпорадність.

7. Створено психометричний паспорт чоловічого варіанта опитувальника Б. Уайнхолда, визначено основні психометричні показники (критеріальна й змістовна валідність, надійність, диференційна сила тверджень), які знаходяться на високому рівні значущості, що свідчить про обґрунтованість і коректність застосування опитувальника Б. Уайнхолда. Уточнено нормативні показники рівня міжособистісної узалежненості для чоловіків, надано змістовну характеристику кожного рівня. Діапазон сирих балів 20-34 розглядається як діагностичний рівень контрузалежненості, що характеризується уникаючою поведінкою, дистанціюванням у стосунках, прагненням до суперництва. Діапазон сирих балів 35-42 є діагностичним рівнем неузалежненості і являє собою деяку умовну «норму». Діапазон балів від 43 і вище є діагностичним рівнем узалежненості, і характеризується пасивністю, порушенням особистісних меж у вигляді злиття або «злипання» з партнером, прагненням до надблизькості, надінтимності, відсутністю внутрішнього світу або його поділом з партнером.

Перспектива подальших досліджень полягає в поглибленні вивчення чинників, що сприяють трансформації первинних форм узалежненості у вторинні та уточненні механізмів соціалізації узалежненої особистості.

1. Гуртовая И.В. Личностные факторы формирования отношений супружеской зависимости / И.В. Гуртовая // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. - 2008. - № 793. - С.110-116.

2. Гуртовая И.В. Супружеская адаптация зависимой личности / И.В. Гуртовая // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені Драгоманова. Серія 12 «Психологічні науки» - 2008. - С.43-48.

2. Гуртова І.В. Стильові захисні механізми залежної особистості / І.В. Гуртова // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - 2009. - № 842. - С.77-82.

4. Кочарян А.С. Особенности структуры супружеских отношений в зависимом браке / А.С. Кочарян, И.В. Гуртовая, Е.В. Фролова // Наука і освіта. - 2007. - № 8-9, грудень. - С. 76-80.

5. Кочарян А.С. Нарушения эмоционального контакта у женщин при синдроме токсической любви / А.С. Кочарян, И.В. Гуртовая, Е.В. Фролова // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - 2008. - № 807. - С. 173-179.

6. Кочарян А.С. Оценка эффективности методики Б. Уайнхолда для диагностики межличностной зависимости у мужчин / А.С. Кочарян, И.В. Гуртовая, Е.В. Фролова // Проблеми емпіричних досліджень у психології. - 2009. - вип.3. - С.356-363.

7. Кочарян А.С. Ґендерные различия в структуре зависимой личности созависимых супругов / А.С. Кочарян, И.В. Гуртовая, Е.В. Фролова // Гендерні стереотипи індивідуального здоровя: матеріали Міжнародн. наук.-практ. конф. (3 жовтня 2007 р., м. Луцьк). - Луцьк, 2007. - С.115-119.

8. Кочарян А.С. Особенности ранних травматических переживаний у зависимых супругов / А.С. Кочарян, И.В. Гуртовая, Е.В. Фролова // Збірник матеріалів VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми практичної психології», Херсон: Інститут психології, історії та соціології ХДУ. - 2008. - Ч.1. - С. 184-189.

9. Кочарян О.С. Особливості дебютних форм міжособистісної залежності у дівчат підліткового віку / О.С. Кочарян, І.В. Гуртова, Є.В. Фролова // «Девіантна поведінка в дитячому віці»: матеріали наукового симпозіуму (Євпаторія, 3 жовтня 2008): ДУ «ІОЗДП АМНУ», ДУ «ІНПН АМНУ», 2008.- С.23-25.