Особливості ставлення старшокласників до себе як особистості - Статья

Разом з тим, дослідження доводять важливість і необхідність розвитку у старшокласників здатності до позитивного адекватного ставлення до себе як особистості на основі включення старшокласників у різні види навчальної та позанавчальної роботи, в процесі якої така здатність розвивається, де вони на основі аналізу власної діяльності і спілкування вчаться усвідомлювати, оцінювати себе і напрацьовувати досвід ціннісного ставлення до себе як особистості. The experiment found that less than half of high school students have a high level of competence that characterizes their ability to adequately evaluate themselves positively about yourself, the ability to determine their value in different micro society, the ability to raise their social status, build positive relationships with others. The article highlights the main areas of activity of pupils and competencies that must be mastered in each of them to ensure that every high school student, mastering them together, was able to adequately assess themselves, build relationships to themselves according to their abilities and gained experience in the cultivation different spheres of life. Саме старший шкільний вік можна вважати найбільш пріоритетним у формуванні позитивного і адекватного ставлення до самого себе як особистості, бо уже є певний досвід навчальної діяльності, суспільно корисної праці, спілкування і взаємодії з ровесниками і дорослими, в процесі яких старшокласник може проявити себе у різних сферах шкільного і позашкільного життя, зрозуміти і оцінити свої здібності, реальні можливості, почути і відчути оцінку своїх дій як особистості іншими, порівняти їх і зробити реально виважені висновки щодо сутності своєї особистості. На основі багаторічної дослідницької роботи нами виокремлені найсуттєвіші компетенції у вищеназваних сферах розвитку старшокласників: у пізнавальній сфері (розвиток довільних психічних процесів; розвиток мислення, сформованість навчальних дій; розвиток мовлення; розвиток тонкої моторики; розумова працездатність); у мотиваційній сфері (бажання вчитися і самоудосконалюватися; інтерес до основ наук і методів теоретичного мислення; розвинутий мотив до самоосвіти і самовиховання; намагання аналізувати стан своєї діяльності; вмотивований вибір інтересів, профілю подальшого навчання); у емоційно-вольовій сфері (уміння емоційно позитивно сприймати стосунки з людьми; уміння свідомо оцінювати реальну життєву ситуацію і відповідно діяти; уміння долати хвилювання і виходити із стресового стану для прийняття важливих для себе рішень; уміння протистояти життєвим ускладненням і знаходити шляхи виходу з них); у сфері спілкування і поведінки (уміння коректно спілкуватися з ровесниками, батьками, педагогами, іншими людьми; уміння проявляти ініціативу та активність у спілкуванні; уміння поводитись у відповідності до соціальних і етичних норм поведінки; уміння регулювати власну поведінку у спілкуванні); у сфері профільного спрямування (здатність визначитись у власних профільних інтересах; здатність визначати близькі, середні і далекі перспективи; здатність організовувати себе на виконання поставлених цілей; здатність організовувати інших на роботу; здатність працювати в групі; здатність висувати пропозиції, обґрунтовувати їх доцільність та результати; здатність проявляти окремі уміння профільного спрямування; здатність користуватися компютерною технікою).