Еволюція українського дизайну у контексті розвитку світового процесу художнього формоутворення. Актуалізація його історико-культурної спадковості, поєднання загальнонаціональних і регіональних особливостей, підготовка дизайнерів та модель дизайн-освіти.
При низкой оригинальности работы "Особливості становлення та перспективи розвитку дизайну в Україні", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Сутність наукової проблеми полягає у системному підході до висвітлення історичних особливостей становлення вітчизняного дизайну, у розробці науковообгрунтованої перспективи його розвитку та створенні оптимальної моделі дизайн-освіти в Україні на перспективу. Констатуючи, що підготовка професійних кадрів є головним компонентом системи дизайну будь-якої держави, в умовах реорганізації вищої освіти в Україні особливої ваги набуває проблема відсутності цілісної загальнодержавної концепції дизайн-освіти, що дає усі підстави для окремого напрямку досліджень. Аналіз ситуації, що склалася в дизайн-освіті, виявляє другу групу факторів щодо актуальності проблематики. Про розуміння важливості проблем усіх гілок дизайну і технічної естетики свідчать Постанови Кабінету Міністрів України: від 30 липня 1996 р., № 876 - Положення про Раду з дизайну; від 20 січня 1997 р., № 37 “Про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну, ергономіки та впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, обєктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер” та Державної програми “Освіта України ХХІ століття” /1994 р./. Базовими для проведення дослідно-експериментальної роботи стали Харківська державна академія дизайну і мистецтв, Київський державний університет технологій та дизайну, Державний університет „Львівська політехніка”, Луцький державний технічний університет.Провідні сучасні українські вчені у галузі технічної естетики, дизайну, декоративно-прикладного мистецтва О.Боднар, В.Даниленко, М.Селівачов, М.Станкевич, В.Щербак, М.Яковлєв стверджують, що ідеологія дизайну зародилася задовго до його офіційного визнання як самостійного виду творчої діяльності, тобто професії, сформованої під гаслом синтезу мистецтва і техніки. Серед дефініцій дизайну як явища культури, а саме конструювання й проектування, привабливим виглядає формулювання М.Воронова, який під дизайном розуміє проектування окремих промислових зразків, завдяки чому вони стають привабливі, зручні та раціональні. Необхідно розглядати дизайн як діяльність, у процесі якої формується інтегрована особистість - природовідповідна “міра усіх речей” предметного світу. Внаслідок аналізу вищезгаданих наукових робіт зроблено висновки про те, що на сьогодні в Україні відсутні дослідження в галузі теорії дизайну, які б комплексно охоплювали історичні питання становлення, розвитку та подальшої перспективи вітчизняного дизайну в контексті світового процесу еволюції художнього формоутворення, а також лишається проблемою визначення принципів та методологічних основ дизайн-освіти в Україні відповідно до нових соціально-економічних умов. Важливим джерелом дослідження стали регіональні традиції декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну, матеріали досвіду викладачів-експериментаторів, звіти і дипломні роботи студентів зі спеціальності „Дизайн”.На основі досліджень підтверджено, що дизайн як явище художньої і проектної культури, не тільки формує культурно-споживчі смаки, гармонійне середовище життєдіяльності людини, а й виступає як змістовно-емоційне художнє самовираження народу, стверджує життєвість його уподобань, смаків, традицій матеріально-духовної, художньої і проектної культур. Визначено передумови та окреслено методологічні основи теоретичного дослідження історичного розвитку дизайну та дизайн-освіти в Україні. За критичним аналізом розвитку всіх гілок вітчизняного дизайну в контексті світового еволюційного процесу художнього формоутворення виділено 10 основних етапів історичного розвитку дизайну в Україні. Багатовекторність регіональних проявів дизайну дає підстави для розгляду художньо-проектної культури та дизайн-освіти як складових мистецьких надбань національної культури. Актуалізація історико-культурної спадковості дизайну, поєднання традицій національної художньої культури і вимог сучасності відкривають перспективи щодо подальшого його розвитку.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
На основі досліджень підтверджено, що дизайн як явище художньої і проектної культури, не тільки формує культурно-споживчі смаки, гармонійне середовище життєдіяльності людини, а й виступає як змістовно-емоційне художнє самовираження народу, стверджує життєвість його уподобань, смаків, традицій матеріально-духовної, художньої і проектної культур.
1. Визначено передумови та окреслено методологічні основи теоретичного дослідження історичного розвитку дизайну та дизайн-освіти в Україні.
2. За критичним аналізом розвитку всіх гілок вітчизняного дизайну в контексті світового еволюційного процесу художнього формоутворення виділено 10 основних етапів історичного розвитку дизайну в Україні.
3. Встановлено, що специфічною рисою українського дизайну є його екологічна спрямованість. Процес екологізації дизайнерського проектування необхідно розглядати у широкому гуманітарному сенсі художньої культури, у системі цілісної моделі образу життя людини у майбутньому.
4. Багатовекторність регіональних проявів дизайну дає підстави для розгляду художньо-проектної культури та дизайн-освіти як складових мистецьких надбань національної культури. Актуалізація історико-культурної спадковості дизайну, поєднання традицій національної художньої культури і вимог сучасності відкривають перспективи щодо подальшого його розвитку.
5. Остаточно окреслено історичні рамки формування інфраструктури української дизайн-освіти. Виявлено, що впродовж періоду з 80-х років XIX ст. по 20-ті роки XX ст. в Україні сформувалася струнка інфраструктура художньо-промислової освіти. Становлення художньо-промислової освіти на теренах Галичини відбувалось у межах загальноєвропейських художніх процесів.
6. Розроблена структурна модель безперервної дизайн-освіти в Україні в умовах науково-технічного процесу. Її пріоритетною частиною є концепція дизайн-освіти в умовах дошкільного виховання, загальноосвітньої школи і професійного навчального закладу. У своєму розвитку українська школа дизайну повинна спиратися на досягнення науково-технічного прогресу та національної художньої культури. Дизайн як діяльність і компонент культури суспільства через дизайн-освіту може бути поширений на всі галузі матеріального виробництва і природокористування.
7. На основі експериментальних даних зясовано наявні потенційні можливості оволодіння студентами навчальних закладів 2-4 рівнів професійним дизайном. Теоретична цінність результатів експерименту полягає у використанні науковообгрунтованих критеріїв оцінки якості рішення студентами проектних завдань та оволодіння мистецтвом дизайну. Практична цінність міститься у можливості використання результатів як в сучасних умовах підготовки дизайнерів в Україні, так і на найближчу перспективу.
8. Виходячи з нових соціально-економічних, соціально-політичних і культурних особливостей розвитку України, окреслено першочергові завдання подальшого розвитку вітчизняного дизайну. Доведена необхідність перегляду цілісної системи дизайну, ряду позицій дизайн-освіти, формування теоретичної бази для вирішення комплексу питань, які постають перед сучасним дизайнером.
Список литературы
1. Чи бути Київській школі дизайну? // Книга і культура. - 1994. - №6.-С.12-17.
3. Психологія на перетині тисячоліть // Збірник наукових праць учасників пятих Костюківських читань.-Том 3. - Львів, 1998. - С. 330-333.
4. Зародження і початковий етап розвитку технічної естетики в Україні. //Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. - К.,1999. - Вип. 6. - С. 93-99.
5. Актуальність створення Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Художня освіта.- 3б. наук. праць. - Львів: Світ. - 2000. - Вип.5. - С. 376-386.
6. Український дизайн: сьогодення і перспективи розвитку // Вісник Львівської академії мистецтв. - Львів, 1999. - С. 182-190.
7. Витоки і розвиток технічної естетики в Україні // Мистецтво та освіта.- 2000. - №3. - С. 7-10.
8 Засадні основи технічної естетики в Україні. //Технічна естетика і дизайн.- Вип.1. - Київ.: Віпол, 2001.- С.5-9
9 Пріоритетні задачі вітчизняного дизайну на сучасному етапі його становлення //Технічна естетика і дизайн, Вип.2. - Київ.: Віпол, 2002.- С.12-16.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
