Вік трьох років як переломний момент у житті малюка. Психологічні особливості дитини на третьому році життя. Загальне поняття про негативізм, впертість, норовистість, свавілля, протест, деспотичність. Критерії становлення особистості дитини періоду кризи.
При низкой оригинальности работы "Особливості становлення особистості дитини у період кризи трьох років", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Від народження до трьох років дитина міняється настільки істотно, що його розвиток можна назвати найбільш стрімким з усіх наступних етапів дорослішання. Саме в три роки у дитини в основних рисах складається характер, цілісне ставлення до світу, здатність до цілеспрямованої й осмисленої діяльності, високий рівень соціальної поведінки - суто людські способи взаємодії зі світом людей і фізичних обєктів. Їх суті в психологічній емансипації Я дитини від оточуючих дорослих, яка супроводжується рядом специфічних проявів - упертістю, негативізмом та ін. новоутворення кризи 3 років називається також виникнення системи Я, поява «особистого дії» і почуття «Я сам». У на третьому році життя починається важливий період, який можна назвати «перехідним періодом» - від народження до дитинства. Багато хто з симптомів, що відбивають це новоутворення, радують дорослих: дитина стає самостійним, наполегливим і посидючим в предметних діях; деякі - засмучують: малюк гнівається, коли задумане їм справа не ладиться, сердиться на зауваження, відводить осуд за неуспіх за допомогою вигадки, стає образливим і злопамятним; а деякі прояви в дитячому поведінці просто ставлять дорослих у глухий кут: малюк починає хитрувати, в нього помічається розрив між словом і ділом, пережитої емоцією і її виразом.Вік трьох років - рубіж, який долає дитина, щоб стати дошкільником. Він прагне до реалізації себе в предметній діяльності, стає особливо чутливим до того, як оцінюють його результати та його умілість оточуючі, у нього складається відчуття власної гідності. Якщо дорослі не помічають цього, ставляться до нього як і раніше як до маленького, невмілому, зачіпають його самолюбство образливими оцінками, обмежують її ініціативу і регламентують активність, якщо вони неуважні до його інтересам, протягом кризи загострюється і дитина стає важким і незговірливим. Подібні риси дитячої поведінки здатні вкоренитися в характері дитини надовго, якщо дорослий не перебудує своїх взаємин з ним, і, навпаки, легко долаються, якщо оточуючі починають шанобливо ставитися до занять і турботам малюка, делікатно оцінюють його досягнення і невдачі, підтримують і підбадьорюють його. У цьому випадку у дитини виникає повага до себе як відбите від поваги до його справах з боку дорослих.
Вывод
Підведемо підсумки. Вік трьох років - рубіж, який долає дитина, щоб стати дошкільником. Це важливий і відповідальний момент в його розвитку. У цьому віці дитина досить часто (хоча й не завжди) стає важким і примхливим. Найчастіше це повязано з тим, що він вступив у період кризи - природну фазу перебудови всієї його психічного життя. Він прагне до реалізації себе в предметній діяльності, стає особливо чутливим до того, як оцінюють його результати та його умілість оточуючі, у нього складається відчуття власної гідності.
Якщо дорослі не помічають цього, ставляться до нього як і раніше як до маленького, невмілому, зачіпають його самолюбство образливими оцінками, обмежують її ініціативу і регламентують активність, якщо вони неуважні до його інтересам, протягом кризи загострюється і дитина стає важким і незговірливим.
Подібні риси дитячої поведінки здатні вкоренитися в характері дитини надовго, якщо дорослий не перебудує своїх взаємин з ним, і, навпаки, легко долаються, якщо оточуючі починають шанобливо ставитися до занять і турботам малюка, делікатно оцінюють його досягнення і невдачі, підтримують і підбадьорюють його.
У цьому випадку у дитини виникає повага до себе як відбите від поваги до його справах з боку дорослих.
Це почуття стає важливим особистісним фундаментом для розвитку всіх дитячих здібностей в наступному, дошкільному віці. Іноді труднощі з трьохлітки виявляються повязаними не з природним перебудовою їх особистості, як це типово для кризи трьох років, а з дефектами самого виховного процесу.
Сверхопека, заласківаніі - один полюс дефекту, бездоглядність як відсутність необхідної дитині опіки - інший, протилежний полюс. І в тому і в іншому випадку негативні риси в поведінці малюка не викорінюються з віком, а тільки посилюються.
Потрібно рішуча ломка стереотипів, що склалися стосунки оточуючих до дитини.
При цьому перебудова повинна зачіпати не одну зі сфер або форм взаємодії, а бути зміною всього стилю життя дитини і дорослих.
Список литературы
1. Виготський К.С. Зібрання творів в шести томах. Том 4.
4. Гуськова Т.В., Єлагіна Авт. стаття "Особистісні новоутворення в дітей віком під час кризи трьох років".
5. Обухова Л.Ф. "Дитяча (вікова) психологія" .
6. Лисина М.І. Формування особистості дитини в спілкуванні // Психолого-педагогічні проблеми становлення особистості та індивідуальності в дитячому віці. М., 1980. С. 36-46.
7. Авдєєва Н.Н., Єлагіна М.Г., Мещерякова С.Ю. Формування особистості дитини в дошкільному віці // Психологічні основи формування особистості / Під ред. І.В. Дубровіної, Н.Н. Толстих. М., 1986. 322 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
