Особливості становлення лактації у жінок з пієлонефритом - Автореферат

Виростити здорове покоління в нинішній час, багатий на екологічні катастрофи і соціальну напруженість - особливе акушерське завдання, яке вимагає пошуку нових шляхів і засобів для зниження перинатальної захворюваності та дитячої смертності (Тимошенко Л.В., 1989, Вихляева Е.М., Бадоева Ф.С., 1990). Частота гестаційного пієлонефриту досягає 11% і супроводжується низкою тяжких урологічних та акушерських ускладнень (загроза переривання вагітності, анемія, гестози першої і другої половини вагітності, внутрішньоутробне інфікування і передчасні пологи) (Лопаткина О.Н., Васильева З.В., Козлов В.А., 1990; Гайструк А.Н., Григоренко П.П., Шатковська Н.С., Костюк С.А., 1991; Бессонова Ю.В.,1996.). В літературі наведені дані про те, що найчастіше у жінок з гіпогалактією в анамнезі спостерігалися хронічний тонзиліт (72,7%), захворювання серцево-судинної системи (45,5%), хвороби нирок (36,4%), хвороби органів дихання (18,2%). Робота виконана в рамках НДР кафедри акушерства і гінекології Запорізького державного медичного університету „Вивчити вплив плацентарної недостатності в жінок з акушерсько-гінекологічною та екстрагенітальною патологією на внутрішньочеревний плід та новонародженого в умовах великого промислового міста” (№ державної реєстрації 0199U004267) і має безпосередній звязок з медичними аспектами програми Всесвітньої Організації Охорони здоровя та Дитячого Фонду Обєднаних націй „Сприяння грудному вигодовуванню в медичних закладах” та Національної програми „Репродуктивне здоровя 2001-2005р.р.” Знизити частоту гіпогалактій у породіль з хронічним і гестаційним пієлонефритом, шляхом уточнення особливостей становлення у них лактації та удосконалення методів профілактики гіпогалактії.В основну групу ввійшли 108 жінок, в тому числі 40 - з гестаційним пієлонефритом, 40 - з хронічним пієлонефритом та 28 - з хронічним пієлонефритом, які проходили санаторне оздоровлення в другому триместрі вагітності в умовах відділення для оздоровлення вагітних в місцевому санаторії "Великий Луг". В групі вагітних з гестаційним пієлонефритом ускладнення під час вагітності склали 20,2%, в групі з хронічним пієлонефритом - 23,2%, а у вагітних з хронічним пієлонефритом, які оздоровилися в санаторії, і в контрольній групі патологія склала лише 11,6%. Таким чином, найбільша частота ускладнень вагітності встановлена нами в групі з хронічним пієлонефритом, а найменша - в групі жінок з хронічним пієлонефритом, які пройшли санаторне оздоровлення. Найбільшу кількість передчасних пологів відмічено в групі з хронічним пієлонефритом (4 - 57,1%), найменшу - у жінок з хронічним пієлонефритом, які пройшли санаторне оздоровлення (1 - 14,3%), що узгоджується з даними літератури (Тертична И.О., 1998). Достовірна різниця відмічена в тривалості 3-го періоду пологів між основними групами (жінки з хронічним пієлонефритом - 15,9±0,26хв (р<0,001); жінки з гестаційним пієлонефритом - 12,6±0,35 (р<0,001); жінки з хронічним пієлонефритом, які пройшли санаторне оздоровлення - 9,9±0,6 (р<0,001)) і контрольною.Пієлонефрит вагітних є одним з факторів розвитку порушень у фетоплацентарному комплексі, що проявляється у розвитку ФПН у 8 разів частіше, ніж в групі контролю, і виражається підвищеним рівнем гормонів в сироватці крові жінок (кортизолу, прогестерону, естрадіолу, інсуліну). Порушення лактаційної функції у жінок з пієлонефритом обумовлено гормональними змінами і, в першу чергу, в фетоплацентарному комплексі, що прояляється більш високим рівнем, в порівнянні з контролем, кортизолу (на 25%), прогестерону (на 26%), естрадіолу (на 30%), інсуліну (на 14%), але більш низьким рівнем пролактину (на 18%). У породіль з хронічним і гестаційним пієлонефритом відзначається дезорганізація процесу лактації, що проявляється початковим пригніченням лактогенезу, хоча в даних групах спостерігаються більші темпи приросту кількості молока, що секретується, на етапі становлення лактопоезу в середньому на 30%; добовий обєм молока, що секретується, напряму залежить від концентрації пролактину в сироватці крові. Якісний склад грудного молока у породіль з хронічним і гестаційним пієлонефритом , поряд з іншими факторами, можливо, залежить від рівня інсуліну і кортизолу: при підвищенні рівня інсуліну на 14% в групі з хронічним пієлонефритом відмічається підвищення концентрації білка в молоці на 20%, ліпідів - на 9%. У новонароджених від матерів з хронічним і гестаційним пієлонефритом відмічається збільшення фізіологічної втрати маси тіла плоду та уповільнене відновлення початкової маси, незважаючи на більш високий вміст білків, ліпідів, вуглеводів в молоці їх матерів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В дисертації приведені загальні положення становлення лактації у породіль з пієлонефритом, ролі ФПК у цьому процесі, а також розроблені методи профілактики гіпогалактії у цій групі жінок.

1. Пієлонефрит вагітних є одним з факторів розвитку порушень у фетоплацентарному комплексі, що проявляється у розвитку ФПН у 8 разів частіше, ніж в групі контролю, і виражається підвищеним рівнем гормонів в сироватці крові жінок (кортизолу, прогестерону, естрадіолу, інсуліну).

2. Порушення лактаційної функції у жінок з пієлонефритом обумовлено гормональними змінами і, в першу чергу, в фетоплацентарному комплексі, що прояляється більш високим рівнем, в порівнянні з контролем, кортизолу (на 25%), прогестерону (на 26%), естрадіолу (на 30%), інсуліну (на 14%), але більш низьким рівнем пролактину (на 18%).

3. У породіль з хронічним і гестаційним пієлонефритом відзначається дезорганізація процесу лактації, що проявляється початковим пригніченням лактогенезу, хоча в даних групах спостерігаються більші темпи приросту кількості молока, що секретується, на етапі становлення лактопоезу в середньому на 30%; добовий обєм молока, що секретується, напряму залежить від концентрації пролактину в сироватці крові.

4. Якісний склад грудного молока у породіль з хронічним і гестаційним пієлонефритом , поряд з іншими факторами, можливо, залежить від рівня інсуліну і кортизолу: при підвищенні рівня інсуліну на 14% в групі з хронічним пієлонефритом відмічається підвищення концентрації білка в молоці на 20%, ліпідів - на 9%. А при підвищенні рівня кортизолу на 25% рівень вуглеводів підвищується на 15%.

5. При народженні маловагових дітей молоко матерів найбільш адаптовано під індивідуальні потреби новонародженого, що проявляється більш високим вмістом білків, ліпідів і вуглеводів у породіль з різними формами пієлонефриту.

6. Питомий електричний опір грудного молока, який відображає його фізико-хімічні властивості, знаходиться в прямій залежності від концентрації ліпідів.

7. У новонароджених від матерів з хронічним і гестаційним пієлонефритом відмічається збільшення фізіологічної втрати маси тіла плоду та уповільнене відновлення початкової маси, незважаючи на більш високий вміст білків, ліпідів, вуглеводів в молоці їх матерів.

8. У групі з хронічним пієлонефритом після санаторного оздоровлення якісний і кількісний склад молока найбільш наближений до групи контролю.

Практичні рекомендації

1. Враховуючи високий ризик розвитку у вагітних з різними формами пієлонефриту ускладнень вагітності та пологів, а також недостатні адаптаційні процеси у їх новонароджених, необхідно виділити цю групу жінок і їх новонароджених в групу підвищеного ризику за розвитком фетоплацентарної недостатності, пізніх гестозів, патології родового акту, перинатальної захворюваності та смертності з метою оптимізації їх диспансерного нагляду.

2. Для прогнозування та оцінки стану лактації доцільно проводити дослідження фетоплацентарного комплексу в 3 триместрі вагітності з визначенням рівня пролактину, кортизолу, прогестерону, естрадіолу та інсуліну в динаміці.

3. Профілактику порушення процесу лактації у жінок з хронічним пієлонефритом доцільно проводити з проведенням санаторного оздоровлення у відділеннях для вагітних, санаторіях-профілакторіях.

4. Визначення питомого електричного опору грудного молока з метою оцінки харчової цінності проводити в процесі становлення лактації, як простого та доступного методу дослідження.

1. Нерянов К.Ю. Взаимосвязь удельного электрического сопротивления молока и его качественного состава у женщин с пиелонефритом //Запорожский медицинский журнал.-2001.- №5-6.- С.15-16.

2. Нерянов К.Ю. Особенности лактации и состояние новорожденных у родильниц с пиелонефритом //Збір наук статей: Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Запоріжжя - 2001.- Випуск 7.- С. 241- 244.

3. Жарких А.В., Нерянов К.Ю. Качественный и количественный состав молока у родильниц с пиелонефритом //Буковинський медичний вісник: Український науковий журнал.- Чернівці - 2001.-Т5.-№2-3.- С.71-72.

4. Нерянов К.Ю. Влияние хронического пиелонефрита на течение беременности, родов и послеродового периода //Збірник наукових праць: Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Київ-Луганськ - 2002. Випуск 8.- С. 51- 54.

5. Жарких А.В., Нерянов К.Ю., Павлюченко М.И.. Современные аспекты клинического течения и ведения беременности, родов и послеродового периода на фоне пиелонефрита //Збірник наукових статей.: Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Запоріжжя - 1999.- Випуск 3.- С. 191- 199.

6. Жарких А.В., Шапран Н.Ф., Барковський Д.Е., Нерянов К.Ю. Вплив санаторного оздоровлення на стан гормональної функції вагітних з екстрагенітальною патологією //Природні лікувальні ресурси: склад властивості, механізми дії, питання охорони, розробки та раціонального використання. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 50-річчю Трускавецької ГРЕС та ГП „Укргеокаптажмінвод”. Трускавець 1999. С 19-20.

7. Нерянов К.Ю. Влияние санаторного оздоровления на становление лактации у родильниц с пиелонефритом //Збір тез: ІІІ міжнародна медична конференція студентів та молодих учених „Медицина - здоровя - ХХІ сторіччя”. Дніпропетровськ, 2002.- С. 165-166.

Размещено на .ru