Характеристика зв’язку перцепції церковного віровчення з різними факторами та сторонами громадського життя. Виявлення схильності до антропоморфного бачення. Співвідношення людської волі й божого промислу. Сприйняття інших догматично-канонічних норм.
ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ЦЕРКОВНОГО ВІРОВЧЕННЯ ВІРУЮЧИМИ 1. Вірянин не лише сприймав те, що говорив священик чи що було написане в релігійній літературі - релігійні ідеї були предметом його власних почуттів та роздумів. Він інтерпретував їх залежно від ступеня віри, освіти, психологічних характеристик. Релігійні ідеї були маяком для віруючих не лише в релігійному житті, а й у повсякденному. Але вони, як і інші ідеї, під впливом зовнішніх обставин могли втрачати свій вплив на життя їхніх носіїв. Він існував ще в дореволюційний період і зумовлений, з одного боку, малоосвіченістю людей, з іншого - недостатньою просвітницькою роботою Церкви. Побачивши, як проїжджає Архиєрей, збігаються із найдальших куточків своїх полів на дорогу, покидавши свої роботи польові, забувши навіть свою втому, і як один опускаються на коліна, не переймаючись, що стоять у самому болоті. Адже це велике “свято” в того самого народу, який не відрізняє Трійцю від Богородиці!. О, болючі питання напрошуються самі собою. Але, поруч із цим, їхнє релігійне життя підживлювалося безліччю вірувань та обрядів, які або були передані їм у спадок тисячолітньою традицією магічних ритуалів, або народжені десь у зовсім недавній час, у лоні цивілізації, досі одухотвореної великою міфічною творчою силою, і які здійснювали на офіційну доктрину постійний тиск. Спробуємо простежити особливості сприйняття низки важливих віро- навчальних ідей у 1940-80-х роках. Головними з них були насамперед ті, що стосувалися Бога. Твердження «визнання бога - головна ознака релігійного світогляду»269 незаперечне для більшості дослідників релігійної проблематики. Досліджуючи релігійність населення другої половини 1940-х-1980-х років, ми також не могли цього уникнути. Важлива ідея християнського богослов’я - вчення про Трійцю. За цим вченням, єдиний Бог існує в трьох іпостасях - Бога-Отця, Бога-Сина і Святого Духа. У трьох іпостасях - Отця, Сина і Святого Духа, які в одній істоті рівні й нероздільні, Бог розглядається у православ’ї, католицизмі і в більшості протестантських течій, зокрема й євангельських християн-баптистів, реформатів, п’ятидесятників. В адвентистському віровченні, яке визнає єдність Бога в трьох особах, Ісус Христос виступає посередником «між Богом і його творінням», а Святий Дух трактується як заступник Христа на Землі, якого він залишив, «пішовши до Отця». Згідно з єговістським віровченням, Ісус Христос не рівний Богові, а є лише його «сином і посланцем, вважається духовною істотою»270. Однак простим віруючим були притаманні уявлення про Трійцю, які не завжди збігалися з богословськими. Соціологічні опитування, за допомогою яких вивчали стан релігійної свідомості в СРСР, почали проводити лише з кінця 1950-х років. Хоча ми не маємо даних, що стосуються ранішого часу, тобто другої половини 1940-х - першої половини 1950-х років, та з певним застереженням соціологічні дані 1960-х можна застосувати й до більш раннього періоду. Т. Г. Шевченка на початку 1960-х років. Результати наведено в таблиці 2.1271.Як видно з таблиці 2.1, конкретні, антропоморфні уявлення про Бога були притаманні 45 особам (зокрема 22 православним), абстрактні - 113 (10 православним), не визначені (змішані) - 96 (36 православних) і не отримано відповіді від 45 (17 православних). Дані цього опитування свідчили, що до антропоморфних поглядів найбільше тяжіли православні. Зокрема, Інститут філософії АН УРСР у 1960-х роках проводив соціологічні дослідження серед 1759 осіб (див. таблицю 2.2)272. Відповідь «Бог - людиноподібна істота» обрали близько 18% з них і понад чверть обрали відповідь «Бог - всюдисущий дух». З усіх опитаних 139 осіб виявили деїстичне розуміння Бога, а уявлення абстрактного Бога-духа притаманне було 687 особам із 1759 опитаних, тобто 39,1%. Згадані вище опитування, хоча й охоплювали віруючих різних конфесій, але не робили диференціації самих віруючих, а проте серед них, залежно від приналежності до тієї чи тієї умовної групи (які визначали ступінь релігійності), були значні відмінності. Це було реалізовано пізніше, зокрема під час опитувань на Івано-Франківщині (1970 року). Варіанти відповідей Ті, що вагалися між вірою в Бога та невірям Ті, що вважали себе віруючими Кількість відповідей У % Кількість відповідей У % Ніяк не уявляю 236 41,6 270 4,4 Єдиний у трьох особах 36 6,3 577 30,9 В образі людини 54 9,6 212 11,4 Лише дух 35 6,2 310 16,6 Якась надприродна невидима сила 169 29,0 298 15,9 Бог - мораль і любов, совість, добро, істина тощо 20 3,6 109 5,8 Бог - природа, світ 15 2,8 81 4,4 Інші уявлення 4 0,9 12 0,6 Усього 569 100 1869 100 Це опитування підтвердило багато даних, отриманих на Івано-Франківщині 1970 року. Антропоморфному уявленню про Бога сприяло великою мірою вчення про Ісуса Христа як боголюдину, рядки з Біблії про те, що Бог створив людину за своїм образом і подобою. Частина віруючих намагалася уникнути бачення специфічних рис образів Бога-Отця і Христа на користь уявлення про боголюдиниу взагалі: «Бог створив людину за образом і подобою своєю. На думку віруючої Л
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
