Розгляд особливостей спілкування підлітків між собою і дорослими. Знайомство з напрямами психологічної підтримки. Індивідуальний стиль комунікативної активності як складне утворення. Основні цілі корекційного впливу в психоаналітичній ігротерапії.
Крім свідомого, і цілеспрямованого сприйняття, яке дають батьки, на підлітка діє вся внутрішня атмосфера сімї, при чому ефекти цієї дії накопичуються із віком, переломлюючись в структурі атмосфери особистості. Важливою обставиною є те, що в умовах нестабільності суспільства виникає багато неблагополучних, конфліктних сімей, в яких підліток не може достатньо реалізувати свою потребу у спілкуванні, отримати відповіді на численні запитання, які його цікавлять. Підлітки, яким притаманний другий стиль комунікативної активності, вирізняються високою потребою поділитися своїми думками і враженнями з іншими людьми, різноманіттям зовнішнього вираження емоцій у спілкуванні: швидкістю змін у міміці, пантоміміці, інтонації голосу. Зарубіжні психологи, вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в специфічних суспільних умовах неправомірно переносять одержані ними висновки на підлітка взагалі, не відділяючи того, що притаманне підлітковому періоду розвитку, від того, що зумовлене середовищем, конкретними умовами життя. Ми виділяємо наступні виховні функції спілкування підлітків: нормативну (відображає освоєння підлітків норм соціально-типової поведінки тобто спілкування як нормативний процес), пізнавальну (відображає придбаннями індивідуального соціального досвіду в процесі спілкування, тобто спілкування як пізнавальний процес), емоційну (відображає спілкування як ефектний процес), актуалізуючу (реалізацію, що відображає, в спілкуванні типових і індивідуальних сторін особи підлітка, тобто спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості).Поява почуття дорослості, як специфічного новоутворення самосвідомості, є структурним центром особистості підлітка, тією якістю, в якій відображається нова життєва позиція у ставленні до себе, людей і світу загалом. Підлітки схильні вибирати друзів, цінності яких подібні на їх власні, тому цінності батьків та однолітків можуть значною мірою збігатися через спільність їх походження, соціально-економічних умов життя, релігії, освіти і навіть місцем проживання. Таке спілкування дедалі більше виходить за межі шкільного життя, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяються в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя. Прийнято вважати, що потреба в спілкуванні у підлітковому віці знижується, поступаючись місцем потребі в спілкуванні з однолітками. При цьому виявлено, що спілкуванням з матірю задоволені тільки 31,1% підлітків, а спілкуванням з батьком - і того менше - 9,1%.
Вывод
Підлітковий вік - це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, переосмислення цінностей. Поява почуття дорослості, як специфічного новоутворення самосвідомості, є структурним центром особистості підлітка, тією якістю, в якій відображається нова життєва позиція у ставленні до себе, людей і світу загалом. Саме воно визначає спрямованість і зміст активності підлітка, його основні прагнення, бажання, переживання й ефективні реакції. Підлітки відкриті для спілкування з людьми - однолітками й дорослими, а замкнутість зумовлена відчуттям, що їх не розуміють, переживанням несправедливості чи неповаги до себе.
У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від думки чи ставлення оточуючих. Підлітки намагаються демонструвати свої кращі риси, заслужити схвальні відгуки - особливо від тих, чия думка для них важлива.
Підлітки схильні вибирати друзів, цінності яких подібні на їх власні, тому цінності батьків та однолітків можуть значною мірою збігатися через спільність їх походження, соціально-економічних умов життя, релігії, освіти і навіть місцем проживання.
Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з ровесниками. Якщо основою для обєднань раніше виступала спільна діяльність, то тепер: привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками. Таке спілкування дедалі більше виходить за межі шкільного життя, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяються в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя. Це пояснює, з одногу боку, підвищений конформізм підлітків щодо компаній однолітків, а, з іншого, їх недисциплінованість і навіть правопорушення через невміння досягати бажаного становища у таких компаніях.
Спілкування з товаришами в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко витісняє на задній план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Навчання привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можливостями спілкування з однолітками. Прийнято вважати, що потреба в спілкуванні у підлітковому віці знижується, поступаючись місцем потребі в спілкуванні з однолітками. Проте, як показують деякі дані, необхідно розрізняти спілкування формальне, регламентоване, присвячене питанням поведінки, навчання і т. п.
Якщо перше викликає у підлітків гостру незадоволеність, то потреба в другому не менше, ніж в спілкуванні з однолітками, але задовольняється менше ніж наполовину (29,2%). При цьому виявлено, що спілкуванням з матірю задоволені тільки 31,1% підлітків, а спілкуванням з батьком - і того менше - 9,1%. Причиною такого психологічного барєру, що виникає між підлітком і батьками, І. С. Кон називає «невміння і небажання вислухати, зрозуміти те, що відбувається в складному юнацькому світі», невміння прийняти підлітка як деяку автономну реальність, упевненість в непогрішності свого життєвого досвіду.
«Вони мене не слухають!» - найпоширеніша (і абсолютно справедлива) скарга хлопчиків і дівчаток на батьків. За оцінкою підлітків, рівень розуміння з боку батьків, легкість спілкування і власна відвертість з ними різко знижуються від 7-го до 9-му класу, і по всіх цих параметрах батьки значно поступаються друзям - одноліткам опитаних .
Відношення до сімї в ході дорослішання змінюється. В процесі соціалізації група ровесників в значній мірі заміщає батьків («знецінення» батьків - по виразу X. Ремшмідта). Перенесення центру соціалізації з сімї в групу ровесників приводить до ослаблення емоційних звязків з батьками. Необхідно помітити, що зауваження щодо «знецінення» батьків в підлітковому і юнацькому віці є дуже поширеними і навіть, можна сказати, стали загальним місцем. Наприклад, для підліткового віку описана спеціальна поведінкова особливість - «реакція емансипації». Зроблені навіть спроби пояснити її з еволюційно-біологічної точки зору. Все це вірно як загальний напрям вікового розвитку особи. Проте глобалізація цих уявлень, гіперболізування ідеї про «заміщення батьків» групою однолітків мало відповідає реальній психологічній картині.
Є дані, що хоча батьки як центр орієнтації і ідентифікації відступають в цьому віці на другий план, це відноситься лише до серед областей життя. Для більшості молодих людей батьки, і особливо мати, залишаються головними емоційно близькими особами.
Так, в одному дослідженні німецьких психологів було показано, що в проблемних ситуаціях найемоційніше близькою, довіреною особою для підлітка перш за все служить мати, а потім залежно від ситуації в різній послідовності - батько, подруга або друг. У іншому дослідженні, виконаному на вітчизняній вибірці, старшокласники ранжирували, з ким вони вважали за краще б проводити свій вільний час - з батьками, з друзями, в компанії однолітків своєї статі, в змішаній компанії і т.д. Батьки опинилися у хлопчиків на останньому місці, у дівчаток - на четвертому місці. Проте, відповідаючи на питання: «З ким би ти став радитися в складній житейській ситуації?» - і ті та інші поставили на перше місце матір. На другому місці у хлопчиків опинився батько, у дівчаток - друг, подруга. Інакше кажучи, як помітив з приводу цих результатів І. 3. Кон, з друзями приємно розважатися, але в скрутну хвилину краще звернутися до мами. Останні дані, одержані на вибірках сучасних підлітків, хлопчиків і дівчаток, підтверджують цю тенденцію. Як показано в одному такому дослідженні, в системі відносин особи до соціального оточення, визначалося у тому числі і відношення до однолітків, саме відношення до матері виявилося найбільш позитивним. Було встановлено, що зниження позитивного відношення до матері, збільшення негативних дескрипторів (характеристик) при описі матері корелює із загальним зростанням негативізації всіх соціальних відносин особи.
Стосунки підлітка з товаришами, однолітками, однокласниками складні, різноманітні і змістовні. Спілкування з дорослими для підлітка не вирішує всіх запитань, а їх втручання нерідко викликає образу і протест.
У змісті спілкування теж відбуваються зміни. Якщо молодшого підлітка цікавили питання учіння і поведінки, то старшого більше цікавлять проблеми особистого спілкування, розвитку індивідуальності.
Поведінка підлітка знаходиться в залежності від поведінки дорослого. На зауваження, образи, погрози підліток переважно відповідає грубістю. Для того, щоб не допускати таких проявів поведінки, дорослий повинен бути разом з ним, а не «над» ним, допомагати будувати власний шлях, а не вести за собою.
Якщо у спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідними випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослим підліток завжди перебуває у позиції молодшого, певною мірою підкореного. І лише у стосунках з ровесниками він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника, друга, що зберігає чиюсь таємницю і довіряє свою іншим.
Саме тому спілкування старших підлітків необхідно вважати важливою психологічною умовою їх особистісного розвитку. Невдачі у спілкуванні призводять до внутрішнього дискомфорту, компенсувати який не можуть ніякі обєктивні високі показники в інших сферах їх життя та діяльності.
Так є багато напрямків роботи психолога з підлітками. Одним із таких напрямків є ігротерапія. Ігротерапія - метод психотерапевтичної дії на дітей і дорослих з використанням гри. Гра сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, знімає напруженість, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях.
Саме в грі дитина виявляється вільним від примусу і тиску з боку ворожої до нього середовища, а, значить, перед ним розкриваються широкі можливості вираження несвідомих потягів, почуттів і переживань, які не можуть бути прийняті і зрозумілі в реальних відносинах дитини зі світом.
Ігротерапія використовується як в індивідуальній, так і в груповій формі. Зокрема групова ігротерапія покликана: допомогти дитині усвідомити своє реальне «Я», підвищити його самооцінку і розвинути потенційні можливості, відреагувати внутрішні конфлікти, страхи, зменшити занепокоєння і підвищити рівень комунікативних умінь. Успіх ігротерапії буде залежати від правильно підібраного складу групи (чисельність, вік учасників), створення оптимальних умов (ігрова кімната повинна відповідати вимогам корекційних ігор) і наявності необхідних коштів, матеріалів.
Список литературы
1.Буєва Л.П. Соціальне середовище і свідомість особистості. - М., 1968. - 287 с.
2.Волков Б.С. Психологія підлітка . - М., 2002. - 160 с.
3.Горяніна В.А. Психологія спілкування: Учбовий посібник для студ. вузів. - М., Академія, 2002. - 416 с.
4.Гра у тренінгу. Можливість ігрового взаєморозуміння / Під. ред. Е.А. Леванова. - СПБ., Пітер, 2006. - 208 с.
5.Заслуженюк В.С., Семиченко В.А. Батьки і діти: Взаєморозуміння або відчуження?: Книга для батьків. - М., 1996. - 191 с.
6.Клеє М. Психологія підлітка. - М., 1991.-Пер.ізд.: Бельгія, 1986. - 176 с.
7.Кон И.С., Психология ранней юности. - М., 1989. - 456 с.
8.Коломинский Я.Л. Психологія взаємин у малих групах (загальні та вікові особливості). - Мн., 1976. - 352 с.
9.Коломинский Я.Л., Реан А.А. Соціальна педагогічна психологія. - СПБ., 1999. - 416 с.
13.Мудрик А.В. Соціальна педагогіка / Под.ред. В.А. Сластенина. - М.,2003. - 200 с.
14.Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, підлітковий вік: Підручник для вузів. - М., 2003. - 456 с.
15.Овчарова Р.В. Довідкова книга соціального педагога. - М., 2001. - 480 с.
16.Осипова О.О. Загальна психокорекція. - М., 2001. - 512 с.
17.Паригін Б.Д. Соціальна психологія як наука. - Л., 1965. - 346 с.
18.Паригін Б.Д. Основи соціально-психологічної теорії. - М., 1971. - 258 с
19.Райс, Ф. Психологія підліткового і юнацького віку . - СПБ., 2000. - 624 с.
20.Робоча книга соціального педагога. / Под ред. Н.Ф.Маслової.-Орел, 1994. -196 с.
21.Сімейне виховання: Хрестоматія. / П.А. Лебедєв. - М., 2001. - 408 с.
22.Соціальна психологія / Сост. А.Н Сухов, В.М. Казанцев і ін: Под.ред. О.М. Сухова, А.А. Дернача. - М., 2003. - 600 с.
23.Фірсов М.В., Студьонова В.Г. Теоретичні основи соціальної роботи: Учеб. посібник для студ. вузів. - М., 2001. - 432 с.
24.Шакурова М.В. Соціальне виховання в школі. / Под ред. А.В. Мудрика. - М., 2004. - 272 с.
25.Швалева Н.В. Мотиви вибору партнера для міжособистісного спілкування в групах різного рівня розвитку. / / Соціально - психологічні проблеми управління колективами. - М., 1974. - 280 с.
26.Шуман С.Г. Шкільний конфлікт очима психолога. / / Педагогіка, 2001. № 9. - С. 46-51.
27.Ярошевский М.Г. Історія психології, 2 -е вид.- М., 1976.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
