Особливості соціальної роботи з сім’єю що виховує дитину-інваліда - Дипломная работа

Диплона робота тема Тема: Особливості соціальної роботи з сім’єю що виховує дитину-інваліда. Загальні принципи системи соціального захисту в Україні 1.2. Інституціалізація соціального захисту сім’ї з дитиною інвалідом Розділ 2. Практичні аспекти соціальної роботи з дітьми з особливими потребами 2.1. Сутнісний аналіз поняття інвалідності та соціально-психологічні характеристики дітей-інвалідів 2.2. Технології соціально-реабілітаційної роботи з дітьми-інвалідами та їх батьками в сучасних умовах 2.4. Аналіз результатів соціологічного дослідження проблеми соціального захисту сім’ї з дитиною-інвалідом у Хмельницькій області Висновки Список літератури Додатки Вступ У будь-якому суспільстві, незалежно від того, на якій стадії розвитку воно знаходиться, є люди, які потребують особливої уваги до себе. Це особи, що мають певні відхилення в фізичному, психічному та соціальному розвитку. Проблема ставлення до людей з обмеженою дієздатністю стає все більше актуальною у зв’язку з тим, що спостерігається стійка тенденція до збільшення таких осіб. В Україні, зокрема, зростання чисельності інвалідів відбувається внаслідок зниження рівня медичного обслуговування, росту побутового і виробничого травматизму, складної екологічної ситуації, котра загострюється змінами в соціально-економічній сфері, переходом до ринкових відносин господарювання тощо. Все це неминуче впливає на загальний життєвий стан і психологічне самопочуття людини. Адже рівень захворюваності в Україні - один з найвищих серед республік колишнього Радянського Союзу. Розвиток цих дітей значною мірою залежить від задоволення їхніх потреб іншими людьми, внаслідок обмежень у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні, контролю за їхньою поведінкою. Протягом багатьох років державна підтримка дітей та молоді з особливими потребами обмежувалась лише матеріальним забезпеченням (пенсійні виплати), наданням медичних послуг (діагностика, лікування) та початкової освіти (у спеціалізованих навчальних закладах). В умовах економічної нестабільності ця категорія населення виявилась однією з найбільш незахищених. Йдеться перш за все про максимальне сприяння входження цих дітей у суспільство, активне засвоєння ними суспільних норм, вимог і традицій, іншими словами - їхню соціалізацію, передумовами якої є навчання, праця, можливість заробітку тощо. Проблема соціального захисту особистості є багатоаспектною. Соціальний захист передбачає захист дитинства, тобто спеціальні заходи щодо забезпечення прав неповнолітніх, передбачених законодавством і Конвенцією про права дитини, тому ця проблема досліджується соціологами, юристами, психологами, педагогами. Особливо актуалізується ця проблема в тому випадку, коли йдеться про соціальний захист особистості з певними вадами та відхиленнями у фізичному чи психічному розвитку, тобто людини, яка не є цілком дієздатною і потребує особливої допомоги. Однак, як свідчить аналіз різних науково-практичних джерел з соціальної роботи, соціологічний аспект проблеми соціального захисту сім’ї з дитиною-інвалідом є недостатньо досліджений. Мета є теоретично дослідити та експериментально перевірити розкриття змісту та технологій соціального захисту сімей, які виховують дітей з особливими потребами. Для розв’язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: узагальнення, систематизація, порівняння та методи емпіричного дослідження - спостереження, бесіда, анкетування, інтерв’ю та ін. База дослідження: Хмельницький національний університет, кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки. Метою соціального захисту є: - забезпечення рівня життя непрацездатних громадян не нижче від мінімуму, встановленого державою; - запобігання соціальній напруженості в суспільстві, яка може бути зумовлена наявною майновою, расовою, культурною, релігійною та соціальною нерівностями [ 31, 29-34 ]. Перша із названих функцій У процесі дипломного дослідження нами з’ясовано, що за своїм призначенням система соціального захисту повинна виконувати дві основні функції: 1) помякшення наслідків бідності (реабілітаційна функція) через надання короткотермінової адресної допомоги бідним прошаркам населення; 2) запобігання бідності (превентивна функція), що досягається запровадженням умов для участі громадян у соціальному страхуванні під час свого активного періоду життя. Пенсійне забезпечення, допомога сімям з дітьми; 2. Наприклад, у країнах з розвинутою економікою і соціальним законодавством широко застосовується практика впровадження пільг для тих підприємств, що беруть на роботу людей з особливими потребами або надають благочинну допомогу громадським організаціям, які організовують соціальну допомогу цій групі клієнтів і їхнім родичам. Вона підтримує діяльність громадських організацій, які беруть на себе відповідальність за організацію допомоги цій категорії населення. Відсутність популярних знань про структуру порушень розвитку і перспективи навчання і соціалізації людей з такими недоліками, незнання в області диференціації розумової відсталості і станів у загос