Особливості соціально-психологічної адаптації студентів першого курсу ХНМУ - мешканців Луганської та Донецької областей - Статья

Розвиток збройного протистояння на Сході України призвів до виникнення численних психологічних проблем серед мешканців частини Донецької та Луганської областей, багато з яких були вимушені залишити свої домівки та переїхати на іншу територію України. З метою оцінки ступеня соціально-психологічної адаптації студентів було обстежено 146 осіб мешканців Донецької та Луганської областей, які вступили на 1-й курс Харківського національного медичного університету. Майже всі студенти, які були залучені до дослідження, на практичних заняттях відчували тривогу, неспокій, страх, афективну напруженість, невпевненість у собі, надмірну стурбованість, пригніченість, мали похмурі передчуття, вони намагалися уникати всього, що може викликати в памяті спогади про події, які відбуваються в їхньому регіоні. Якщо інші студенти випадково згадували тему бойових дій, то такі студенти намагалися позбутися своїх спогадів та віддалялися від оточуючих. У 61,64% (90 студентів) було виявлено знижений рівень інтернальності (субєктивного контролю), що свідчить про труднощі адаптації в суспільстві, у 33,56% (49 студентів) визначалося збільшення рівня адаптації, що виходило за межі норми.Таким чином, у всіх студентів, які були залучені до досліджуваної групи, визначали порушення психічного здоров я того чи іншого ступеня тяжкості. Ці студенти потребують лікарської допомоги шляхом звернення до психіатра, психолога та госпіталізації до стаціонару. Результати проведеного дослідження дозволяють нам визначити маркери, які допоможуть викладачеві розпізнати порушення психічного здоров я у студентів внаслідок перенесення бойових дій: - труднощі концентрації уваги на практичних заняттях унаслідок вираженої тривоги, неспокою, страху, напруженості, надмірної стурбованості та пригніченості; Необхідно звернути увагу на студентів, які перебувають у зоні ризику розвитку ПТСР, провести з ними індивідуальну та групову психологічну роботу, спрямовану на встановлення довіри, надання допомоги в переборюванні травми, зняття депресивних симптомів та тривожності, роботу з агресією. Необхідно налагодити контакт між викладачами, психологом та студентами ВНЗ: це дозволить уникнути конфліктних ситуацій, розвантажити викладачів, які також можуть перебувати у стані стресу, спростити комунікацію та полегшити стан студентів.

Таким чином, у всіх студентів, які були залучені до досліджуваної групи, визначали порушення психічного здоров я того чи іншого ступеня тяжкості. У 7,53% (11 студентів) є виражені РА, у 5,5% (7 студентів) ПТСР, у 1,5% (2 студенти) тяжка депресія (високий ступінь тяжкості). Ці студенти потребують лікарської допомоги шляхом звернення до психіатра, психолога та госпіталізації до стаціонару.

Результати проведеного дослідження дозволяють нам визначити маркери, які допоможуть викладачеві розпізнати порушення психічного здоров я у студентів внаслідок перенесення бойових дій: - труднощі концентрації уваги на практичних заняттях унаслідок вираженої тривоги, неспокою, страху, напруженості, надмірної стурбованості та пригніченості;

- невпевненість у собі, похмурі передчуття, уникання всього (дій, розповідей одногрупників, малюнків у соціальних мережах), що може викликати в памяті психотравмуючу ситуацію;

- жахливі сновидіння та навязливі спогади про пережиті психотравмуючі події, безсоння (за розповіддю досліджуваних); генералізована тривога, неконтрольована злість, депресія, підвищена збудливість;

- прагнення до ізоляції та обмеження контактів із зовнішнім світом (особливо при розповідях інших людей про бойові дії), наявність флешбеків.

Психолого-педагогічні рекомендації

Ураховуючи достатньо високий рівень нервово-психічної напруги студентів-першокурсників вимушених переселенців, необхідно брати до уваги деякі особливості їхнього психологічного стану в педагогічному процесі. Порушення адаптації, депресивні тенденції, агресивність, труднощі у встановленні контакту з іншими особами, недостатність мотивації, втомлюваність можуть впливати на навчальний процес та готовність студентів-першокурсників навчатися, сприймати нову інформацію, адаптуватися до вимог ВНЗ.

1. Необхідно звернути увагу на студентів, які перебувають у зоні ризику розвитку ПТСР, провести з ними індивідуальну та групову психологічну роботу, спрямовану на встановлення довіри, надання допомоги в переборюванні травми, зняття депресивних симптомів та тривожності, роботу з агресією.

2. Необхідно налагодити контакт між викладачами, психологом та студентами ВНЗ: це дозволить уникнути конфліктних ситуацій, розвантажити викладачів, які також можуть перебувати у стані стресу, спростити комунікацію та полегшити стан студентів. Крім того, викладачі найчастіше спілкуються зі студентами та мають з ними тісний контакт, а значить, можуть помітити зміни в їхньому стані, звернути на них увагу психолога.

3. На практичних і семінарських заняттях важливо організувати групову творчу роботу, яка б сприяла не тільки засвоєнню матеріалу, але й створенню мотивації, зацікавленості предметом, можливості проявити себе.

4. У комунікації між викладачем та студентами слід уникати оцінювання особистості студента, його політичних, релігійних, національних, сексуальних уподобань, у цій ситуації можлива лише обєктивна оцінка знань студента.

5. Важливими є довірливий контакт між куратором групи й студентами, їх можливість звернутися до викладача за порадою, консультацією. Крім того, може стати корисним контакт між куратором групи та батьками студентів, що дозволить краще розуміти стан молодих осіб, їх потреби.

6. Окрім навчального процесу, слід звернути увагу на можливість задіяти студентів у різних наукових проектах за їх бажанням, творчих заходах, що дозволяють розвивати не тільки професійні, але й особистісні якості.

1. Тарабрина Н.В. Практикум з психології посттравматичного стресу. Н.В. Тарабрина. СПБ.: Пітер, 2001. -272 с.

2. Rogers. Psychotherapy and Personality Change: Coordinated Research Studies in the Client-Centered Approach Rogers, R. Carl, F. Rosalind Dymond eds. Chicago: University of Chicago Press, 1954.

3. Снегирева Т.В. Методика изучения особенностей личностной саморегуляции. Т.В. Снегирева. Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога, под ред. И.В. Дубровиной.- М., 1987.

Размещено на .ru