Особливості словоскладання німецької та української мов з метою виявлення спільних та відмінних рис - Курсовая работа

З розвитком знань про світ мова невпинно зростає. Ці зміни є дуже швидкими і тому лексичний стан будь-якої мови потребує постійного дослідження. Дослідження цих питань дають змогу зрозуміти тенденції розвитку мови взагалі, заглянути в її майбутнє, висвітлити проблему "мова та її середовище", яка має важливість не тільки для соціальної, але й для "внутрішньої” лінгвістики. Кожна мова перебуває у постійному розвитку, і найважливішим його напрямком є збагачення словникового складу мови за допомогою словотвору, тобто утворення нових слів за вже наявними словотвірними типами, за певними, характерними для даної мови, словотвірними моделями. Завданнями дослідження виступили: 1) визначення понять термінів словотвору та словоскладання; 2) виявлення моделей словоскладання в німецькій та українській мовах; 3) визначення спільних та відмінних риси словоскладання в порівнюваних мовах; 3) зясування труднощів перекладу німецьких складних складних слів українською мовою.Слова в мові не творяться з довільно взятих звуків - їх створюють, керуючись певними закономірностями [1, с. Словоскладання є одним з могутніх джерел розвитку й поповнення словникового складу за рахунок наявного в його розпорядженні арсеналу функційно-структурних одиниць і яке особливо розвинулося в германських та інших індоєвропейських мовах [15, c.Зазвичай вони утворюються на основі однокореневих слів, за існуючими у мові зразками та моделями, за допомогою афіксації, словоскладання, переходу, тощо. Нові слова в мові утворюються за правилами, моделями, схемами, за певними зразками, які утворюють цілий мовний механізм, який і називається словотвором. Крім того, історичний розвиток словникового складу, коли одні слова, що виражають застарілі поняття, відмирають, а інші слова на означення нових понять нашої дійсності зявляються, часто супроводжується зміною продуктивності певних засобів словотворення. Це один з продуктивніших способів творення слів, у результаті якого утворюються складні слова або композити, що функціонують граматично i семантично як одне слово, саме тому дослідження у цій галузі ніколи не втрачають актуальності [5, с. Особлива увага науковців була спрямована на виявлення спільності слова і словосполучення, на синтаксичну інтерпретацію складних слів, а самі складні слова стали незмінним обєктом різних структурних перетворень, обєктом пошуків переважно структурної (не семантичної) відповідності складного слова словосполученню; велика увага приділялась питанням внутрішнього синтаксису, виведенню значення складного слова з його складу, правилам згортання речень у складні слова, правилам номінації [12, с.Словоскладання є характерною особливістю словотвору німецької мови, на відміну від української, де цей спосіб не є основним. Існує велика кількість робіт, присвячених дослідженню основних функцій німецького та українського словоскладання, його окремих аспектів і конкретних типів (М. Д. Степанова, В. І. Сімович, Н. С.Беручи до уваги усю систему словотвору німецької та української мов, слід зазначити, що в німецькій мові, на відміну від української, основну роль у творенні нових слів виконує словоскладання. З іншого боку, воно межує з синтаксисом, так як в німецькій мові між компонентами складного слова дуже часто виникають такі відносини, які повторюють синтаксичні звязки між словами. З давніх часів в українській мові існують складні слова, утворені шляхом поєднання іменникової та дієслівної основи, наприклад: хлібороб, душогуб, вітрогон, воєвода, лиходій, листопад та інші. Велика кількість таких та інших складних слів говорить про досить велику різноманітність структурних моделей складного слова в українській мові. Українська мова не має таких складних слів де першим компонентом виступала би дієслівна основа, наприклад, такі німецькі іменники як Bewegungsgrund - рушійна причина, Stehkragen - стоячий комір, Tragbahre - носилки та інші.Друковані видання можуть містити терміни, які складаються із чотирьох або пяти слів одночасно, і написані вони будуть одним словом. Складні слова у німецькій мові в деяких випадках дозволяють позначити одним словом досить тонкі деталі навколишнього середовища, в той час як в українській мові для цього необхідна розгорнута характеристика. Німецька та українська мови мають своєрідні способи префіксально-афіксального словотворення, які кожній з цих мов дозволили створити слова, які неможливо відтворити засобами іншої мови. Значення цих слів можуть бути передані в іншій мові лише за допомогою більш або менш громіздких словосполучень: unverwechselbar - те, що ні з чим не сплутаєш; erheiraten (etw.) - отримати щось шляхом одруження (заміжжя); wegloben (jmd.) - позбавитися від когось (поганого працівника), давши йому хвалебні рекомендації на іншу роботу. Складні слова сучасної німецької мови можна розділити на групи на основі різних принципів, а саме: 1) залежно від відносин між компонентами (семантико - синтаксична класифікація); 2) на основі структури складних слів, тобто морфологічно-синтаксичного оформлен

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СЛОВОСКЛАДАННЯ ЯК СПОСІБ СЛОВОТВОРУ

1.1 Словотвір як розділ мовознавства

1.2 Поняття та загальна характеристика словоскладання в порівнюваних мовах

РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛОВОСКЛАДАННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

2.1 Спільні та відмінні риси словоскладання в німецькій та українській мовах

2.2 Особливості відтворення німецьких складних слів українською мовою

2.2.1 Типи складних слів в німецькій мові

2.2.2 Німецькі складні іменники та способи їх відтворення українською мовою

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ