Особливості семантики та функціонування слів-колоративів в українській фразеології - Автореферат

Попри те, що в сучасному мовознавстві вивчення фразеології досягло значних успіхів і базується на досягненнях як вітчизняної, так і зарубіжної фразеологічної науки - науковому доробку таких учених, як Л.А. Жуков (1986) та інших лінгвістів, наприкінці XX - початку XXI ст. в науці про фразеологію спостерігається активне опрацювання різних типів фразеологічних одиниць як репрезентантів мовної картини світу певного етносу. Саме відсутність в українській лінгвістиці спеціальних досліджень, присвячених ФО з колоративним компонентом, які становлять значну частину фразеологічного фонду української мови й активно використовуються в різних стилях сучасної мови, зумовили проведення цього дослідження. В українському мовознавстві усе ще залишаються недостатньо зясованими питання семантики та функціонування лексем на позначення кольору у складі фразеологічних одиниць. Драгоманова “Теоретичні і лінгводидактичні проблеми граматики і лексикології”, яку затверджено бюро наукової координаційної ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 35 від 21 грудня 2006 р).Перший розділ “Семантична структура прикметникових колоративів у лексичній системі мови” присвячений розглядові наукової проблеми кольоропозначень, зясуванню їхньої семантичної структури, зокрема, прикметникових слів, що утворюють систему власне кольорів. У лексичній системі мови слово існує у двох виявах: як одиниця лексематичного порядку - слово у сукупності всіх його значень та форм - і як одиниця лексико-семантичного порядку - семема, або лексико-семантичний варіант слова, який за змістом дорівнює окремому значенню слова. Кольори з погляду їхньої фізичної природи поділяються на ахроматичні (чорний, білий, сірий) та хроматичні (червоний, жовтий, оранжевий, зелений, синій, голубий, фіолетовий). Ядро цієї категорії слів становлять девять синтаксично незалежних назв, які позначають колір без відтінків: білий, чорний, сірий, червоний, жовтий, зелений, голубий, синій, коричневий. У колоратива чорний відповідно: ’кольору сажі, вугілля’ (чорний як сім галок, чорний як смоль), ’некваліфікований’ (чорна робота, чорна служниця), ’належний (представник) до нижчих верств суспільства’ (чорна кістка, чорний люд), ’темношкірий’ (чорний невільник, чорний континент), ’нелегальний’ (чорна каса, чорний ринок), ’не головний’ (чорний двір, чорні сходи), ’тяжкий’ (чорна доба, чорна звістка), ’поганий’ (чорна заздрість, чорна справа), ’смертельний’ (чорний мор, чорна смерть), ’реакційний’ (чорна реакція, чорна сотня), ’диявольський’ (чорна магія, чорне духовенство), ’недосліджений’ (чорна діра, чорна пляма), ’неприємний’ (чорна правда, чорні думи), ’небезпечний’ (чорна зона), ’зрозумілий’ (чорним по білому), ’недоглянутий’ (тримати в чорному тілі), ’обмовлений’ (чорна мітка), термінологічні назви (чорна металургія, чорний чай); у прикметника білий: ’кольору крейди, молока, снігу’ (біле золото, біла отрута), ’дуже світлий’ (білий гриб, білий хліб), ’чистий’ (біла робота, білий двір), ‘зимовий’ (білі мухи, білий континент), ’світлошкірий’ (біла раса, білий раб), ’контрреволюційний’ (білий рух, білі банди), ’недосліджений’ (біла діра, біла пляма), ’святий’ (білий маг, біле духовенство), ’безгрішний’ (біла заздрість, біла душа), ’незвичний’ (білий танець, білий вірш), ’стан людини повязаний із алкоголем’ (біла гарячка, ловити білі метелики), ’привілегійований’ (білий список, біла кість), ’повязаний із наркотиками’ (біла смерть, білий порошок), ’ясний’ (білий день, серед білої днини), ’старий’ (біла борода, до білого волосу), ’непрофесійно виконаний’ (шитий білими нитками), ’повязаний з певним родом занять’ (білі комірці, білі халати), ‘законний’ (білий бізнес, біла черга).Фразеологічний фонд як специфічна в культурно-мовному відношенні частина лексичного складу мови виступає основним носієм культури етносу, трансльованої з покоління в покоління від найдавніших часів до сучасності. Кількість і склад колірних найменувань (прикметників), якими користуються українці, певною мірою співвіднесені з рівнем розвитку культури у різні історичні періоди. Кольори і кольороназви існують у свідомості людей у вигляді чуттєвого образу кольору і лексичної одиниці. Підкоряючись принципові антропоцентричності, прямі і вторинні значення, що виникають у сферах моралі, культури, політики, релігії, мистецтва тощо, кодують соціально-важливу інформацію про етнічну належність, втілюючись в особливих сполуках - фразеологічних одиницях. Прикметник чорний входить до складу 214 ФО, що становить 22 % від загальної кількості зафіксованих ФЗ із колоративним компонентом; прикметник білий - 186 ФО (19 %); прикметник червоний - 149 ФО (15,5 %); прикметник зелений - 103 ФО (10,5 %); прикметник оранжевий - 85 ФО (8,5%); прикметник сірий - 69 ФО (7 %); прикметник голубий - 63 ФО (6,5%); прикметник жовтий - 30 ФО (3,1 %); прикметник синій - 28 ФО (2,9 %); прикметник рожевий - 22 ФО (2,5 %); прикметник коричневий - 14 ФО (1,5%); інші колоративи - 1 %.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Фразеологічні одиниці з компонентами-кольоропозначеннями становлять значний шар, своєрідний за структурою та системою значень. Фразеологічний фонд як специфічна в культурно-мовному відношенні частина лексичного складу мови виступає основним носієм культури етносу, трансльованої з покоління в покоління від найдавніших часів до сучасності.

Категорія кольору є обєктивною якістю матеріального світу, а мовні знаки втілення цього поняття кодують найрізноманітнішу інформацію. Кольори й кольороназви, що їх позначають, є універсальними елементами кольорової символічної системи, яка складається із ряду субсистем, кожна з яких має власну будову і функцію. Кольоропозначення як носії інформації про навколишній світ є матеріалом для когнітивних, психолінгвістичних, лінгвокультурологічних та інших наукових досліджень.

Обєктивний за своєю природою, колір у мовних засобах відображається субєктивно на шкалі оцінок, емоційного сприйняття, експресивності. Ідентичну індивідуальну оцінку отримує і відповідне кольоропозначення. В основі оцінки лежать два типи норм - індивідуальні й колективні. Колективна норма, закріплена у мові й свідомості соціуму, набуває статусу канонізованого значення. Кількість і склад колірних найменувань (прикметників), якими користуються українці, певною мірою співвіднесені з рівнем розвитку культури у різні історичні періоди.

Кольори і кольороназви існують у свідомості людей у вигляді чуттєвого образу кольору і лексичної одиниці. Символізація кольоропозначень - це безперервний динамічний процес накопичення певним чином категоризованої інформації, що відображає особливості національного менталітету. На кожному етапі розвитку кольоровий символ і відповідне йому кольоропозначення, зберігаючи предметну співвіднесеність, з часом утворюють нову змістову структуру, набуваючи парадигматичного характеру. Підкоряючись принципові антропоцентричності, прямі і вторинні значення, що виникають у сферах моралі, культури, політики, релігії, мистецтва тощо, кодують соціально-важливу інформацію про етнічну належність, втілюючись в особливих сполуках - фразеологічних одиницях. Центральне місце в українській лінгвокультурній традиції належить кольоросимволам чорний, білий, зелений. Найменшою кількістю символічних значень наділені назви, що позначають змішані кольори.

У результаті аналізу семантичних особливостей колірної лексики зясовано, що прикметникові кольоропозначення утворюють особливу лексико-семантичну групу, яка у сучасній українській мові є вагомим пластом словникового складу мови і характеризується давністю походження, історичною стійкістю та активністю вживання. Особливість значення і вживання лексем на позначення кольору полягає у тому, що для прикметників як класу ознакових слів характерною є наявність субєктивно-оцінювальних значень і відповідних конотацій. У семантиці прикметника співіснують власне семантичний і прагматичний елементи змісту. Вони розташовуються на оцінній шкалі, де на одному полюсі перебувають семи ознаки, позбавлені будь-якої оцінки, а на іншому полюсі - чисто оцінювальні. Між ними розташовуються лексеми, які суміщують значення обєктивної ознаки з оцінювальним значенням.

Семантична структура колірних лексем (насамперед якісних прикметників) характеризується складним поєднанням обєктивних уявлень про колірну ознаку та субєктивних знань, що знаходять своє вираження у конотативних семах. Основою для виникнення конотацій слугують візуальні аспекти колірних концептів, а також асоціативні звязки, які можуть спонтанно формуватися у свідомості людини як результат обєднання колірних образів із реальними або уявними обєктами і явищами. Усі одиниці лексико-семантичної групи кольору обєднуються навколо кількох “ядерних” слів. Словами-домінантами є чорний, білий, сірий, червоний, жовтий, зелений, голубий, синій, коричневий. Інші колоративи (периферійні) семантично обєднуються навколо основних назв кольорів. Групу периферійних кольороназв становлять майже усі наявні в мові колірні лексеми, якими спорадично користуються мовці (напр.: брунатний, фіолетовий, бурий, рудий, сизий та ін.).

Загалом розвиток семантики назв кольорів в українській мові зумовлений збагаченням їхньої змістової структури переносними, емоційно-експресивними значеннями. Очевидним є напрямок розвитку таких значень: від конкретного до абстрактного, від ознаки, властивої предметові як прямого позначення кольору, до оцінних характеристик реалій, які можуть і не співвідноситись із самим поняттям кольору. Проте лексикографічні тлумачення колоративів та фразеологічних сполучень не завжди повно відображають лексико-семантичні варіанти значень.

Прикметникові колоративи як логічно осмислені знаки мови різняться у кожного народу не тільки за кількісним складом і за варіативністю ядерних сем у їх змісті, а й за функціональним діапазоном репрезентацій у різних стилях та особливостями творення стійких фразеологізованих сполук, у яких своєрідно відображена мовна картина етносу.

Прикметники на позначення кольору є базою для творення сталих сполучень слів, які входять до складу фразеологічних одиниць або зі своїм основним значенням кольору, або на основі переосмислення якої-небудь додаткової інформації. Механізм таких трансформацій знаходить вияв у семантичній двозначності: вираженні прямого кольорового значення й образного осмислення предмета на основі певних асоціацій, символізації, образності. Виділення ФО з прикметником-колоративом обґрунтовано за такими критеріями: семантична цілісність, відносна постійність складу, відтворюваність, образність, ідіоматичність.

Фразеологічне значення є комбінаторним. Воно формується не тільки на основі певної ознаки денотата, а й у процесі мовної взаємодії поняттєвих відображень реалій дійсності, яку означає ФО. Фразеологічне значення детермінується на семантичному рівні за кольоровою ознакою подібно до номінації предмета словом, але нарізно оформлені компоненти виражають одне поняття.

Кольоропозначення виявляють різну міру фразеологізації. Прикметник чорний входить до складу 214 ФО, що становить 22 % від загальної кількості зафіксованих ФЗ із колоративним компонентом; прикметник білий - 186 ФО (19 %); прикметник червоний - 149 ФО (15,5 %); прикметник зелений - 103 ФО (10,5 %); прикметник оранжевий - 85 ФО (8,5%); прикметник сірий - 69 ФО (7 %); прикметник голубий - 63 ФО (6,5%); прикметник жовтий - 30 ФО (3,1 %); прикметник синій - 28 ФО (2,9 %); прикметник рожевий - 22 ФО (2,5 %); прикметник коричневий - 14 ФО (1,5%); інші колоративи - 1 %. Чим частіше вживається прикметник у мові, тим більше сталих сполучень із ним утворюється.

Високий ступінь актуалізації асоціативних звязків прикметників-колоративів сприяє виникненню лексико-семантичних варіантів їх значення, які закріплюються у фразеології шляхом різних переносів. Найпродуктивнішими різновидами фразеологічної деривації є метафоризація та метонімічний перенос значень. Семантика фразеологізмів із прикметниковим колоративом ґрунтується на національно орієнтованих формах вираження. Народне образне уявлення може зазнавати змін і перетворень, але залишається основотворчим компонентом фраземної семантики, що входить складовою частиною до української національно-мовної картини світу. Кольоропозначення у складі сталих сполучень репрезентують особливості світосприйняття українців, відображають їх ментальність і комунікативну прагматичність.

Аналіз морфологічних, структурних та лексичних принципів організації сталих сполучень із колоративним компонентом засвідчує системний характер фразеологічних засобів української мови. Про системність ФО з прикметниками на позначення кольору свідчать, крім внутрішньої семантичної організації, і властиві їм такі звязки, як: полісемія, омонімія, явища синонімії та антонімії, наявність варіантів, варіацій, фразеологічних та кольорових серій.

Фразеологічний фонд будь-якої мови не є сталим, незмінним. Він увесь час розвивається і характеризується постійною дією двох процесів: появою нових фразеологічних одиниць і випадінням із ужитку застарілих. Перший процес випереджає другий, що призводить до постійного збагачення фразеологічного фонду. Процес формування фразеології - це відбиття процесів поступового зміщення первісного значення слів і вторинної номінації.

Підґрунтям оказіональних фразеологічних утворень є мовний матеріал - значення слів та їхня нормативна сполучуваність, що зумовлюється інтралінгвальними та екстралінгвальними чинниками. Словам властиві потенції створення нових фразових оточень як своєрідного фону нашарувань додаткових індивідуально-авторських значень. Відповідно подальшого осмислення потребує функціональний і соціолінгвістичний аспекти фразотворення окремих українських письменників, що могло б розширити й поглибити знання про фразеологічну систему як специфічну національно-культурну скарбницю українського етносу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: 1. Семашко Т.Ф. Фразеологізми із прикметниковим компонентом чорний / черный в українській і російській мовах // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Вип. 10. - Донецьк: ДОННУ, 2004. - С. 151-161.

2. Семашко Т.Ф. Фразеологізми із прикметниковим компонентом червоний / красный в українській і російській мовах // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. - Т. 46. - К.: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 2004. - С. 257-267.

3. Семашко Т.Ф. Лексико-семантичні значення фразеологізмів із прикметниковим компонентом синій / синий / blue // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Вип. 12. - Донецьк: ДОННУ, 2005. - С. 183-193.

4. Семашко Т.Ф. Фразеологізми із прикметниковим компонентом білий / белый в українській і російській мовах // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 13. - Донецьк: ДОННУ, 2005. - С. 260-267.

5. Семашко Т.Ф. Фразеологізми із прикметниковим компонентом оранжевий / оранжевый в українській і російській мовах // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. - Випуск 16. - Книга 2. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 165-168.

6. Семашко Т.Ф. Лексико-семантичні значення фразеологізмів із прикметниковим компонентом зелений // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника: Ювілейний випуск на пошану 100-річчя від дня народження професора Івана Ковалика. Філологія. - Випуск XV-XVIII. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 633-636.

7. Семашко Т.Ф. Місце колоративної лексики і фразеології в мовній картині світу // Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Частина I. - Суми: СУМДПУ ім. А.С.Макаренка, 2007. - С. 40-46.