Особливості самооцінки в юнацькому віці - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 74
Проблема самооцінки та її розвитку у психології. Психологічний аспект вивчення самооцінки як наукового феномену. Дослідження особливостей структури самооцінки в учнів старшого шкільного віку. Особливості адекватності самооцінки у курсантів-студентів.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Зміст Вступ Розділ 1. Проблема самооцінки та її розвитку у психології 1.1 Психологічний аспект вивчення самооцінки як наукового феномену 1.2 Функції та структура самооцінки 1.3 Особливості розвитку самооцінки в юнацькому віці Висновки до 1 розділу Розділ 2. Дослідження особливостей структури самооцінки в учнів старшого шкільного віку 2.1 Організація та методики дослідження 2.2 Дослідження часткової самооцінки у курсантів-студентів 2.3 Дослідження особливостей адекватності самооцінки у курсантів-студентів Висновки до розділу 2 Висновки Список використаних джерел ВСТУП Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується соціальними змінами, кризовим станом і, таким чином, активно впливає на все життя особистості. Юність - період життя людини між дитинством і зрілістю. Цей час істотних змін і для юнаків та їхніх батьків. На цьому етапі розвитку людини необхідно актуалізується потреба в активному ставленні ставленні до себе, в самостійній побудові шикуванні власної оцінки своїх досягнень в поведінці, діяльності, перш за все передусім учбовій, і в прагненні діяти на основі цієї оцінки. На процес формування самооцінки юнаків впливають результати власної діяльності, оцінка з боку значущих дорослих (батьків, викладачів) та ровесників. Проблема розвитку самооцінки, структури, функцій, обговорюються в роботах С.Л. Рубінштейна, Р.Д. Азімової, В.В. Століна, Р.Х. Шакурова та інших вчених- психологів. Обєктом дослідження є вивчення особистісної самооцінки людини юнацького віку на прикладі курсантів-студентів НУЦЗУ. ПРОБЛЕМА САМООЦІНКИ ТА ЇЇ РОЗВИТКУ У ПСИХОЛОГІЇ 1.1 Психологічний аспект вивчення самооцінки як наукового феномену Починаючи з епохи Відродження ставлення до проблеми самопізнання і самооцінки розвивалося та змінювалося, як и сама психологічна наука. Леонардо да Вінчі говорив про те, що “людина є моделлю світу”. Мотиваційно-ціннісний компонент характеризується позитивним ставленням до процесу самооцінювання, потребою пізнання власного “Я”, його позитивних і негативних характеристик, прагненням досягати успіху в спільній діяльності Таким чином самооцінка являє собою складний за своєю психологічною природою феномен. При завищеній самооцінці людина має таке уявлення про себе як особистість: - набуває комплекс вищості («я самий правильний»), або комплекс («я краще всіх»); - має ідеалізоване уявлення: про себе, про свої здібності і можливості, про своє значення для справи і для оточуючих людей (прагнучи жити відповідно до цього ідеального «Я», часто породжує нічим не виправдані претензії очікування домагання з іншими людьми; адже, як говорив Ф. Ларошфуко, нема кращого способу потрапити в халепу, ніж вважати себе кращим за інших); При явно заниженою самооцінці людина: · як правило, не упевнена в собі, соромязлива, нерішуча, надмірно обережна; · більш гостро потребує підтримки і схвалення оточуючих, залежить від них; · конформна, легко піддається впливу інших людей, необдумано йде у них на поводу; · страждаючи комплексом неповноцінності, прагне самоствердитися, (іноді - будь-якою ціною, що приводить його до нерозбірливості у засобах досягнення своїх цілей), гарячково надолужити згаяне, довести всім (і насамперед самому собі свою значимість, що він чогось вартий); · ставить перед собою більш низькі цілі, ніж може досягти; · нерідко йде в свої неприємності і невдачі, перебільшуючи їх роль у своєму житті; · дуже вимогливий до себе і оточуючих, надмірно самокритичний, що нерідко призводить до замкнутості, заздрості, підозрілості, мстивості і навіть жорстокості; · стає часто занудою, доводить оточуючих дрібницями, викликаючи конфлікти як у сімї, так і на роботі; · має характерний зовнішній вигляд: голова трохи втягнута в плечі, хода нерішуча, як би вкрадлива, при розмові часто очі відводить убік. Французькі психологи (Б. Заззо і ін.) розрізняють підлітковий підліток «важкий скрутний вік » і «кризу юності», повязаний з виробленням світогляду , рішенням питання про сенс зміст життя, вибором професії.

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?