Особливості розвитку стресостійкості майбутніх правоохоронців у процесі професійної підготовки - Автореферат

Актуальність дослідження стійкості до стрес-факторів на етапі професіоналізації курсантів вищих навчальних закладів МВС, СБУ, ДПСУ та інших правоохоронних органів держави обумовлена, насамперед, тим, що їх професійна діяльність є одним з напружених (у психологічному аспекті) видів соціальної діяльності і входить до групи професій екстремального профілю. Урахування виявлених особливостей може стати основою як для цілеспрямованої роботи з курсантами з осмислення і перетворення структури стійкості до стресу і факторів, що спричиняють її (протягом періоду навчання), так і для диференційованого прогнозування професійно-психологічної відповідності курсантів вищих начальних закладів правоохоронних структур держави. Мета дослідження полягає у теоретичному та експериментальному обґрунтуванні психологічних можливостей розвитку стійкості до стресу у курсантів правоохоронних органів держави під час їх навчання у вищих навчальних закладах. розробити і реалізувати адекватну предмету дослідження програму емпіричного дослідження, у ході якого визначити фактори, що детермінують рівень стійкості до стресу у курсантів під час їх навчання у вищих навчальних закладах; розробити тренінгову програму з розвитку стійкості до стресу у курсантів під час їх навчання у вищих навчальних закладах і визначити її ефективність. стійкість стрес курсант тренінговийУ першому розділі - "Теоретико-методологічний аналіз проблеми стійкості до стресу" - зазначається, що теоретичний аналіз проблеми розвитку стійкості до стресу у курсантів під час навчання у вищих навчальних закладах дозволяє розглядати професійне становлення майбутнього правоохоронця як частину процесу професіоналізації, що полягає у спрямованому розвитку особистості. Відповідно до виявленої специфіки правоохоронної діяльності показник професійної придатності до правоохоронної діяльності визначається високим рівнем загального розвитку особистості, високим рівнем розвитку особистісної відповідальності, високим рівнем соціальної (професійної) адаптації, нервово-психічною (емоційною) стійкістю, комунікативною компетентністю, збалансованістю питомої ваги потреб і цінностей. Визнання одним з найважливіших професійних якостей нервово-психічної, емоційної стійкості жадає від молодого фахівця, поряд з необхідним обсягом професійних знань, певного рівня сформованості стійкості до стресу, що у свою чергу сприяє успішному професійному та особистісному розвитку. Емпіричне дослідження, з одного боку, дозволило виявити особливості змістовної структури стійкості до стресу курсантів як майбутніх правоохоронців під час навчання у вищих навчальних закладах, а з іншого боку - визначити, які саме фактори і механізми обумовлюють рівень стійкості до стресу курсантів-правоохоронців. До загальних механізмів подолання стресу можна віднести наступні особливості, отримані в рамках нашого дослідження: не виявлено достовірних розбіжностей між високим і низьким рівнем стійкості до стресу і показниками екстраверсії-інтроверсії, однак високі показники стійкості до стресу характерні для інтровертованих курсантів, а у групі курсантів з низьким рівнем стійкості до стресу превалюють показники екстраверсії;Не дивлячись на різноманіття визначень поняття стійкості до стресу, представлених у науковій літературі, більшість дослідників сходиться на думці про те, що це комплексна властивість, риса особистості, обумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми факторами, які у свою чергу детермінують рівень стійкості особистості, а так само ефективність і результативність її діяльності в екстремальних умовах. Стійкість до стресу як комплексне, інтегральне утворення, обумовлена наявністю властивостей та якостей особистості, що детермінують рівень стійкості до екстремальних факторів. Дані, отримані в ході теоретичного дослідження, підтверджують припущення про можливість і доцільність розвитку стійкості до стресу як професійно важливої (значимої) якості на етапі професіоналізації. Теоретичний аналіз проблеми розвитку стійкості до стресу у курсантів під час навчання у вищих навчальних закладах дозволяє розглядати професійне становлення майбутнього правоохоронця як частину процесу професіоналізації, що полягає у спрямованому розвитку особистості. Основу конструктивних механізмів стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів складають високий рівень сформованості професійних навичок і вмінь та його адекватна самооцінка, інтровертованість, інтервальний локус контролю, мотивація досягнення успіху, високий інтелектуальний розвиток, адекватна моральна нормативність, високий рівень розвитку комунікативних навичок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Не дивлячись на різноманіття визначень поняття стійкості до стресу, представлених у науковій літературі, більшість дослідників сходиться на думці про те, що це комплексна властивість, риса особистості, обумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми факторами, які у свою чергу детермінують рівень стійкості особистості, а так само ефективність і результативність її діяльності в екстремальних умовах. Стійкість до стресу як комплексне, інтегральне утворення, обумовлена наявністю властивостей та якостей особистості, що детермінують рівень стійкості до екстремальних факторів. Найбільш значимими з них є особистісні і субєктно-діяльнісні характеристики, що обумовлюють ступінь стійкості до стресу, серед яких: темпераментальні властивості, окремі риси характеру, мотиваційно-потребнісна сфера, рівень тривожності, локус контролю, самооцінка, інтелектуальний рівень особистості, комунікативний потенціал субєкта. Дані, отримані в ході теоретичного дослідження, підтверджують припущення про можливість і доцільність розвитку стійкості до стресу як професійно важливої (значимої) якості на етапі професіоналізації.

Теоретичний аналіз проблеми розвитку стійкості до стресу у курсантів під час навчання у вищих навчальних закладах дозволяє розглядати професійне становлення майбутнього правоохоронця як частину процесу професіоналізації, що полягає у спрямованому розвитку особистості. В процесі професіоналізації розвязується специфічний комплекс протиріч між вимогами майбутньої професійної діяльності і професійного співтовариства та власними сформованими властивостями, якостями, можливостями і здібностями, індивідуальним стилем поведінки, спілкування і досвідом. Одним зі значимих етапів професіоналізації є період професійної підготовки. Саме на цьому етапі передбачається розвиток професійно важливих особистісних якостей, їхнє структурування у систему; формування професійної придатності як системної організації субєкта у специфічному професійному середовищі.

Основу конструктивних механізмів стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів складають високий рівень сформованості професійних навичок і вмінь та його адекватна самооцінка, інтровертованість, інтервальний локус контролю, мотивація досягнення успіху, високий інтелектуальний розвиток, адекватна моральна нормативність, високий рівень розвитку комунікативних навичок. Саме ці механізми дозволяють продуктивно вирішувати проблемні професійні ситуації і завдання, що у свою чергу сприяє професійному росту та особистісній самореалізації, тоді як їхня відсутність або не достатньо високий рівень розвитку сприяє домінуванню ситуаційних способів подолання стресу (перекладання відповідальності, відхід від труднощів, екстрапунктивний і покірно-соромязливий стиль поведінки і тощо), що гальмує їхнє професійне становлення та особистісний розвиток. На основі отриманих в ході кореляційного і факторного аналізу результатів необхідним, на наш погляд, є розробка і впровадження програми психологічних тренінгів, спрямованої на пошук резервних можливостей, на підвищення стійкості до стресу майбутніх правоохоронців.

Одним із факторів, що визначають рівень психічної стійкості людини до стресу, є ступінь розвитку її саморегулятивних можливостей. Цим і викликано те, що серед засобів, використовуваних для підвищення психічної стійкості людини, провідне місце останнім часом зайняли засоби та методи психічної саморегуляції (аутогенне тренування, психорегулююче тренування та ін.), дія яких спрямована безпосередньо на вдосконалювання та тренування регулятивних механізмів людини. В основі психічної саморегуляції лежить акт психологічного самовпливу з метою регуляції станів, реакцій, дій, діяльності того, хто нею займається. Аналіз джерел наукової інформації дозволяє визначити метод психічної саморегуляції як систему прийомів психічного самовпливу, що навчає управлінню деякими вегетативними функціями та психічними процесами. В аспекті розвитку стійкості до стресу майбутнього правоохоронця важливо забезпечити не лише контекстне забезпечення саморегуляції його психічної стійкості, але й використання цілеспрямованих психотехнологій. Відповідно до цього провідним системоутворюючим елементом особистісно-орієнтованого розвитку майбутнього правоохоронця є рефлексія особистості і процесів професійної діяльності.

На основі висновків, отриманих у ході кореляційного і факторного аналізу, була розроблена та апробована програма психологічних тренінгів, спрямована на пошук резервних можливостей, що підвищують стійкість до стресу курсантів-правоохоронців. Після апробації зазначеної програми зміст факторної структури стійкості до стресу курсантів-правоохоронців експериментальної групи значно наблизився і став схожим з факторною структурою стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів з високим рівнем стійкості до стресу. Це свідчить про адекватність та ефективність програми поетапного розвитку стійкості до стресу на етапі професійного навчання поряд з іншими впливами у скорочений термін і дозволяє стверджувати, що розвиток стійкості до стресу у курсантів-правоохоронців під час навчання у вищих навчальних закладах носить не стихійний характер, а формується поетапно через підвищення рівня усвідомлення особистісних особливостей і зміни взаємодії і взаєморозташування особистісних і субєктно-діяльнісних утворень у структурі стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів.

Розглядаючи модель як емпіричну знакову структуру, вважаємо, що вона містить у собі чотири основні складові: мотиваційно-ціннісний компонент; психічну стійкість майбутнього чи сучасного правоохоронця та його професіональну компетентність; модель особистісно-орієнтованого розвитку і професіоналізації; зміст саморегуляції психічної стійкості правоохоронців і професіоналізації у контексті їх професійної діяльності. Усі ці компоненти наповнені конкретним змістом і у своїй сукупності утворюють модель особистісно-орієнтованої професіоналізації працівників правоохоронних органів. Центральною ланкою у даній схемі є характеристики психічної стійкості та професійної компетентності правоохоронця, для розвитку яких створені моделі індивідуально-професійного розвитку. Реалізація потенціалу моделі здійснюється поетапно, кінцевим результатом якої є психічна стійкість і професійна компетентність сучасного правоохоронця.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження отримала емпіричну підтримку висунута на початку роботи гіпотеза про те, що стійкість до стресу є професійно значимою якістю, яка справляє позитивний вплив на етапі професіоналізації. Індивідні, особистісні і субєктно-дяльнісні характеристики, що наповнюють зміст стійкості до стресу, по-різному можуть визначати реальну поведінку потенційного правоохоронця в обраній ним діяльності, відповідно до наявного рівня розвитку представлених якостей, ступеня їхньої структурованості та усвідомленості.

Основними напрямками подальших досліджень із зазначеної проблематики можуть бути: узагальнення і створення системної моделі, що могла б змістовно відобразити особливості функціонування організму і психічної детермінації професійного стресу на всіх рівнях та етапах його розвитку серед представників конкретних видів правоохоронної діяльності; методологічні проблеми виміру професійного стресу серед представників різних правоохоронних міністерств та відомств.

1. Кім К.В. Теоретико-методологічні основи вивчення процесу професійного становлення майбутнього правоохоронця під час навчання у ВНЗ / К.В. Кім // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - 2008. - Т.X, Вип. 3. - С. 291-295.

2. Кім К.В. Психосемантичний аналіз поняття "стресостійкість" у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі / К.В. Кім, А.І. Черняк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія "Військово-соціальні науки". - 2007. - №18-19. - С. 31-33.

3. Кім К.В. Аналіз результатів емпіричного дослідження стійкості до стресу у курсантів - майбутніх правоохоронців / К.В. Кім // Зб. наук. праць НА ДПСУ ім. Б.Хмельницького. - 2008. - №41, Ч.II. - С. 196-199.

4. Кім К.В. Про результати реалізації програми з формування стійкості до стресу у курсантів вищих навчальних закладів МВС України / К.В. Кім, А.І. Черняк // Зб. наук. праць ВІ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2008. - №20. - С. 35-37.

5. Кім К.В. Психологічні особливості формування стійкості до стресу у майбутніх правоохоронців / К.В. Кім // Проблеми екстремальної та кризової психології: міжнар. наук.-практ. конф., 23 листопада 2007 р.: тези доп. -Х., 2007. - С. 213-221.

6. Кім К.В. Удосконалювання технології саморегуляції психічної стійкості до стресу / К.В. Кім // Психологічні технології в екстремальних видах діяльності: IV Міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 травня 2008 р.: тези доп. - Донецьк, 2008. - С. 359-362.