Ознайомлення з історико-культурною характеристикою туристичного комплексу України. Характеристика науково–методичних основ суспільно-географічного вивчення культурних ресурсів. Розгляд бальної шкали оцінок історико-культурних туристичних ресурсів.
У розвинених країнах світу цей туристичний ресурс активно використовують для отримання прибутку. Цьому сприяє велика кількість памяток, їхня висока художня цінність, добра збереженість, вміла організація туристичних послуг. Для розвитку памяткоохоронної сфери як в Україні в цілому, так i в її окремих регіонах важливе значення має як найповніший облік архітектурно-містобудівних ресурсів кожної території та держави загалом. Нині в Україні під охороною держави перебувають понад 140 тисяч нерухомих памяток історії та культури, а саме: - понад 64 000 памяток археології; Як правило, найбільший суспільний інтерес становлять памятки містобудування i архітектури, а також створені на їх основі історико-культурні заповідники.Морські узбережжя із комфортними погодно-кліматичними умовами, гірські та приозерні ландшафти, мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, памятки історії та культури стали тим підґрунтям, на якому здавна базується активний відпочинок людини і сформувалася потужна галузь нематеріального виробництва-індустрія туризму. До туристичних ресурсів можна віднести все, що може бути використано для задоволення потреб туристів. У географічній енциклопедії України наводяться дві схеми поділу території країни на чотири рекреаційні регіони (Азово-Чорноморський, Дніпровсько-Дністровський, Карпатський, Кримський) і вісім рекреаційних районів (Євпаторійський, Донецький, Одеський, Приазовський, Придніпровський, Придністровський, Феодосійський, Ялтинський).Азово-Чорноморський рекреаційний регіон, до складу якого входять Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, включає Одеський і Приазовський рекреаційні райони. Чимало в Україні монастирських комплексів, які є центрами паломництва, палацово-паркових ансамблів та інших памяток історії та культури, які не віднесені до туристичних ресурсів, або мало використовуються з метою активізації і опинилися поза межами активного туристичного процесу в Україні. На наш погляд, історико-культурні памятки, що входять і можуть увійти до складу туристичних ресурсів, необхідно розглядати не просто як окремі обєкти з певною історичною або культурною цінністю, а як поєднання відповідних видів ІКТР, що мають високу атрактивність, можуть відігравати важливу роль у формуванні світогляду народу і в сукупності формувати історико-культурний туристичний потенціал поселення, місцевості, регіону.Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту. Україна має все необхідне для розвитку подорожей і оздоровлення: сприятливі природні умови, історико-культурні, матеріальні та людські ресурси. Туристично-рекреаційний потенціал створює можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів. За цим останнім критерієм в Україні можна виділити такі історико-географічні області: Бессарабія, Буковина, Волинь, Галичина, Закарпаття, Київщина, Крим, Південна (Степова) Україна, Поділля, Полтавщина, Слобожанщина, Чернігівщина. В Україні взято під охорону 70 тис. памяток історії та культури, в тому числі понад 12 тис. памяток архітектури з добре збереженими ансамблями - центральна частина Львова (наприкінці 1998 р.
Вывод
У результаті дослідження історико- культурних ресурсів України можна зробити такі висновки.
1. Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.
2. Україна має все необхідне для розвитку подорожей і оздоровлення: сприятливі природні умови, історико-культурні, матеріальні та людські ресурси. Туристично-рекреаційний потенціал створює можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів. Адміністративний поділ України не співпадає з її історико-географічним поділом. За цим останнім критерієм в Україні можна виділити такі історико-географічні області: Бессарабія, Буковина, Волинь, Галичина, Закарпаття, Київщина, Крим, Південна (Степова) Україна, Поділля, Полтавщина, Слобожанщина, Чернігівщина. У нашій державі історико-культурні обєкти практично не оцінені як туристичні ресурси, більшість визначних памяток не включена у туристичні маршрути, що приводить до їх використання в обмежених масштабах. Все це відчутно впливає на вітчизняний туристичний бізнес, який, за прикладом зарубіжних країн, при належній рекламі може давати значний економічний і соціальний ефект. В Україні взято під охорону 70 тис. памяток історії та культури, в тому числі понад 12 тис. памяток архітектури з добре збереженими ансамблями - центральна частина Львова (наприкінці 1998 р. Львів увійшов до списку найцінніших в історико-культурному відношенні міст світу), Київ із спорудами доби Київської Русі, місто Жовква (Львівська область), Камянець-Подільський, який за кількістю памяток архітектури займає третє місце після Львова і Києва. Визначні памятки архітектури знаходяться у Чернігові, Луцьку, Ужгороді, Білгород-Дністровському, Хусті та багатьох інших містах України. Високу історичну пізнавальну цінність мають руїни Херсонеса і Пантікапея в Криму, Ольвії в Миколаївській області. Чимало в Україні монастирських комплексів, які є центрами паломництва, палацово-паркових ансамблів та інших памяток історії та культури, які не віднесені до туристичних ресурсів, або мало використовуються з метою активізації і опинилися поза межами активного туристичного процесу в Україні. Памятки історії та культури можуть бути предметом вивчення багатьма науковими дисциплінами. У більшості випадків під ними розуміють окремі споруди, предмети, памятні місця, повязані з історичними подіями, витвори матеріальної і духовної культури, які мають історичну, наукову, художню або якусь іншу культурну цінність. На наш погляд, історико-культурні памятки, що входять і можуть увійти до складу туристичних ресурсів, необхідно розглядати не просто як окремі обєкти з певною історичною або культурною цінністю, а як поєднання відповідних видів історико-культурних туристичних ресурсів, що мають високу атрактивність, можуть відігравати важливу роль у формуванні світогляду народу і в сукупності формувати історико-культурний туристичний потенціал поселення, місцевості, регіону. Памятки історії та культури в Україні розміщені дуже нерівномірно. Основна їх кількість припадає на Київську, Хмельницьку, Вінницьку, Чернігівську, Сумську області та Республіку Крим. Однак кількісний показник цих памяток ще не дає уяви про рівень їх пізнавальної цінності і привабливості, а також про їх придатність для організації пізнавальних рекреаційних занять або включення у відповідні туристичні маршрути. Україна має все необхідне для розвитку подорожей і оздоровлення: сприятливі природні умови, історико-культурні, матеріальні та людські ресурси. Туристично-рекреаційний потенціал створює можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів.
Список литературы
1. Бейдик О.О. Тлумачний сник термінів з рекреаційної географії / О.О. Бейдик. - К.: Київ. - Київський університет, 1993.- 56 с.
2. Бородавка Л. Українські Карпати. Подорож / Л. Бородавака // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2006. - № 13. - С. 8-15.
3. Бурдуланюк В. Б. Памятки культури Івано-Франківщини /
B. П. Бурдуланюк. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001.- 232 с.
4. Бобираєва О.В. «Становлення і розвиток сфери рекреаційних послуг як напрям інтеграції до світового господарства» /О.В. Бобираєва// Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка - Випуск 57, 2002Гетьман В. Туризм і збереження довкілля Українських Карпат / В. Гетьман // Географія та основи економіки в школі. - 2010. - № 3. - С. 48-52.
5. Бобираєва О.В. «Рекреація в системі розширеного суспільного відтворення» /О.В. Бережна// Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка - Випуск 55, 2002
6. Василевська Я. В. «Факторний аналіз при дослідженні туристсько-рекреаційних ресурсів Херсонської області» / Я. В. Василевська // Наукові пошуки географічної громадськості: минуле, сьогодення, майбуття: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 75-річчю утворення Луганської області (8-10 жовтня 2012 р., м. Луганськ) / відп. ред. Ю. О. Кисельов. - Луганськ: Вид-во «ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. - 316 с. - С.122-128.
7. Дімнич С. Закарпатські села запрошують на відпочинок /
C. Дімнич // Туристично-інформаційний довідник. - Ужгород, 2005. - С. 35-41.
8. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму/В.К. Євдокименко/ - Чернівці: Прут, 1985. - 120 с.
9. Жученко В.А. «Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи» /В.А. Жученко// Регіональні перспективи - №1 (14), 2001/ 231 c.
10. Жученко В.А. «Перспективи формування в Україні вільних економічних зон туристсько-рекреаційного типу» /В.А. Жученко/ Регіональна економіка - №4, 2001
11. Памятники истории и культуры Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1987. -756 с.
12. Енциклопедія архітектурної спадщини України: тематичний словник. - К.: Українська Академія архітектури, 1985.- 366 с.
13. Завада В.Т. Архітектурна спадщина України як обєкт туризму. Регіональний аспект /В.Т. Звада// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 1. Частина друга. - К.: Інститут туризму. - С.23-28.
14. Іванов О. Замки і палаци Західної України: історія, культура, туризм (Історико-архітектурні памятки замкового мистецтва) / О. Іванов. - К.: Наш світ, 2004. - 245 с.
15. Іванух Р.В. «Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України» /Р.В. Іванух// Економіка України - №1, 1997
17. Лесик О. В. Замки і монастирі України / О. В. Лесик. - Львів: Світ, 1993. - 120 с.
18. Лесик О.В. Замки та монастирі України/ О. В. Лесик - Л.: Світ, 1993. - 173 с.
19. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України.//О.В. Мацола - Львів: Інститут регіональних досліджень НАНУ, 1997. - 259 с.
20. Памятники истории и культуры Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1987. -756 с.
21. Проблеми міжнародного туризму: Збірник наукових статей.- К.: ТОВ "ЧАСПІК", 1997. - 264 с.
22. Падовська О. М. Традиційний промисел Карпат в контексті формування рекреаційного комплексу / О. М. Падовська // Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку. - Трускавець, 2000. - С. 215-217.
23. Полинова Н.Ф. Оценка необходимого и достаточного времени на осмотр зкскурсионньїх обьектов /Н.Ф. Полинова// Социально-географические проблемьі повьппения зффективноституристско-зкскурсионного обслуживания.- Минск: Из-во Беларуск. ун-та, 1978. - С.100-104.
24. Словник-довідник археології (За ред. Н.О.Гаврилова).- К.: Наукова думка, 1996.- 431 с.
25. Стецюк О. Історичний огляд туристичних обєктів у Львівській області / О. Стецюк // Молодіжні ініціативи в історичній науці: Матеріали наук.-практ. конф. - Львів, 2000. - С. 15-18.
26. Українське народознавство: Навч. посібник (За ред. С.П. Павлкжа, Г.Й. Гориня, Р.Ф. Кирчіва).-Львів: Фенікс, 1994.- 608 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
