Особливості розвитку Римо-Католицької церкви в сучасній Україні - Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлена динамічним процесом розвитку та активним входженням Римо-Католицької церкви в українське суспільство, що стало можливим з початком розбудови української державності. Відтак, складний і суперечливий характер вищезгаданих процесів вимагає серйозного перегляду, глибокого і комплексного аналізу всіх особливостей і тенденцій розвитку католицизму латинського обряду, репрезентованого Римо-Католицькою церквою в Україні. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової проблематики кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету „Всесвітня історія в контексті сучасної цивілізації” (протокол № 4 від 11.01.2000 р.), а також має відношення до курсу „Історія південних і західних словян” та спецкурсу „Історія християнської церкви”. показати регулювання державно-церковних відносин як забезпечення правового поля для розвитку РКЦ в Україні; Хронологічні рамки дослідження охоплюють період із 1991 р. по 2006 р. Нижня хронологічна межа (1991 р.) обумовлена тим, що цей рік ознаменував собою початок відновлення діяльності Римо-Католицької церкви в Україні, розгерметизацію державно-церковних відносин та процес її реструктуризації.У першому розділі - „ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ” - аналізується ступінь розробки проблеми та домінуючі напрями дослідження, дається оцінка зазначеного періоду розвитку і функціонування РКЦ у працях українських та зарубіжних істориків, релігієзнавців, а також подано характеристику джерельної бази дослідження. Увага дослідників історії церкви, які вивчають посткомуністичні трансформації, переважно зосереджується на узагальнених характеристиках державно-церковних відносин, інституційних перетворень, політичної залученості релігійних інституцій; меншою мірою ці розвідки стосуються безпосередньо сучасного етапу діяльності і розвитку РКЦ в Україні. У названій праці автор подав систему статистичних даних по кожній з існуючих на той час дієцезій, простежив динаміку розвитку РКЦ за роки незалежності України, показав кількісне зростання римо-католицьких громад, чернечих орденів та монастирів, виявив відсоток збільшення духовенства латинського обряду. Практично всі дослідники зійшлися на думці, що головною причиною непорозумінь є активізація РКЦ в Україні, давня конкуренція між Православною та Римо-Католицькою церквами. У першому підрозділі - „Формування структурної мережі” - поетапно досліджується процес відновлення роботи та подальше функціонування дієцезій, архідієцезії, Апостольської нунціатури, подається структура Конференції вищих настоятелів чоловічих інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя латинського обряду та Конференції старших настоятельниць жіночих чернечих інституцій РКЦ, окреслюється значимість і роль Конференції єпископів латинського обряду в Україні, а також інших невідємних структурних елементів церкви.Простеживши поетапність реінституалізації, дисертантка робить висновок, що відновлення структурної мережі відбувалося значною мірою за рахунок західної частини України, на основі чого підтверджується теза про те, що там релігійна культура була зруйнована меншою мірою, а тому рівень релігійних потреб лишався значно вищим, ніж на сході чи півдні країни. Окрім того, нестача римо-католицьких священнослужителів синтезує проблему ідентифікації РКЦ загалом і римо-католиків зокрема. Однак стає очевидним, що сутність проблеми лежить в історичній памяті, яка визначає характер і компромісність державно-церковних і міжконфесійних стосунків. Однією із найважливіших складових процесу релігійно-суспільних змін стало утвердження релігійної свободи та релігійних прав людини. З метою подолання окремих деструктивних тенденцій та усунення наслідків політики атеїзму, було розгорнуто масштабну місіонерську роботу, втілену в євангелізаційній діяльності, яка ґрунтується на перегляді та переосмисленні (оновленні) традиційних підходів, поєднанні нових та випробуваних часом методів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Простеживши поетапність реінституалізації, дисертантка робить висновок, що відновлення структурної мережі відбувалося значною мірою за рахунок західної частини України, на основі чого підтверджується теза про те, що там релігійна культура була зруйнована меншою мірою, а тому рівень релігійних потреб лишався значно вищим, ніж на сході чи півдні країни.

Інтенсивність творення релігійних громад РКЦ актуалізувала проблему забезпечення їх кадрами служителів культу. Окрім того, нестача римо-католицьких священнослужителів синтезує проблему ідентифікації РКЦ загалом і римо-католиків зокрема. Однак стає очевидним, що сутність проблеми лежить в історичній памяті, яка визначає характер і компромісність державно-церковних і міжконфесійних стосунків.

Однією із найважливіших складових процесу релігійно-суспільних змін стало утвердження релігійної свободи та релігійних прав людини. Такі трансформації посприяли дедалі помітнішому зростанню релігійної присутності в суспільно-політичному житті країни. Зокрема, спостерігається налагодження та активізація харитативної, євангелізаційної, просвітницької та освітньої діяльності церкви.

Прослідковується активна залученість РКЦ до вирішення соціальних проблем країни. Дисертантка робить висновок, що практична значимість такої роботи, що очевидна без додаткових доведень, повинна стати домінантною і для усіх православних церков, яка, разом із тим, уможливить зосередження церкви не на політичному, а на соціальному аспекті. З метою подолання окремих деструктивних тенденцій та усунення наслідків політики атеїзму, було розгорнуто масштабну місіонерську роботу, втілену в євангелізаційній діяльності, яка ґрунтується на перегляді та переосмисленні (оновленні) традиційних підходів, поєднанні нових та випробуваних часом методів. До того ж, така асиміляція забезпечила успішність та, що головне, ефективність апробованих заходів. Орієнтуючись, застосовуючи індивідуальний підхід, на духовні потреби всіх категорій соціуму, РКЦ за сучасних умов зуміла досягти високого рівня конкурентноспроможності, що знову ж таки виступає головним чином стимулюючим фактором.

Ще одним напрямом, у якому помітна присутність церкви, є сфера політики. З огляду на цілі і першочергові завдання, які стоять перед церквою, на прикладі РКЦ черговий раз було доведено, що її присутність у передвиборчих процесах не повинна стояти нарівні, а той домінувати у загальноцерковній діяльності. Натомість „присутність” церкви необхідна лише у випадку замаху на основоположні моральні цінності, при надзвичайних обставинах, і то лише в плані словесного апелювання до змін.

Відтак, стало очевидним те, що РКЦ у сучасній Україні демонструє багатовекторність та динамічність розвитку, який відзначається такими особливостями (характеристиками), як модернізація та адаптація до сучасних реалій. Причому спостерігається тенденція до врахування етнічних та релігійних домінант країни, що забезпечує в свою чергу компромісність, а відтак толерантність функціонування та розвитку католицизму латинського обряду в нашій державі.

1. Ворон О. П. Процес реорганізації та утворення дієцезій Римо-Католицької церкви в Україні (1991-2005 роки) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Рівне, 2007. - Вип. 11. - С. 52-67.

2. Ворон О.П. Євангелізаційна робота РКЦ у сучасній Україні // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Рівне, 2006. - Вип. 10. - С. 59-64.

3. Ворон О.П. Морально-етичні та правові виміри евтаназії у сучасному суспільстві // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Рівне, 2006. - Вип. 9. - С. 249-255.

4. Ворон О.П. Формування та основні напрямки діяльності релігійної місії РКЦ „Карітас-Спес” в Україні // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - № 42. - 2006. - С. 123-135.

5. Ворон О. П. Християнська етика сімейно-шлюбних відносин // Відомості. - Лондон, 2006. - № 2 (324). - С. 25-33.

6. Ворон О.П. Роль та визначення національного фактору Римо-Католицької церкви в Україні // Волання з Волині. - 2007. - № 3. - С. 20-26.

7 .Ворон О.П. Проблема католицького прозелітизму в Україні // Матеріали І всеукраїнської конференції студентів, педагогів та молодих науковців „Наука, освіта, суспільство очима молодих”. - Рівне, 2006. - С. 172-175.

Размещено на .ru