Особливості розвитку партійної системи Росії після федеральних виборчих кампаній 2003-2004 рр. - Автореферат

Партійна система є одним з найважливіших інститутів, який має значний вплив як на характер політичного режиму, так і на політичну систему суспільства загалом. Починаючи зі вступу Росії наприкінці 1990-х рр. у період політичної трансформації, як у державних, так і в наукових колах цієї країни почали активно обговорювати питання формування нової виборчої системи, наслідком якої мала стати зміна розвитку російських політичних партій та партійної системи у напрямку демократії. Водночас чимало фактів свідчать, що політичні та виборчі процеси мають у Росії формальний та декоративний характер, політичні та виборчі реформи проводяться в інтересах виконавчої державної влади та бюрократії, які переймаються особистими перспективами, а не розвитком повноцінних інститутів громадянського суспільства. Реалізація поставленої мети дослідження обумовила необхідність послідовного розвязання таких завдань: розкрити основні теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності політичної партії як складової політичної системи суспільства та визначити основні підходи до вивчення поняття партійна система; На операційному рівні структурно-функціональний підхід був конкретизований за допомогою використання індексу демократизації Т.Ванханена та показника ефективної кількості електоральних партій, що зумовило використання наступних методів дослідження: історичного методу - під час вивчення особливостей виникнення та розвитку партійної системи Росії; системного методу та методу порівняння - у процесі аналізу особливостей партійної системи Росії; статистичного методу та методу математичного аналізу - при розрахунках ефективної кількості електоральних парламентських партій за результатами парламентських виборів та індексу демократизації Росії.У першому розділі „Сучасні теоретичні і методологічні засади дослідження політичних партій та партійних систем” проаналізовано вихідні концептуальні основи аналізу політичних партій та партійних систем, розкрито їхні сутнісні параметри, схарактеризовано зміст і значення основних наукових концепцій та теорій, які розкривають специфіку діяльності політичних партій в умовах демократизації та системних трансформацій у постсоціалістичних суспільствах. У першому підрозділі „Теоретико-методологічні підходи до вивчення політичних партій та партійних систем” автор розкриває зміст та особливості двох основних підходів до аналізу політичних партій: 1) макропідхід, при якому на широкому емпіричному матеріалі, що прагне охопити все розмаїття національних форм, досліджується феномен партії з метою створення загальної теорії; 2) мікропідхід, при якому партії аналізуються як конкретні субєкти політичного процесу з відповідними часовими та просторовими параметрами. Так, у контексті нашої роботи наукову цінність мають веб-сторінки президентських, урядових порталів, інтернет-ресурси „Партінформ”, „Політ.Ру”, офіційні сайти політичних партій та інші, які періодично висвітлюють питання розвитку партій та партійної системи Росії. Встановлено, що основними критеріями, за якими відбувається структурування етапів розвитку партійної системи Росії, є: інституціональні механізми формування політичних партій; характер електоральної діяльності партій; особливості взаємодії політичних партій та держави; суспільна підтримка основних політичних партій, яка проявляється у членстві в партіях, підтримці ідеології тощо. Зокрема, таку функцію виконали: Закон про партії (2001 р.), що ввів монополію партій на участь у виборах за списками; підвищення „загороджувального” барєру (2002 р.); заборона на участь у виборчих обєднаннях громадських організацій (2003 р.); друге підвищення мінімальної чисельності партій (2004 р.); заборона депутатам виходити зі складу фракцій (2004 р.); відмова від одномандатних округів та заборона блоків на виборах до Державної Думи (2005 р.); зміна порядку реєстрації партій та кандидатів, що проявилася у підвищенні вимог до збору підписів та фактичному підвищенні суми виборчої застави (2005 р.).