Особливості розвитку капіталістичних відносин в Німеччині - Реферат

Але, зіткнувшись з необхідністю аналізу тієї чи іншої господарської проблеми не можна не звернути уваги на те, що досліджуване явище може бути пізнане лише в динаміці його розвитку. Ні питання кредитування, ні торговельні угоди, ні виробничі завдання не можуть трактуватися в статичній формі, вони в ній просто непредставлені. Навіть простий опис будь-якого феномена, що відноситься до галузі господарювання, передбачає ту чи іншу ступінь заглиблення в історію його розвитку, а наукове трактування цього феномену - знання економічної історії.Капіталізм - суспільний лад, економічна система виробництва та розподілу, заснована на принципах приватної власності, особистої ініціативності, раціональності та ефективності використання наявних ресурсів, максимізації прибутку (капіталу). В іншому визначенні під капіталізмом розуміється суспільство , в якому існують такі риси, що виступають всеохопним принципом не тільки економічних, але і політичних та інших вимірів суспільних відносин: наявність приватної власності (включно на засоби виробництва ); метою господарювання є максимізація доходів і користі ; господарська діяльність здійснюється завдяки ринкам і системі цін . Мануфактури , поділ праці ,машинне виробництво є похідними від капіталізму формами і не відображають його сутність[1]Після розгрому наполеонівської армії рішенням Віденського конгресу 1815 р. було створено Німецький союз. Представницький орган союзу - Бундестаг - складався з посланців держав і працював у Франкфурті-на-Майні. Його рішення не були обовязковими для окремих членів союзу, найсильнішими серед яких були Австрія та Пруссія. Фактично Німецький союз був конфедерацією лише формально самостійних держав: він не мав спільних армії, дипломатичного представництва, фінансів, законодавства. У країні був відсутній національний ринок, феодальні порядки на селі гальмували створення ринку вільної робочої сили.Під впливом усіх суперечностей у 70-х роках XIX ст. сформувалася нова історична школа в особі Густава Шмоллера (1838-1917), Карла Бюхера (1847-1930) та Луйо Брентано (1844-1931). Вони виступили передусім проти марксизму, революційного руху на відміну від старої історичної школи, яка апелювала до класичної політекономії та утопічного соціалізму. Якщо метою старої історичної школи була боротьба проти буржуазно-демократичної революції в Німеччині, то метою молодої - боротьба проти робітничого класу. Перша виникла в умовах роздробленої Німеччини, виступала за обєднання земель і була повязана з розвитком виробництва; друга визріла в умовах обєднаної Німеччини й вивчала переважно сферу обігу. Незважаючи на певні розбіжності в поглядах, існують деякі спільні риси старої та молодої історичних шкіл: · спроба періодизації економічного розвитку з точки зору функціонування всієї системи народного господарства, а не на основі поділу праці;Сутність методу історизму становить вивчення локального господарського розвитку Німеччини, історичний розгляд економіки міст, торгових гільдій, ремісничих цехів і окремих підприємств, ігнорування теоретичного аналізу великих суспільно-економічних проблем. Слід зазначити, що представники цієї школи зібрали й нагромадили величезний фактичний матеріал, який, на жаль, не був належним чином теоретично опрацьований і залишився лише констатацією фактів. Бюхер поділяв економічну історію на три стадії: домашнє господарство (без обміну); господарство міст, повязане з роботою ремісників на замовлення чи на найближчий ринок; народне господарство, де сформовано загальнонаціональний ринок з багатьма посередниками обміну. У 1872 р. в Ейзенаху було створено "Союз соціальної політики", програму якого називали "катедер-соціалізмом" (соціалізмом на кафедрі). Ця програма передбачала запровадження обовязкової початкової освіти, державне регулювання праці дітей і жінок, страхування робітників, установлення пенсій, організацію споживчої й житлової кооперації робітників, тобто все те, що має назву "буржуазний реформізм".Нова історична школа не внесла майже нічого нового в економічну теорію, бо займалася переважно проблемами історії народного господарства; вона не мала власного категоріального апарату й користувалася категоріями, запозиченими з різних теорій. Шмоллера була виразником ідей монархізму, "сильної руки" держави в економіці, націоналізму та консерватизму, які спричинили появу економічних програм правого штибу, зокрема фашистських. Брентано, який пропагував класовий мир, став близький більш пізнім реформістським течіям, таким як соціальна школа та інституціоналізм.Соціальний напрямок виник у Німеччині в період переходу до монополістичної стадії капіталізму, під час посилення ролі держави, корпорацій та інститутів в управлінні економікою. Метою соціальної школи було відображення в економічній теорії соціальної мотивації й соціальної обумовленості поведінки агентів виробництва. Продовжуючи ідеї нової історичної школи, вона розглядала етичні та правові норми суспільства як вирішальний чинник економічного життя, ал

Зміст

Вступ

1. Капіталізм

2. Причини виникнення капіталізму в Німеччині

3. Виникнення історичної школи

4. Сутність методу історизму

5. Ідеологія та погляди на ідеальну модель суспільного розвитку

Висновок

Список використаної літератури