Економічна географія як наука про територіальну організацію суспільного виробництва. Дослідження етапів розвитку економічної географії в Україні. Вивчення принципів та факторів формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів.
Економічна географія - розділ соціально-економічної географії , наука про територіальну організацію суспільного виробництва, вивчає закономірності, принципи та фактори формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів. Поділяється на загальну економічну географію, галузеву (географія промисловості , сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо), регіональну економічну географію і географію світового господарства.Економічна географія України (ЕГУ) - вивчає територіальну (геопросторову) організацію господарства у цілому або його окремих частин - галузей, секторів, сфер по окремих районах, зонах, в країні загалом. Обєктом вивчення ЕГУ є територіальна організація виробництва - система територіального розміщення і розвитку суспільного виробництва, в основі якої лежить територіальний поділ праці та інтеграція праці. До її завдань входить: - дослідження законів, закономірностей, факторів територіальної організації виробництва. Одним із законів є закон географічної (територіальної) диференціації(закон географічного поділу праці) і формування територіальних господарських відмінностей районів, спеціалізованих господарських зон; можна назвати і закон географічної інтеграції (об?єднання) господарських елементів (галузей, підприємств, видів діяльності тощо ) і формування геопросторових утворень - територіальних господарських систем;Історія кожної науки відбиває розвиток її предметного змісту, еволюцію наукових ідей, теорій тощо. Теоретико-методологічні економіко-географічні дослідження в Україні завжди були у полі зору фахівців і мали високий рівень розвитку. Їх вивчення зумовлює необхідність оцінки якісних етапів розвитку національної економіко-географічної науки, починаючи від появи перших відомостей про діяльність людини на території окремих частин нашої держави і закінчуючи сучасним рівнем її розвитку, а також, дослідження ролі окремих вчених та їх шкіл, що формували регіональні осередки географічної науки. Важливим методологічним моментом цього періоду була наявність тісного звязку між історією, географією , філософією та медициною, що в сукупності стало значним поштовхом для зародження економічної географії. В цей період появилася велика кількість картографічного матеріалу про Україну, який поряд з матеріалами переписів слугував джерельною базою перших описів про населення та його заняття в Україні (С.Величко, Я.Маркевич, О.Шафонський), галузі господарства (С.Подолинський, В.Ляскоронський та ін.).Воблому, підручник якого "Экономическая география Украины" (1919 р.) був першою повною економгеографією України і витримав 6 видань. На його думку, економічна географія "вивчає стан господарства в теперішній час; вона намагається дати уявлення про стан усіх галузей народного господарства, змалювати картину того, що уявляє господарське життя сучасного громадянства". Під обєктом дослідження економічної географії вчений розумів світове господарство, яке, на його думку, є результатом розвитку національних господарських організмів: "Господарське життя звязало всі народи, всі держави в єдиний організм і утворило вперше в людській історії світове господарство" [7 , 4]. Головною лінією у визначеннях предметної сутності економічної географії представниками традиційної школи проходить думка про те, що економічна географія є наукою про стан окремих галузей господарств. Дуже важливим з точки зору теоретико-методологічного становлення економічної географії було широке застосування в працях її представників цілого ряду статистико-математичних методів дослідження.Економічна географія - розділ соціально-економічної географії , наука про територіальну організацію суспільного виробництва, вивчає закономірності, принципи та фактори формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів. Поділяється на загальну економічну географію, галузеву (географія промисловості , сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо), регіональну економічну географію і географію світового господарства. Крім того, ЕГУ має тісні міжпредметні звязки з регіональною економікою (предмет якої вважається економіка районів, розміщення продуктивних сил, територіальний поділ праці), розміщенням продуктивних сил (розміщення населення і трудових ресурсів; природних ресурсів, розміщення виробництва і сфери обслуговування).
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ ЯК НАУКА
2. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ В УКРАЇНІ
3. ВЧЕНІ ТА ЇХ ВНЕСОК В РОЗВИТОК НАУКИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вывод
Економічна географія - розділ соціально-економічної географії , наука про територіальну організацію суспільного виробництва, вивчає закономірності, принципи та фактори формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів. Приділяє увагу питанню територіальних звязків обєктів виробництва. Поділяється на загальну економічну географію, галузеву (географія промисловості , сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо), регіональну економічну географію і географію світового господарства.
ЕГУ є компонентною науковою дисципліною соціально-економічної географії. Крім того, ЕГУ має тісні міжпредметні звязки з регіональною економікою (предмет якої вважається економіка районів, розміщення продуктивних сил, територіальний поділ праці), розміщенням продуктивних сил (розміщення населення і трудових ресурсів; природних ресурсів, розміщення виробництва і сфери обслуговування).
Розвиток економічної географії в Україні відбувався паралельно із загальносвітовим розвитком цієї науки і визначався певними етапами, які досить повно висвітлені професором М.Д. Пістуном, доцільно виділити наступні етапи: 1) стихійно-описовий етап (від античних часів і до кінця XV ст.); 2) цілеспрямовано-описовий етап (XVI - XVII ст.); 3) господарсько-статистичний етап (XVIII - кінець XIX ст.); 4) економіко-географічний етап (кінець XIX ст. - 60-і роки XX ст.); 5) етап економічної і соціальної географії (70-80-і pp. XX ст.); 6) суспільно-географічний етап (90-і роки). економічний географія територіальний наука
