Особливості розвитку архітектури Європи в XI–XV ст. - Курсовая работа

Курсова робота Особливості розвитку архітектури Європи в XI-XV ст. Вступ романський архітектура конструктивний європейський Метою дослідження даної теми є вивчення формування держав в Європі, їхніх традицій та національних особливостей через архітектуру. Розпад імперії Каролінгів, набіги угорців і норманів, завоювання Англії, виникнення і розвиток держав Східної Європи, хрестові походи, іспанська Реконкіста, селянські повстання і боротьба міських комун за свої вольності, чвари німецьких імператорів і римських пап, нескінченні феодальні війни, на протязі усього середньовіччя виснажували народи, і без того пригнічені гнітом панували земельних відносин, як і всі складні соціально-економічні процеси, викликані постійним зіткненням відцентрових і доцентрових сил і прагненням державності, що складалася, подолати хаос феодальної роздробленості, - все це відкладало свій відбиток на матеріальну і духовну культуру середньовічної Європи. Величезну роль у житті середньовічного суспільства відігравала церква, що служила найважливішою опорою феодалізму і, за визначенням Ф. Енгельса, яка виступала в якості найбільш загальної санкції існуючого феодального ладу. Підпорядкувавши собі філософію, науку, літературу і мистецтво, вона скувала всі сторони життя середньовічної людини, в масі неосвіченого і забобонного [5, с. Історію Середньовічної архітектури вивчали багато зарубіжних дослідників, таких як Банистер Флетчер, Ле Гофф, Огюст Шуази, Гельмут Кенигсбергер та вітчизняних науковців, зокрема, Нессельштраус Ц., Левчук Л., Конопльова О., Закович М., Брагина Л., Гуляницький Н., Кодін В. та багато інших. Будівельне мистецтво, вдосконалюючи систему склепінних перекриттів, шукали в той же час функціонально найбільш виправдані просторові побудови і найбільш виразні й урівноважені обємні композиції. Але при всіх місцевих особливостях архітектурних систем (романики і готики) архітектура на території найважливіших державних утворень середньовічної Європи була по суті єдиною, поки відносно єдиним залишалися панування в них феодалізму та його ідеологія. Багато країн виявилися залученими в процес феодалізації порівняно пізно, коли типологічні й конструктивні основи романської архітектури вже визначилися за їх межами, там, де процес архітектурного розвитку йшов послідовно і не безперервно з часу падіння Римської імперії і виникнення «варварських» держав. Так в країни Північної і Східної Європи разом з феодалізмом і католицькою церквою проникала і ранньосередньовічна архітектура замків і церков, до початку другого тисячоліття нашої ери вже порівняно розвинена в Італії, Франції, Англії, Німеччини, Іспанії [5, с. Архітектура романського стилю володіє досить істотними відмінностями, адже на території Західної Європи утворилося кілька держав, населених різними народами зі своїми традиціями і національними особливостями. Активне будівництво неприступних монастирів почалося з кінця X ст., після коронування Оттона І у Римі, що поклало початок «Священній Римській імперії германської нації». Звідси обовязковий «Страшний суд», апокаліпсичні видіння, ордалії, історія страждань і смерті Христа («Страсті Христові»), житія святих - страдників за віру. Таким чином, архітектура багатьом зобовязана чернечим установам: зодчі, що зводили в наслідок чудові готичні собори, були нерідко учнями ченців-будівельників. 5. Історичні - тимчасове відновлення західно-римської імперії у 800 році, коли Карл Великий, король франків, був проголошений в Римі «західним імператором». Перехід, наприклад, в Італії від традиційного давньохристиянського будівництва до романського стилю дуже важко замітити, а сам стиль визріває в цілому пізніше, ніж у Франції та Німеччині. Приблизно за початок романської епохи можна прийняти ХІ ст. Кінець її у Франції припадає на середину ХІІ ст., тоді як в інших країнах цей стиль продовжує розвиватися ще майже ціле століття. Собор у Майнці теж прикрашено декоративними арочними галереями, сліпими аркадами і аркатурними фризами.