Значення АПК у формуванні економічного потенціалу світу на прикладі Західної Європи, Північної Америки та Південної Африки. Дослідження еколого-економічних особливостей розвитку, проблем та перспектив розміщення та функціонування аграрного комплексу.
Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, повязаних з сутністю, сучасним станом, еколого - економічними особливостями розвитку, проблемами та перспективами розміщення та розвитку АПК світу. Актуальність обраної теми полягає в тому, що світовий АПК являє собою складну систему економічних відносин між обєктами, що хазяюють, який забезпечує виробництво та рух продовольчих товарів між їх виробниками і споживачами в різних країнах світу. За ринкових реформ, коли на перший план виходять економічні методи управління, на фахівців в економічній сфері покладається обовязок у короткі терміни виявити похибку у виробництві, розкрити можливості подальшого зростання економіки. В розвинених країнах це дало змогу виявити цілу низку обєктивних закономірностей і зорієнтувати планування обєму виробництва відповідно до вимог споживачів, підігнати товар під наявний попит на ринку, у звязку з цим відбулася переорієнтація виробництва, а за ним і попиту. Природні умови - це тіла й сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мають істотне значення для життя й діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій та обслуговуючій діяльності людей.Тому головне завдання полягає в розробці загальної концепції економічної оцінки природних ресурсів, що б дозволила виробити єдину систему показників оцінки різноманітних природо утворюючих компонентів оптимальних з точки зору узгодження інтересів економіки та природокористування. Сільське господарство має свої особливості - економічні процеси відтворення в ньому тісно переплітаються з природними, саме тому сільське господарство великою мірою залежить від природних умов, а саме, від грунтів, клімату, тощо. При цьому в економічно розвинутих країнах частка сільськогосподарських працівників складає 2 - 4 % (це характерно для таких регіонів світу, як Північна Америка, Західна Європа), а в слаборозвинутих вона навпаки висока - 60 - 75% (характерно для країн, що розвиваються наприклад, більшість країн Африки). Сільське господарство поділяється на дві галузі: рослинництво та тваринництво, співвідношення в свою чергу визначає рівень розвитку агропромислового комплексу у регіоні. Рівень індустріалізації країни (в Північній Америці та Західній Європі провідно роль належить високомеханізованому тваринництву)Становлення та розвиток агропромислового комплексу відображає природно історичний процес розвитку продуктивних сил, економічних, технологічних та організаційно - технічних відносин у сільському господарстві та взаємоповязаних з ним галузях і сферах господарської діяльності. Формування АПК є закономірним результатом агропромислової інтеграції - зміцнення взаємозвязків і органічного поєднання сільського господарства та суміжних галузей, які його обслуговують, постачають йому ресурси та доводять його продукцію до споживача. В результаті цього від сільського господарства відокремлюється низка функцій: виробничо - технічне та агрохімічне обслуговування, меліоративні роботи, тощо. У Південній Африці рослинництво відіграє у господарстві вирішальну роль, у землеробстві переважають споживчі й дрібнотоварні господарства. Мадагаскар - єдина у тропічній Африці країна, де вирощують фрукти помірного поясу (яблука, груші, персики, абрикоси).Господарська діяльність людини зумовлює пошкодження та вичерпування природних ресурсів, що в свою чергу призводить до деформації сформованих протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин на планеті. Внаслідок цього може початись прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути характеру незворотних процесів і навколишнє середовище може стати непридатним для існування. Процес реформування земельних відносин у світі триває вже багато років, але здебільшого він так і не досягнув належного успіху у виконанні своєї основної мети - підвищення ефективності виробництва сільськогосподарського комплексу та зниження антропогенного навантаження на довкілля. Сутність раціонального (сталого) землекористування полягає в ефективній організації територій та використанні земельного ресурсу, що забезпечує оптимальний баланс між максимізацією прибутку від здійснення господарської діяльності та забезпеченні процесів відтворення ресурсу. За допомогою впровадження волонтерських стандартів якості на етапах обробки продукції можна створити умови для фермерів, відповідно до яких вони будуть зацікавлені впроваджувати такі заходи як органічне виробництво сільськогосподарської продукції, нульова обробка ґрунту, сівозміни та інше.Деякі вчені навіть віддають першість за рівнем антропогенного навантаження, це повязано, насамперед, із територіальною поширеність його ланок, особливо сільськогосподарського виробництва. У ХХ ст. вплив АПК на довкілля посилився з інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, а саме: - механізацією багатьох процесів; Одним із напрямів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є хімізація, яка передбачає внесення в грунт як хімічних добрив, так і пестицидів. Внесення хімічних добрив зумовлено тим,
План
Зміст
Вступ
1. Значення і місце АПК у формуванні економічного потенціалу світу на прикладі Західної Європи, Північної Америки та Південної Африки
2. Сучасна компонентна структура АПК, регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості продукцією АПК
3. Вплив АПК на формування галузей спеціалізації господарства регіонів
4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики довкілля
5. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
