Особливості розвитку і будова папілярно-трабекулярного апарату серця людини в онтогенезі - Автореферат

Розвиток сучасних неінвазивных методів дослідження серця дозволяє отримувати більше нової інформації про морфофункціональні особливості будови серцево-судинної системи і, зокрема, серця (Л.Т. Враховуючи суперечні думки про будову аномально розташованих сухожилкових ниток, появу різних класифікацій, необхідне вивчення папілярно-трабекулярного апарату, сухожилкових ниток серця в різні вікові періоди. Дані літератури про морфофункціональні особливості розвитку, будови, топографії трабекул і пипкуватих мязів, сухожилкових ниток є багато в чому суперечливими, торкаються певної вікової групи. Дисертаційне дослідження є фрагментом планової наукової роботи кафедри анатомії людини (№ держреєстрації 0101V000778, шифр КН.01.02), при виконанні автором досліджений морфогенез папілярно-трабекулярного апарату, сухожилкових ниток у пізньому пре-і постнатальному онтогенезі. Методи дослідження: звичайне і тонке препарування, макроскопія, зважування, вимірювання, мікроскопія гістологічних зрізів, що дало можливість визначити топографію, варіанти розташування, динаміку зміни протягом онтогенезу папілярно-трабекулярного апарату і сухожилкових ниток шлуночків серця людини.Маса папілярно-трабекулярного апарату в шлуночках серця порівняно однакова і складає для лівого шлуночка 13,5 %, для правого 16,6 % від маси шлуночків. Маса папілярно-трабекулярного апарату міжшлуночкової перетинки представляє масу папілярно-трабекулярного апарату як з боку лівого, так і правого шлуночків, в звязку з чим вона більше в порівнянні з іншими відділами і дорівнює 35,7 % від ваги міжшлуночкової перетинки. Таким чином, після народження в лівому шлуночку більш швидко наростає маса власне стінки, а маса папілярно-трабекулярного апарату в процентному відношенні меншає. Співвідношення маси компактного міокарда лівого шлуночка (ЛШ), правого шлуночка (ПШ), міжшлуночкової перетинки (МШП) і папилярно-трабекулярного апарату (ПТА) цих відділів серця до маси шлуночків і міжшлуночкової перетинки загалом у плодів папілярно-трабекулярного апарату міжшлуночкової перетинки, досягаючи 40 % від ваги міжшлуночкової перетинки і 6 % від ваги серця загалом. Маса папілярно-трабекулярного апарату, загалом за цей період збільшується від 7,9±0,3 до 34,3±3,1, тобто в 4 рази, що багато в чому зумовлено збільшенням маси лівого шлуночка, яка досягає 15,5±1,4 г.У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове рішення закономірностей розвитку, становлення папілярно-трабекулярного апарату, сухожилкових ниток, шлуночків серця людини в онтогенезі. Частка маси папілярно-трабекулярного апарату відносно маси серця протягом онтогенезу міняється від 20% до 8%. Найбільший вміст папілярно-трабекулярного апарату відмічається у плодів, наименьший у людей зрілого (2-й період) і похилого віку. У пізніх плодів папілярно-трабекулярний апарат і сухожилкові нитки вже сформовані, і в подальші вікові періоди відбувається збільшення товщини і довжини мязових трабекул, сухожилкових ниток, меншає співвідношення довжини сухожилкових ниток і довжини пипкуватих мязів. Найбільший відносний приріст маси папілярно-трабекулярного апарату (ПТА) відбувається в період від 3 до 6 років у всіх відділах серця (305,7%); в період до 3 років відносний приріст маси для ПТА ЛШ рівний 250%, ПТА ПШ рівний 50%, ПТА МШП рівний 70,%.

Основний зміст роботи

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове рішення закономірностей розвитку, становлення папілярно-трабекулярного апарату, сухожилкових ниток, шлуночків серця людини в онтогенезі.

2. Міокард стінки шлуночків і міжшлуночкової перетинки представлений компактним шаром і папілярно-трабекулярним апаратом. Папілярно-трабекулярний апарат утворений мязовими трабекулами, пипкуватими мязами. Частка маси папілярно-трабекулярного апарату відносно маси серця протягом онтогенезу міняється від 20% до 8%. Найбільший вміст папілярно-трабекулярного апарату відмічається у плодів, наименьший у людей зрілого (2-й період) і похилого віку.

3. У пізніх плодів папілярно-трабекулярний апарат і сухожилкові нитки вже сформовані, і в подальші вікові періоди відбувається збільшення товщини і довжини мязових трабекул, сухожилкових ниток, меншає співвідношення довжини сухожилкових ниток і довжини пипкуватих мязів.

4. Маса папілярно-трабекулярного апарату змінюється в різні вікові періоди досить нерівномірно. Найбільший відносний приріст маси папілярно-трабекулярного апарату (ПТА) відбувається в період від 3 до 6 років у всіх відділах серця (305,7%); в період до 3 років відносний приріст маси для ПТА ЛШ рівний 250%, ПТА ПШ рівний 50%, ПТА МШП рівний 70,%. Починая з підліткового періоду відносний приріст маси папілярно-трабекулярного апарату незначний і коливається в межах 5%-39%.

5. Сухожилкові нитки шлуночків серця людини поділяються в залежності від місця прикріплення на сухожилкові нитки, звязані зі стулками клапанів (38%) і сухожилкові нитки, що не прикріпляються до стулок клапанів. Сухожилкові нитки, звязані зі стулками клапанів діляться на 2 групи: типові, які прикріпляються до пипкуватих мязів, і нетипові - зєднуючі стулки клапанів з мязовими трабекулами, компактним міокардом (4%).

6. Сухожилкові нитки, ті, що не сполучаються зі стулками клапанів (60-70%) поділяються на міжтрабекулярні, трабекулярно-пипкуваті, міжпипкуваті. Ці сухожилкові нитки можуть розташовуватися в межах площини серцевої стінки, міжшлуночкової перетинки, зєднувати між собою різні відділи шлуночків, вільно провисаючи в порожнині.

7. Загальна кількість сухожилкових ниток протягом онтогенезу в порожнинах шлуночків коливається в межах 96-136; в той час як кількість сухожилкових ниток, звязаних зі стулками залишається величиною постійною (20-26).

Практичні рекомендації

1. Отримані дані доповнюють і заглиблюють знання про морфофункціональні особливості будови і розвитку папілярно-трабекулярного апарату, сухожилкових ниток шлуночків серця людини в онтогенезі.

2. Запропонована морфологічна класифікація сухожилкових ниток може сприяти розумінню патогенетичних механізмів захворювань серця, зумовлених наявністю аномально-розташованих сухожилкових хорд.

3. Зіставлення морфологічних і клінічних даних про будову папілярно-трабекулярного апарату і сухожилкових ниток розширює можливості отримання обєктивної інформації при ехокардіографії.

1) Козлов В.О., Мішалов В.Д., Дзяк В.Г., Довгаль Г.В. Особливості будови папілярно-трабекулярного апарату серця людей різного віку // Вісник наукових досліджень. 1999. №1. С. 59-61.

2) Довгаль Г.В. Вагові та архітектурні особливості папілярно-трабекулярного апарату серця людини в онтогенезі // Буковінський медичний вісник. 1999. №2. С. 153-156.

3) Козлов В.О., Дзяк В.Г., Довгаль Г.В. Анатомія аномально розташованих хорд серця людини // Вісник проблем біології і медицини. 1999. №5. С. 60-63.

4) Козлов В.О., Довгаль Г. В., Дзяк В.Г. Залежність будови та розташування сухожилкових хорд від вікових характеристик // Український медичний альманах. 2000. №1. С. 29-30.

5) Козлов В.А., Потапов В.А., Кушнір А.Е., Довгаль Г.В., Козлов С.В. Морфологические исследования влияния биорезонансной стимуляции на живые организмы // Вестник физиотерапии и курортологии. 1999. №3. С. 23-26.

6) Козлов В.А., Дзяк В.Г., Довгаль Г.В. Особливості будови папілярно-трабекулярного апарату шлуночків серця людей зрілого віку // Актуальні питання морфології і клінічної медицини. Тез. допов. науково-практ. конф. Дніпропетровськ, 2000. С. 58-61.