Особливості розслідування незаконного використання товарного знака - Дипломная работа

Особливості розслідування незаконного використання товарного знака Спеціальність 7.060101 ”Правознавство” Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” ЗМІСТ Перелік умовних позначень Вступ Розділ 1. Криміналістична характеристика незаконного використання знаку для товарів і послуг 1.1. Способи готування і вчинення злочину 1.3. Порушення кримінальної справи. Усунення причин та умов вчинення злочину та профілактика Висновки Список використаних джерел ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ АМК - Антимонопольний комітет України ВГСУ - Вищий господарський суд України ВОІВ - Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності ВРУ - Верховна Рада України ГК - Господарський кодекс України Держдепартамент - Державний департамент інтелектуальної власності МОН України Закон - Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг від 15.12.1993 ЗУ - Закон України КК - Кримінальний кодекс України КМУ - Кабінет Міністрів України КпАП - Кодекс про адміністративні правопорушення України КПК - Кримінально-процесуальний кодекс України КСУ - Конституційний Суд України МКТП - Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків МОН - Міністерство освіти і науки України НМДГ - неоподатковуваний мінімум доходів громадян ОРЗ - оперативно-розшукові заходи Правила подання заявки - Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг ПВСУ - Пленум Верховного Суду України Реєстр - Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг РФ - Російська Федерація СОТ - Світова організація торгівлі ЦК - Цивільний кодекс України TRIPS - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 року (діє в межах СОТ) ВСТУП У період переходу до ринкової економіки необхідно формувати відповідну систему законодавства, у тому числі кримінального. Але діяльність окремих суб’єктів господарювання спрямовується не на задоволення зростаючих потреб людини, суспільства, держави, а, навпаки, на особисте, як правило, незаконне збагачення за рахунок порушення прав та законних інтересів інших учасників господарської діяльності, що впливає на різні сфери суспільного життя, істотно позначаючись на ефективності функціонування механізму ринкової економіки держави взагалі, та механізму захисту інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності людини, зокрема. Рівень розвитку економіки будь-якої держави значною мірою визначається рівнем забезпечення правової охорони результатів інтелектуальної діяльності людини, що відіграє важливу роль у господарській діяльності її суб’єктів, яким належить чітко уявляти не лише сутність інтелектуальної власності, але й те, до яких матеріальних витрат може призвести порушення їх прав, необхідних для забезпечення захисту результату творчої праці людини, її моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Базою її правової охорони в Україні, яку здійснюють АМК, ОВС, інші правоохоронні органи та суди, є КК, ЦК та ГК. Кримінальну відповідальність за незаконне використання цих об’єктів, а також інше умисне порушення права, якщо це завдало матеріальної шкоди у вели­кому розмірі на них передбачено другою редакцією ст. 229 КК України, що набрала чинності 22 червня 2003 р. Таким чином, дис­позиція даної кримінально-правової норми є за своїм змістом більш ши­рокою, ніж назва статті. Водночас, неможливо не враховувати високий ступінь латентності таких діянь, показником якого є засудження у 2003 році за період дії другої редакції ст. 229 КК України за незаконне використання знаків для товарів і послуг лише шістьох осіб*. Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності, були предметом наукового аналізу в дослідженнях П.П. Андрушка, Б.В. Волженкіна, Н.О. Гуторової, К.Б. Дудорової, О.О. Дудорова, В.М. Киричка, О.С. Лисенкової, С.Я. Лихової, П.С. Матишевського, О.І. Перепелиці, В.М. Слєпця, Є.Л. Стрєльцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка та інших вчених. Вони ще у 1991-1992 pp. пропонували встановити кримінальну відповідальність за не­законне використання товарного знака за умови адміністративної преюдиції. Особливої актуальності дане питання набуває у зв’язку з набранням чинності з 01.01.2004 ЦК та ГК України. Порушення прав на знак в залежності від ступеня суспільної небезпеки кваліфікується як адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 51-2, 164-3 КпАП, або як злочин, передбачений ст. 229 КК. Суспільна небезпека останнього полягає у посяганні на майнові права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг, інші соціальні цінності: засади добросовісної конкуренції, за­подіянні майнової шкоди субєктам господарської діяльності та підриві їх ділової репутації, розширенні тіньового сектора економіки, зниженні авторитету держави на міжнародній арені, скороченні іноземних інвес­тицій, порушенні прав і законних інтересів споживачів, як прояв недобросовісної конкуренції (ч.1 ст.4 ЗУ „Про захист від недобросовісної конкуренції”) - тобто це злочин у