Особливості роботи соціального працівника із студентами в неформальних молодіжних об’єднаннях - Дипломная работа

Тема Особливості роботи соціального працівника із студентами в неформальних молодіжних об’єднаннях ВСТУП Актуальність. Реформування сучасної системи освіти зорієнтоване на створення умов для вільного розвитку й саморозвитку особистості. Однак, вищий навчальний заклад сьогодні як провідний соціальний інститут не може ефективно розв’язувати виховні завдання без взаємодії з різноманітними неформальними молодіжними об’єднаннями, які відіграють важливу роль у соціалізації підростаючого покоління, задоволенні його потреб, самоствердженні та самореалізації. Особливо гостру потребу в діяльності таких об’єднань відчуває молодь, оскільки вона в силу своїх вікових особливостей шукає саме у них визнання своєї особистості, гідності та поваги до себе. У цьому віці важливу роль у становленні особистості відіграють ровесники, у зв’язку з чим послаблюється педагогічний вплив саме сім’ї. Вимоги, які ставляться соціумом до молодої людини, не завжди співпадають з її потребами. У зв’язку з цим проблема самореалізації особистості полягає в тому, щоб максимально забезпечити рівновагу суспільних і особистих інтересів індивіда. Ми розглядаємо соціалізацію в неформальних молодіжних об’єднаннях як процес засвоєння юнаком соціального досвіду, в ході якого він (юнак) перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми, які прийняті в цій групі. Сучасна наука розглядає процес соціалізації особистості в декількох напрямах: філософському (С. Батенін, Я. Гілінський, С. Дригулієв, М. Каган, В. Москаленко, В. Шепель), психологічному (Б. Ананьєв, О. Асмолов, І. Бех, Л. Божович, Д. Ельконін, В. Куєвда, Р. Нємов, М. Смирнов, Д. Фельдштейн, В. Шубинський), соціологічному (І. Кон, А. Харчев, Я. Щепанський), педагогічному (Л. Гордин, О. Дорошенко, М. Касьяненко, О. Литвинюк, А. Мудрик, В. Сухомлинський). У їхніх дослідженнях особистість розглядається як суб’єкт діяльності, яка сама формуючись у діяльності і в спілкуванні з іншими людьми, визначає характер цієї діяльності та спілкування. Проблемі впливу середовища на формування особистості присвятили ряд психолого-педагогічних досліджень Л. Виготський, С. Шацький, О. Лурія, А. Леонтьєв та ін., які розробили концепцію соціального розвитку особистості. Історичні аспекти виникнення, розвитку та діяльності неформальних молодіжних об’єднань розглядали М. Малютін, Д. Ольшанський, В. Лісовський, А. Яковлєв, Ф. Штибіц та ін. Значення неформальних об’єднань для соціалізації підростаючого покоління набуває сьогодні особливої уваги. (М. Малютін, Д. Ольшанський, В. Лісовський, І. Башкатов та ін.), зафіксували циклічність у проявах молодіжної активності і взаємопроникнення різних молодіжних культур. Отже, є всі підстави констатувати, що найближчим часом відбудеться новий сплеск молодіжної активності, представлений широким спектром інтересів і захоплень. Це змушує по-новому підходити до проблем молодіжного руху і вимагає тісної інтеграції різних наук (педагогіки, психології, соціології, філософії, етнографії) з метою вивчення теоретичних і прикладних проблем процесу соціалізації у неформальних молодіжних об’єднаннях. Саме тому очевидними є суперечності: а) між необхідністю підвищення ефективності виховної діяльності - та відсутністю науково обґрунтованих організаційно-педагогічних засад їх соціалізації; б) потребою в інтеграції виховних впливів навчально-виховних закладів, громадських організацій та відсутністю означених вище зв’язків у реальній педагогічній практиці; в) проголошеним у Законах України “Про освіту”, “Про національну освіту”, Національній Доктрині розвитку освіти, пріоритетом загальнолюдських цінностей та орієнтацією значної частини сучасної молоді на матеріальні блага тощо. Мета дослідження - теоретично обґрунтувати модель соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на соціалізацію молоді у неформальних молодіжних об’єднаннях ( зміст, форми та методи роботи соціального працівника з молоддю в об’єднанні). Гіпотеза дослідження полягає в тому, що науково обґрунтована модель діяльності соціального працівника з соціалізації молоді у неформальних молодіжних об’єднаннях сприятиме підвищенню її результативності за умов: 1) інтеграції виховних впливів усіх соціально-педагогічних систем; 2) цілеспрямованого виховного впливу на неформальні молодіжні об’єднання асоціального спрямування з метою переорієнтації їх на соціально спрямовану діяльність. Методологічну основу дослідження становлять: особистісно орієнтований та діяльнісний підходи (М. Александрова, І. Бех, Є. Степанова, О. Сухомлинська, І.Якиманська); філософські, соціальні, психолого педагогічні ідеї щодо суспільних тенденцій створення нової системи виховання в Україні (В. Алфімова, І. Бех, Н. Миропольська, О. Олексюк, В. Оржехівська, Г. Пустовіт, О. Сухомлинська, Г. Шевченко); сучасні дослідження з проблеми самореалізації особистості (Л. Байбородова, І. Ісаєв, С. Кульнєвич, Л. Левченко, М. Рожков, М.Ситнікова); положення про соціалізацію молоді в об’єднаннях за інтересами (Н. Заверико,