Особливості республіканської форми державного правління в Україні - Курсовая работа

Для України, яка за нетривалий період своєї чергової незалежності пережила істотні зміни форми правління - від радянської республіки через президентську республіку до парламентсько-президентську республіку, - характерною була відповідна зміна правового статусу Президента України - глави Української держави. Наділення Президента України закріпленими Конституцією України функціями визначають його формальне місце у конституційно визначеному механізмі реалізації державної влади. Конституція України, закріпивши за Президентом України ряд функцій (виступати від імені держави, бути гарантом дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина тощо), дозволила визначити його фактичне місце серед органів державної влади та у політичній системі суспільства. Функції і повноваження Президента України дозволяють визнати, що він не включений до системи органів жодної гілки влади, а є рівноправним органом. Обєктом дослідження є особливе коло суспільних відносин що виникають і функціонують в рамках норм конституційного права які закріплюють республіканську форму правління в Україні.Скакун, котра визначає форму державного правління як "порядок утворення й організації вищих органів влади в державі". Воно, безперечно, впливає на форму державного правління, але ця дія непряма і зумовлена взаємовідносинами в суспільстві, матеріальними умовами життя населення та державою, яка у соціальному значенні є обєднанням людей на основі певного інтересу. З огляду на це можна запропонувати визначення форми державного правління у онтологічному сенсі - це інституціонально-функціональна система державної влади, зміст якої визначається певним порядком її формування, принципами організації та взаємодії її субєктів - вищих органів державної влади. Отже, досліджуючи форму державного правління, і теоретики, і конституціоналісти відтворюють різні за рівнем узагальнення теоретичні моделі форм державного правління. їх ефективність можна оцінити тільки при зіставленні з їх практичними проявами або політичними формами державного правління (Г. У цій сфері головною науковою проблемою є типологізація форм державного правління, оскільки юридична наука продовжує оперувати такими поняттями, як "основні форми (види) форм правління ".Для подолання цієї проблеми необхідно "замкнути" понятійний ряд: "держава - історичний тип держави - історичний тип форми держави - історичний тип форми державного правління "та переглянути критерії типологізації і класифікації форм державного правління.Монархія - форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі - спадкоємному монархові. Монархія могла вирости з племінного союзу, і тоді монархом стає вождь племені чи союзу племен, монархом міг стати полководець абоверховний священик якогось із релігійних культів. Влада в монархії може передаватися й не за спадковим принципом, як це, наприклад, часто траплялося в Римській імперії. Нині божественне походження влади монарха мало кого хвилює: з історії відомо, що феодали ставали монархами і здобували трон для себе і своїх нащадків іноді в результаті виборів (зрозуміло, не всенародних), частіше шляхом насильства, зрідка через запрошення, тобто цілком земних процедур. Монарх сам видає закони, може безпосередньо керувати адміністративною діяльністю або призначати для цього уряд, вершить вищий суд.Так, президент і парламент повинні обиратися народом на певний термін. У випадках, передбачених конституцією, право представляти і виступати від імені держави має президент. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Уряд формується спільно президентом і парламентом, а та чи інша назва змішаної республіки визначається тим, у кого з них більше повноважень щодо формування та функціонування уряду. У президентських республіках глава держави формує уряд за своїм розсудом, незалежно від розстановки сил у парламенті, а в парламентських республіках глава держави як-правило призначає уряд, підтриманий парламентською більшістю.У нині діючій Конституції України, прийнятої 28 липня 1996 р., говориться про Україну як про суверенну, демократичну, правову, соціальну державу. Принцип народного суверенітету, принцип виборності органів державної влади, принцип поділу влади лежать в основі організації механізму демократичної держави, під яким розуміється держава, організація якого дає громадянам і їхнім обєднанням можливість впливати на прийняття державних рішень, повязана з їхньою рівноправною участю у формуванні й наступному контролі органів держави. Практика правової життєдіяльності українського суспільства й держави багато в чому доводить декларативність цього конституційного положення, однак не можна й заперечувати наявність передумов і початку процесу формування Української держави як держави правового, під яким розуміється держава, влада органів, посадових осіб якого обмежена правом. Соціальна де

Зміст демократичний республіка влада

Вступ

1. Поняття та сутність форми правління

1.1 Монархічна форма правління

1.2 Республіканська форма правління

1.3 Особливості України як сучасної демократичної республіки

2. Особливості республіканської форми правління в Україні

2.1 Характеристика законодавчої гілки влади в Україні

2.2 Виконавча гілка влади та її характеристика

2.3 Судова влада в Україні

3. Роль та місце контрольно-наглядових органів в Україні

Висновки

Список використаних джерел