Особливості радіоінтерв"ю в сучасному інформаційному просторі - Дипломная работа

Вступ радіоінтервю ефір жанр радянський Актуальність теми. З появою в 1895 році нового засобу звязку - радіо, зароджується і новий тип журналістики - радіожурналістика. Винайдений А. Поповим і Г. Марконі спосіб безкабельної передачі інформації за допомогою електромагнітних хвиль привів до народження нового засобу звязку - радіо. На зорі свого існування «бездротовий телеграф» був позбавлений головної ознаки, характерної для ЗМІ - масової аудиторії. Це пояснювалося не тільки малою чисельністю наявності радіоприймачів, а й тим, що в перші роки через недосконалість радіообладнання передача інформації могла здійснюватися тільки в закодованому вигляді. Подальше застосування удосконалених електронно - вакуумних ламп в радіотехніці незмірно підвищило інформаційні та виразні ресурси радіо, сприяло пробудженню інтересу широкої громадськості до можливостей радіомовлення. З настанням світу фірми - виробники радіотехніки прагнули переорієнтувати створені в роки війни великі виробничі потужності на масовий випуск і збут передавачів і приймальних пристроїв на цивільному ринку. Швидкий розвиток радіомовлення заохочувався як з боку корпорацій - виробників радіотехніки, ділових кіл, які оцінили його багаті перспективні можливості як засобу комерційної реклами, так і з боку багатьох політиків, які усвідомили величезний суспільний потенціал радіо - «газети без паперу і відстаней». У пресі різних країн розгорнулася широка кампанія з пропаганди радіо, що сприяє безперервному зростанню інтересу громадськості до нового засобу комунікації, розвитку радіоаматорського руху. На початку двадцятих років в США і країнах Західної Європи були введені в дію сотні експериментальних і аматорських передавачів. У листопаді 1920 р. експериментальна радіостанція RDKA (Піттсбург), що належала електротехнічній корпорації «Вестінгаус», провела трансляцію першої заздалегідь оголошеної передачі про хід президентських виборів в США, яка ознаменувала початок регулярного мовлення. Видача ліцензій на право вести мовну діяльність у цей період здійснювалася державним департаментом комерції. Інтервю - найпоширеніший метод отримання інформації, який застосовується журналістами у всіх країнах світу. І спостереження у відриві від спілкування з людьми навряд чи дасть повноцінну картину, навіть якщо наповнить публікацію необхідними деталями. Розмова ж з компетентним співрозмовником може не тільки представляти інтерес з точки зору методу отримання відомостей, а й бути самоцінним як текст, жанр. Вона проявляється, наприклад, в тому, що в газеті журналіст сам викладає відповіді на задані питання. На радіо в ідеальному випадку інтервю створюється в той самий момент, коли його отримує слухач. Але і записані на плівку інтервю зберігають риси справжнього документа, зберігають голос, стиль мовлення, інтонації мовця. Журналіст - газетяр обробляє і готує матеріал інтервю після того, як відбудеться його розмова з співрозмовником; радіожурналіст, навпаки, ретельно готується до самого процесу, акту взяття інтервю, тобто значна частина його зусиль повязана з підготовкою до інтервю. Таким чином, інтервю являє собою передачу, яка створюється в момент запису на плівку або безпосередньо в процесі мовлення. Мета дослідження. На початку двадцятих років спостерігалося стрімке зростання числа радіостанцій, що регулярно ведуть мовлення [42, c. З студій транслювалися музичні концерти, літературні читки, драматичні постановки, бесіди, грамофонні записи. Визначну роль у поширенні і розвитку радіо в США зіграв виходець з Росії Д. Сарнов - керівник комерційної радіокорпорації Америки (RCA), створеної в 1919 р. електротехнічною корпорацією «Дженерал Електрик». У 1926 р. під керівництвом Сарнова та за участю корпорацій «Дженерал Електрик», «Вестінгауз» і RCA була утворена Національна мовна компанія (NBC), на базі якої була створена найбільша мережа з 24 комерційних радіостанцій. У 1927 р. сформувалася друга велика мережа комерційних станцій - Колумбійська мовна система (CBS). У 1930 р. вже понад 6 тис. радіостанцій вели передачі, прийом яких здійснювався 12 мільйонами приймачів. Успішні досліди з передачі радіосигналів привели до істотного розширення кількості діючих станцій у Великобританії. У 1922 р. групою підприємців за участю Марконі була утворена Британська мовна компанія - попередниця Британської мовної корпорації (Бі - Бі - Сі). У 1927 р. англійська королева підписала Статут Бі - Бі - Сі, який створив правову базу корпорації як унікальної служби громадського телерадіомовлення. Згідно зі Статутом, Бі-Бі-Сі покликана забезпечити загальне охоплення населення Великобританії мовленням і якісне інформування, просвітництво і розвагу англійців. Перетворення Бі-Бі-Сі в загальнобританську віщальну службу, розпочате в двадцяті роки з введенням до ладу потужного довгохвильового передавача, який поширив мовлення на всю англійську територію, було завершено до початку другої світової війни: в 1938 р. можливість прослуховувати радіопередачі мали вже 98% жителів країни. Вона виконувала роль інформацій