Особливості психологічного захисту в системі взаємодії батьків і дітей із затримкою психічного розвитку - Автореферат

Поступове включення дітей із затримкою психічного розвитку у соціальне життя, їхня адаптація до повноцінних умов життєдіяльності можливі лише завдяки активному розвязанню спеціальною психологією низки завдань, які допоможуть відповісти на питання щодо референтних груп для дошкільників із затримкою психічного розвитку, усвідомлення ними міжособистісних стосунків у мікросоціальному оточенні тощо. Коробейніковим та ін. було відмічено, що основною причиною більшості труднощів на шляху адекватної соціалізації дитини із затримкою психічного розвитку виступають негативні внутрішньосімейні відносини, особливо у діаді «мати-дитина». В даний час не можна вважати задовільною ситуацію теоретичного і емпіричного дослідження даного феномену на прикладі взаємовпливу та взаємозалежності способів і механізмів психологічного захисту у батьків і дітей із затримкою психічного розвитку. Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, її недостатньої теоретичної і емпіричної розробленості у спеціальній психології було визначено тему дисертаційного дослідження «Особливості психологічного захисту в системі взаємодії батьків і дітей із затримкою психічного розвитку». Плутчика); діагностика системи дитячо-батьківської взаємодії проводилася з використанням методики «Взаємодія батьки - дитина» (ВБД); з метою дослідження емоційних відносин в сімї і діагностики субєктивної значущості для дитини із затримкою психічного розвитку кожного дорослого члена сімї був використаний «Тест сімейних відносин» Д.В цілому аналіз наукової літератури дозволяє констатувати, що особливості взаємодії дітей із затримкою психічного розвитку та їх батьків в контексті функціонування основних механізмів психологічного захисту досліджуване недостатньо. Емпіричне дослідження особливостей психологічного захисту в системі взаємодії батьків та дітей із затримкою психічного розвитку здійснювалося протягом трьох основних етапів. Другий етап включав емпіричну частину роботи, яка велася одночасно в двох напрямках: обстеження дітей із ЗПР (діагностика системи психологічного захисту і вивчення емоційного відношення дитини до сімейного кола); обстеження батьків та інших дорослих членів сімї (діагностика особливостей психологічного захисту і специфіки дитячо-батьківської взаємодії). В результаті порівняння між собою середніх показників дитячих механізмів психологічного захисту була укладена рангова шкала захисних механізмів (найбільш поширеними у дітей із ЗПР, згідно з отриманими даними, є такі механізми психологічного захисту як інтелектуалізація, компенсація і формування реакції, тобто ті механізми, які взагалі не входять до числа «дитячих» форм захисту). Розгляд кореляційних залежностей між показниками захисних механізмів і деяких критеріїв дитячо-батьківських відносин дозволяє казати про те, що організація батьками своїх відносин з дитиною із ЗПР знаходиться під сильним впливом особливостей їх психологічного захисту (табл.Виділяються наступні найбільш поширені підходи до вивчення різних аспектів психологічного захисту - діяльнісний, який розглядає захист як форму активності та включає безпосередні форми поведінки, прояви афективної, розумової, психічної діяльності; когнітивний, який трактує захист як спеціалізовану обробку інформації; порівневий, який розглядає сенсорний, перцептивний та особистісний рівні; традиційно розширений, в контексті якого психологічний захист розглядається як внутрішньо-особистісний феномен, притаманний лише конкретній особистості або інтерперсональне психологічне явище та структурний підхід, згідно якому вся структура психологічних захистів повторює структурну модель емоцій. Помилково вибраний батьками стиль взаємодії з дитиною також може фруструвати її базові потреби в безпеці, ухваленні, автономії та ін. і тим самим також стимулювати гіперадаптацію дитини до гетерономної дії за допомогою формування надінтенсивного і неадекватного способу захисту. Другий етап включав емпіричну частину роботи, яка велася одночасно в двох напрямках: обстеження дітей із ЗПР (діагностика системи психологічного захисту і вивчення емоційного відношення дитини до сімейного кола); обстеження батьків та інших дорослих членів сімї (діагностика особливостей психологічного захисту і специфіки дитячо-батьківської взаємодії). Виявлено, що всі критерії дитячо-батьківської взаємодії схильні до впливу особливостей психологічного захисту батьків на побудову ними відносин зі своєю дитиною - вимогливість і емоційна близькість з дитиною із ЗПР знаходяться під найбільшою дією психологічного захисту, суворість, співпраця з дитиною і виховна конфронтація залежать від нього у меншій мірі. Завдяки цьому один і той же захисний механізм може відігравати різну роль при організації дитячо-батьківської взаємодії у матері і батька (захист за типом регресії грає у них до певної міри протилежну роль: помякшувальну - у батька (підсилює ухвалення дитини із ЗПР і знижує вимогливість) і посилюючу - у матері (підсилює суворість і знижує емоційну близькість з дитиною із ЗПР)).

2. Основний зміст роботи

1. В сучасній науці поняття психологічного захисту вийшло за межі психоаналізу і вивчається в контекстах загальної, вікової, спеціальної психології. Виділяються наступні найбільш поширені підходи до вивчення різних аспектів психологічного захисту - діяльнісний, який розглядає захист як форму активності та включає безпосередні форми поведінки, прояви афективної, розумової, психічної діяльності; когнітивний, який трактує захист як спеціалізовану обробку інформації; порівневий, який розглядає сенсорний, перцептивний та особистісний рівні; традиційно розширений, в контексті якого психологічний захист розглядається як внутрішньо-особистісний феномен, притаманний лише конкретній особистості або інтерперсональне психологічне явище та структурний підхід, згідно якому вся структура психологічних захистів повторює структурну модель емоцій.

2. Психологічна реальність, в якій перебувають діти із ЗПР сприяє її розвитку через вплив батьків та інших представників найближчого кола, опосередковується суспільством, закріплюється стереотипами та узагальненою колективною думкою, що, в свою чергу, впливає на специфіку спілкування цих дітей, використання ними способів психологічного захисту.

Психологічна роль батьків в генезисі дитячих захисних механізмів є неоднозначною. Неефективно організовуючи систему заохочень, покарань та емоційні відносини з дитиною, батьки можуть мимоволі провокувати і підсилювати дитячі страхи і тривоги, що виступає однією з найважливіших умов виникнення психологічного захисту особистості. Помилково вибраний батьками стиль взаємодії з дитиною також може фруструвати її базові потреби в безпеці, ухваленні, автономії та ін. і тим самим також стимулювати гіперадаптацію дитини до гетерономної дії за допомогою формування надінтенсивного і неадекватного способу захисту. Тобто, батьки виступають для дитини моделлю захисного реагування, зовнішні характеристики якого вона може первинно копіювати, а потім перекладати на рівень перманентного або реально діючого психологічного захисту.

3. Емпіричне дослідження особливостей психологічного захисту в системі взаємодії батьків та дітей із ЗПР здійснювалося протягом трьох основних етапів. Перший етап дослідження передбачав аналіз наукових першоджерел з досліджуваної проблематики, ознайомлення з сімейними ситуаціями досліджуваних дітей і дорослих, розробкою параметрів емпіричного дослідження особливостей механізмів психологічного захисту дітей із ЗПР, підбором методів та методичного інструментарію. Другий етап включав емпіричну частину роботи, яка велася одночасно в двох напрямках: обстеження дітей із ЗПР (діагностика системи психологічного захисту і вивчення емоційного відношення дитини до сімейного кола); обстеження батьків та інших дорослих членів сімї (діагностика особливостей психологічного захисту і специфіки дитячо-батьківської взаємодії). Третій етап дисертаційного дослідження передбачав математико-статистичну обробку отриманих даних, інтерпретацію та узагальнення результатів емпіричних матеріалів та укладення методичних рекомендацій для батьків, які виховують дітей із ЗПР і практичних психологів.

Для розвязання основних задач дисертаційного дослідження, в роботі були використані наступні методи: системно-структурний метод; метод теоретичного аналізу та узагальнення наукових першоджерел за досліджуваною проблематикою; метод наукового спостереження; метод бесіди; метод психолого-діагностичного обстеження; метод математичної статистики. Метод психодіагностичного обстеження включав використання конкретних психодіагностичних методик, які передбачали окреме обстеження батьків і дітей із ЗПР.

4. Психологічний захист є онтогенетично раннім продуктом розвитку особистості і властивий дитячій особистості в рівній мірі, як і дорослій. Принциповою відмінністю психологічного захисту в дитячому і зрілому віці є не наявність або відсутність в захисній стратегії окремих механізмів, а інтенсивність їх використання. Психологічний захист батьків позначається на організації ними відносин з дитиною із затримкою психічного розвитку. Формування захисної стратегії дитини даної категорії схильне до впливу таких внутрішньосімейних чинників, як специфіка виховного стилю і характер власної захисної поведінки батьків.

Порівняння особливостей психологічного захисту дорослих і дітей із ЗПР виявляє явне переважання захисної поведінки у дорослих в порівнянні з дітьми. Діти значно рідше, ніж матері, використовують такі захисні механізми, як заперечення, витискування, регресія, проекція, заміщення і формування реакції, і рідше, ніж батьки, - такі механізми, як заперечення, витискування, заміщення, проекція і інтелектуалізація. Компенсація - єдиний захисний механізм, який в рівній мірі використовується дорослими і дітьми із ЗПР. За інтенсивністю використання психологічного захисту діти із ЗПР відрізняються лише від матері, але відмінність ця має вже протилежний знак: інтенсивність дитячого захисту значущо вище. Діти із затримкою психічного розвитку рідше, ніж дорослі в цілому, звертаються до психологічного захисту, але при використанні підвищується вірогідність надінтенсивної експлуатації, що представляє загрозу психічному здоровю дитини.

Виявлено, що всі критерії дитячо-батьківської взаємодії схильні до впливу особливостей психологічного захисту батьків на побудову ними відносин зі своєю дитиною - вимогливість і емоційна близькість з дитиною із ЗПР знаходяться під найбільшою дією психологічного захисту, суворість, співпраця з дитиною і виховна конфронтація залежать від нього у меншій мірі. Чутливість до психологічного захисту таких характеристик дитячо-батьківських відносин, як вимогливість, контроль над дитиною, емоційна близькість з нею і задоволеність відносинами, що складаються, універсальна, тобто виявляється у всіх батьківських групах. Інші ж характеристики схильні до впливу захисних механізмів у одних батьків і нечутливі до особливостей психологічного захисту - у інших. Захисні особливості матері роблять більш рівномірний вплив на параметри батьківського стилю, чим захисні механізми батька, де наголошується вибірковість цього впливу (більше всього кореляційних звязків виявлено з шкалою вимогливості).

Матері і батьки через свої формально-рольові особливості можуть актуалізувати в спілкуванні з дітьми із ЗПР різні аспекти одних і тих же механізмів психологічного захисту. Завдяки цьому один і той же захисний механізм може відігравати різну роль при організації дитячо-батьківської взаємодії у матері і батька (захист за типом регресії грає у них до певної міри протилежну роль: помякшувальну - у батька (підсилює ухвалення дитини із ЗПР і знижує вимогливість) і посилюючу - у матері (підсилює суворість і знижує емоційну близькість з дитиною із ЗПР)).

Всі механізми захисту можна умовно розділити залежно від модальності їх впливу на стиль взаємодії з дитиною із ЗПР. Так, частина механізмів надає переважно сприятливу дію на відносини з дитиною із ЗПР, частина - згубне, вплив інших механізмів неоднозначний. В результаті дослідження встановлено, що і у матері, і у батька найсприятливіше на виховному стилі позначається захист за типом заперечення, оскільки сприяє ухваленню дитини із ЗПР, встановленню з нею довірчих відносин, загальній задоволеності. Дитячо-батьківським відносинам сприяє, крім того, захисна регресія, яка позитивно повязана з ухваленням дитини із ЗПР. Проте, у матері даний спосіб захисної поведінки є, навпаки, найсприятливішим в структурі її відносин з дитиною із ЗПР: він позитивно корелює з чинником суворості і негативно - з чинниками емоційної близькості з дитиною і задоволеності відносинами. У батька самим дезорганізуючим механізмом захисту є заміщення: сприяє виховній непослідовності і конфронтації, перешкоджає встановленню довірчих відносин з дитиною із ЗПР. Проведений аналіз показує, що захисних механізмів, які роблять негативний вплив на виховний стиль батьків, більше, ніж таких, що впливають позитивно або що не впливають взагалі.

Аналіз кореляцій між показниками інтенсивності батьківських захисних механізмів і їх виховним стилем виявляє принципово різний характер цих звязків у матері і батька. У батька надінтенсивна експлуатація психологічного захисту негативно позначається на характері відносин з дитиною із ЗПР (знижує вимогливість до неї, що надалі сприяє розвитку у дитини захисної агресії), а захист низької інтенсивності відіграє більшою мірою позитивну роль (позитивно повязана з вимогливістю і виховною послідовністю). У матері ж ані мінімальний, ані високий рівень функціонування психологічного захисту не робить такого впливу на організацію відносин з дитиною із ЗПР, як рівень соціально-нормативний. Причому характер цього впливу не можна розглядати як сприятливий, оскільки припускає підвищення основних чинників гіперопікаючого стилю, а саме, тривожності за дитину і контролю, й ослабленню однієї з найважливіших для гармонійних дитячо-батьківських відносин характеристик - ухвалення дитини із ЗПР.

Дослідження проблеми формування психологічного захисту дитини із ЗПР дозволило встановити, що засвоєння і переживання дітьми даної категорії доступної спостереженню захисної поведінки батьків не призводить до безпосереднього копіювання відповідних механізмів психологічного захисту, а знаходить своє віддзеркалення в генезисі захисних механізмів іншої якості, що свідчить про складний характер інтеріоризації дітьми батьківського впливу. На становленні системи психологічного захисту дитини відбиваються захисні особливості всіх категорій дорослих членів сімї, але найбільшу роль грає захисна поведінка батьків і негативно значущих дорослих, які, незалежно від наявності або відсутності у дитини позитивних відчуттів до них, викликають у неї сильні негативні переживання (тривогу, страх, небажання спілкуватися).

5. В основу методичних рекомендацій покладені теоретичні положення Л.С. Виготського про компенсацію фізичних і психічних вад особистості через залучення дитини у повноцінну культурну, соціальну діяльність та генетико-модельний метод С.Д. Максименко. Психолого-педагогічна корекція соціального розвитку дитини із затримкою психічного розвитку та нівелювання можливих негативних наслідків психологічного захисту спрямована на помякшення емоційного дискомфорту в системі міжособистісної взаємодії з однолітками та дорослими, які входять у необхідне коло спілкування.

Подальший розвиток даної проблеми передбачає поглиблене вивчення індивідуально-типологічних особливостей батьків та дітей із ЗПР та їх вплив на способи долаючої поведінки, а також лонгітюдне дослідження даної проблематики в дошкільному, молодшому шкільному і підлітковому періодах.

1. Митрофанова-Керсанова Л.А. Онтогенетичні аспекти розвитку психологічного захисту особистості / Л.А. Митрофанова-Керсанова //Вісник Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. - 2010. - Психологія. Том 15. Випуск 11. - С. 115-125.

2. Митрофанова-Керсанова Л.А. Особливості механізмів психологічного захисту у дітей із затримкою психічного розвитку та дорослих / Л.А. Митрофанова-Керсанова //Вісник Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. - 2010. - Психологія. Том 15. Випуск 16. - С. 57-64.

3. Митрофанова-Керсанова Л.А. Механізми психологічного захисту батьків як чинник формування психологічного захисту дитини із ЗПР/ Л.А. Митрофанова-Керсанова //Науковий вісник півд.-укр. держ. педагог. ун-ту. - 2010. - № 9-10 - С. 116-122.

4. Митрофанова-Керсанова Л.А. Внутрішньосімейні механізми психологічного захисту у дітей із затримкою психічного розвитку / Л.А. Митрофанова-Керсанова //Науковий вісник півд.-укр. держ. педагог. ун-ту. - 2010. - № 9-10 - С. 89-96.

Размещено на .ru