Особливості психологічного вигорання у працівників банківської сфери - Дипломная работа

Кожна людина сприймає і тлумачить певні ситуації по-різному, і це не дивно, тому що ми, як своєрідні особистості, уособлюємо індивідуально-властиві якості, спроможні впливати на регуляцію поведінки і діяльності. Вперше термін burnout (вигорання, згорання) був введений американським психіатром Х.Фреденбергом у 1974р. Під вигоранням малося на увазі стан знемоги в сукупності з відчуттям власної марності, непотрібності. Бойко дає наступне визначення терміна: "Емоційне вигорання - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на обрані психотравмуючі впливи". Людина не може віддаватися роботі як колись, почуває приглушеність, притупленість власних емоцій, можливі емоційні зриви.Під “вигоранням” розуміють стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, що виявляється у професіях соціальної сфери. Проблемою дослідження синдрому професійного “вигорання” займалось багато науковців, а саме: Х. Зайчиковою свідчать про те, що переважна більшість педагогів дійсно перебуває під тиском професійних стресів, вже має сформований синдром професійного “вигорання” або знаходиться у стадії його формування. Китаєв-Смик поділяє прояви “вигорання” на три типи: “збіднення”, “згасання” емоцій, виникнення конфліктів на роботі, втрата уявлень про цінності життя. Для вирішення проблеми психологічного “вигорання” серед працівників, вченими були запропоновані стратегії подолання впливу негативних факторів на особистість.Група організаційних (зовнішніх) факторів, куди входять умови матеріального середовища, зміст роботи й соціально-психологічні умови діяльності, є найбільш представницькою в області досліджень вигорання. Професіоналові, що працює з людьми, доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити й вирішувати проблеми, уважно сприймати, посилено запамятовувати й швидко інтерпретувати візуальну, звукову й письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й приймати рішення. Часто зустрічаються випадки, коли по молодості, недосвідченості й, може бути, наївності, фахівець, що працює з людьми, сприймає всі занадто емоційно, віддається справі без залишку. До поведінкових й психологічних: робота стає усе важче, а здатність виконувати її усе менше; професіонал рано приходить на роботу й залишається надовго; пізно зявляється на роботі й рано йде; бере роботу додому; почуття неусвідомленого занепокоєння; почуття нудьги; зниження рівня ентузіазму; почуття образи; почуття розчарування; непевність; почуття провини; почуття незатребуваності; легко виникаюче почуття гніву; дратівливість; людина звертає увагу на деталі; підозрілість; почуття всемогутності (влада над долею пацієнта); ригідність; нездатність приймати рішення; дистанціювання від клієнтів і прагнення до дистанціювання від колег; підвищене почуття відповідальності за клієнтів; зростаюче уникання; загальна негативна установка на життєві перспективи; зловживання алкоголем і (або) наркотиками. Також як і в індивідуума, що страждає від вигорання, в організаціях проявляються різні симптоми цього явища, вони наступні: висока плинність кадрів; зниження залученості співробітників у роботу; пошук "цапа відбувайла"; антагоністичний груповий процес і наявність парних угруповань; режим залежності, що проявляється у вигляді гніву на керівництво й прояві безпорадності й безнадійності; розвиток критичного відношення до співробітників; недолік співробітництва серед персоналу; прогресуюче падіння ініціативи; ріст почуття незадоволеності від роботи; прояву негативізму щодо ролі або функції відділення [71, с.Виділяють такі фази синдрому - напруження (переживання психотравматичних обставин, невдоволеність собою, “загнаність у клітку”, тривога і депресія), резистенція (неадекватне вибіркове емоційне реагування, емоційно-моральна дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обовязків,), виснаження (емоційний дефіцит, емоційна відстороненість, особиста відстороненість (деперсоналізація), психосоматичні та психовегетативні порушення). Звертається увага: на граматичну побудову речень, адекватність і точність відповідей, словниковий запас, обмовки, недомовленість, заїкання, інтонацію, особливість емоційних реакцій (стриманість, урівноваженість або нестриманість, вразливість), наявність виражених вегето-судинних реакцій (почервоніння або збліднення, пітливість, тремтіння рук або повік та змінювання мови); тримається він вільно або напружено (сковано), розвязно або соромязливо; рухи - спокійні, стримані або поривчасті, зайві; мова жива, швидка, сповільнена, уривчаста, емоційне забарвлення мови; або задає зустрічні запитання, якого характеру (за темою розмови або сторонні, які відводять убік або показують зневажливе ставлення до бесіди); міміка - жива, рухлива, виразна або, навпаки, бідна; або звертає увагу на побіжно зроблені зауваження, або помічає оточуючі обставини; як швидко і добре розуміє поставлені запитання, або легко переходить у відповідях з одн

Зміст

Вступ

1. Теоретичні підходи до дослідження психологічного вигорання

1.1 Синдром психологічного вигорання як науково-практична проблема

1.2 Особливості виникнення синдрому вигорання у працівників банківської сфери

. Емпіричне дослідження синдрому психологічного вигорання у працівників банківської сфери

2.1 Характеристика методів дослідження синдрому психологічного вигорання у працівників банківської сфери

2.2 Аналіз результатів емпіричного дослідження3. Особливості профілактики синдрому психологічного вигорання у працівників банківської сфери

3.1 Загальні підходи до запобігання виникнення синдрому психологічного вигорання

3.2 Профілактична роль саморегуляції в подоланні синдрому вигорання у працівників банківської сфери

3.3 Психологічна допомога працівникам банківської сфери щодо подолання синдрому психологічного вигорання