Особливості психологічної діагностики агресивності молодших школярів - Дипломная работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Кафедра практичної психології Кваліфікаційна робота Особливості психологічної діагностики агресивності молодших школярів Черкаси - 2012 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Агресивність як психологічна проблема дітей 1.1 Поняття агресії та її класифікація 1.2 Теоретичні концепції вивчення агресії 1.3 Причини виникнення агресії у дітей РОЗДІЛ 2. Особливості формування дитячої агресії 2.2 Прояви агресії у дітей 2.3 Психологічні особливості молодших школярів, схильних до агресії 2.4 Методи діагностики агресії у дітей 2.5 Тренінгове заняття з метою корекції агресивності у дітей 2.6 Використання корекційно-психологічних вправ і ігор для зниження агресії молодших школярів 2.7 Аналіз емпіричного матеріалу ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність теми. Почастішання агресивних проявів є сьогодні однією з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства. Агресія, в якій би формі вона не виявлялася, є поведінкою, направленою на спричинення шкоди або збитку іншій живій істоті. Агресивна поведінка зустрічається у більшості дітей. Проте у деяких дітей агресивна поведінка стає стійкою характеристикою особи. Дитина з агресивною поведінкою створює масу проблем не тільки оточуючим, але і самій собі. Мета: дослідити особливості психологічної діагностики агресивності молодших школярів. Тлумачний словник сучасної російської мови С.І.Ожегова дає наступні визначення: «агресія - це відкрита неприязнь, що викликає ворожість». Виходячи з смислу цих визначень, можна зробити висновок, що в сучасній мові слово «агресія» використовується в значенні, близькому до первинного. Однією з актуальних проблем, яка стоїть перед педагогами, є проблема агресивності дітей. Психологи-дослідники дедалі більше приділяють уваги вивченню самого феномена агресії, агресивним проявам і тенденціям поведінки, питанням профілактики агресивності. Це, як правило, агресивні діти, які постійно стикаються з проявами неповаги до себе в сім’ї брутальністю, тобто діти зі складною долею, педагогічно занедбані, нерідко з фізичною та розумовою відсталістю. “Важким” дітям насамперед найбільше потрібно уваги, турбота про їхнє емоційне здоров’я і психолого-педагогічна допомога. В.С. Сухомлинський категорично заперечував такий шлях виправлення, як виставлення назовні недоліків з надією, що дитина зможе критично оцінити свою поведінку та змінити її. Так, наприклад К. Так само заслуговує уваги точка зору авторів, які вважають, що «питання вибору даного визначення дуже складне, оскільки агресія є багатобічним явищем. Проте, не дивлячись на розбіжності щодо визначень терміну, в даний час більшістю приймається наступне визначення: агресія - це будь-яка форма поведінки, націлена на образу або спричинення шкоди іншій живій істоті, що не бажає даного поводження. В першу чергу М.Д. Левітов відзначає необхідність підкреслити відмінність між агресивною поведінкою тварини і людини: перше поняття залишається суто в рамках біологічних закономірностей, тоді як агресивна поведінка групи людей або однієї людини визначається соціальними суспільно-історичними умовами. Це позвязано з тим, що соціально небезпечні наслідки агресивної поведінки, привертаючи до себе особливу увагу, наповнили цей термін лише негативним значенням і привели до заперечення соціально схвалюваної агресії. Схожим чином визначає агресивну поведінку і А. Бандура, агресія - це не завжди цілеспрямована реакція одного індивіда, що наносить іншому індивідові фізичний або моральний збиток, а його послідовники Л. Хьюсмен и Л. Дж. Доллард, наприклад, визначає агресію як навмисну дію, направлену на спричинення шкоди певному організму або іншому організму, що його заміщує, А.Л. Берковіц визначає як намір ранити або заподіяти збиток іншому. Д. Основоположником є З. Фрейд. Нове звучання ця тема отримала завдяки роботам одного з засновників етології К. Лоренца. Один з найважливіших висновків Лоренца став надбанням культури: всі живі істоти наділені можливістю стримувати, пригнічувати свої прагнення до насильства.