Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками - Курсовая работа

Курсова робота зі спеціальності “Практична психологія” на тему “ Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками” ПЛАН ВСТУП Теоретичний підхід до корекції сімейних відносин Особливості корекції дитячо-батьківських відносин А) Ознайомче-діагностичний етап Б) Основний етап В) Закріплююче-результативний етап Розробка конкретної корекційної програми (додаток № 1) ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Останнім часом доводиться чути численні нарікання типу: “Як сильно змінилась сучасна молодь: палить, п’є, грубо висловлюється, ні поваги до старших, ні сорому… А було ж колись зовсім по-іншому…” Важко з цим не погодитись, адже це є важливою проблемою сучасного суспільства. Але ж старші покоління були зовсім іншими: ввічливими, сором’язливими, поважаючими старших… Виховання?. І на згадку приходить сім’я, де людина отримує свій перший досвід соціальної взаємодії. І якщо витоки небажаної поведінки дітей (в майбутньому - дорослих) походять з родини, то саме з неї і слід розпочинати психокорекційну роботу. Простеживши сучасні тенденції розвитку батьківсько-дитячих стосунків можна виділити зокрема такі з них: формування виховної функції сім’ї в умовах відсутності цілісної системи підготовки до батьківства і деформації системи цінностей суспільства та окремих його членів; відсутність умов для повноцінного функціонування сім’ї; переважання потреб над можливостями; домінування в більшості сімей матеріальних потреб над духовними [1]. Цей вибір був зумовлений трьома важливими факторами: 1) для дітей різного віку (а відповідно і до їх родин) необхідно застосовувати різні методи психодіагностики і прийоми корекції, опис яких вимагає значно більшого обсягу роботи; 2) найважчим у житті сім’ї вважається період, коли дитина знаходиться у підлітковому віці [3]; 3) завдяки свідомому осмисленню подій підлітки можуть брати активну повноцінну участь у психокорекційній роботі. На особистість підлітка особливо впливає стиль його стосунків з батьками, що лише частково зумовлюється їх соціальним становищем. Демократичні стосунки будуються на взаємодії, автономності членів сім’ї і сприйнятті одне одного такими, якими вони є. Гарбузов вирізняє три типи неправильного виховання, що практикуються батьками дітей, хворих на неврози [2]: неприйняття, емоційне відторгнення - неприйняття індивідуальних особливостей дитини у поєднанні з жорстким контролем, регламентацією життя підлітка, навязуванням йому єдиного правильного (з погляду батьків) типу поведінки; поряд із жорстким контролем цей тип може поєднуватися з недостатнім рівнем контролю, байдужістю, цілковитим потуранням; гіперсоціалізація - тривожно-недовірлива концентрація батьків на стані здоров’я дитини, її соціальному статусі, очікуванні успіхів часто з недооцінюванням індивідуальних психологічних особливостей дитини; “кумир сім’ї” - центрація батьків на дитині, потурання її примхам, іноді на шкоду іншим дітям або членам сім’ї. Особлива увага психолога спрямовується на усвідомлення батьками взаємозв’язку між особливостями свого характеру, стилем виховання і порушеннями у вихованні підлітка. У неповній сім’ї мати може проектувати свої стосунки з колишнім чоловіком на сина, оцінюючи його негативно (“такий самий, як батько”), або, як зазначають О. Бодальов і В. Столін [2], ставлячись до сина-підлітка як такого, що “замінює” чоловіка (вимагаючи постійної уваги до себе, виявляючи нав’язливе бажання постійно бути в товаристві сина, прагнучи обмежити його контакти з однолітками”. Взагалі вважається, що процес психокорекції розпочинається з першого контакту психолога з будь-яким членом “проблемної сім’ї”.