Особливості прямого іноземного інвестування в банківській системі України - Дипломная работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти дослідження прямого іноземного інвестування в банківській сфері 1.1 Суть, причини та мотиви прямого іноземного інвестування 1.2 Наслідки залучення прямих іноземних інвестицій, вплив на економіку країни та галузь 1.3 Банківська система України, її привабливість для іноземних інвесторів РОЗДІЛ 2. Особливості надходжень прямих іноземних інвестицій в банківську систему України 2.1 Ретроспективний аналіз формування банків з іноземним капіталом 2.2 Антикризові програми стабілізації діяльності іноземних банків 2.3 Фінансовий аналіз діяльності іноземних банків РОЗДІЛ 3. Аналіз впливу прямих іноземних інвестицій в банківській системі України 3.1 Оцінка впливу іноземного капіталу на банківську систему України 3.2 Економічна безпека в контексті прямого іноземного інвестування в банківську систему України 3.3 Напрями регулювання діяльності іноземних банків в Україні ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Сучасний розвиток міжнародної економіки характеризується її подальшою глобалізацією, головним чином унаслідок нерівномірності розвитку країн світу: найрозвинутіші з них та світові фінансові організації інвестують кошти у менш розвинені економіки з метою підтримання стабільності національних господарських систем. Основними формами такої допомоги є міжнародне інвестування. В Україні найбільш привабливим для іноземних інвесторів нині є банківський сектор, це стверджує компанія Ерст енд Янг, яка дослідила, що протягом останніх 5 років український фінансовий сектор залучив найбільшу кількість інвестиційних проектів (13% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну). Проблема залучення іноземних інвестицій та їх впливу на економіку країни перебуває у полі зору багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників серед яких найбільший інтерес викликають роботи Д. Даннінга, Р. Коуза, М. Портера, Ф. Рута, В.Г. Андрійчука, В. В. Видобори, О.В. Гаврилюка, Л.І. Краснікової, Ю.В. Макогона, В.Є. Новицького, Ю.М. Пахомова, Ю.А. Подвисоцького, О.І. Рогача, А.С. Філіпенка. В їх роботах детально розглядаються загальні теоретичні аспекти іноземного інвестування, а також вплив його наслідків на економіку країни, в яку залучаються інвестиції. Об’єктом дослідження є прямі іноземні інвестиції в банківській системі України у формі дочірніх банків на території України. Для цих перетворень стали потрібні значні довгострокові вкладення капіталу. Сутнісна характеристика інвестицій та їх подвійність найбільш чітко виявлена у Дж. Кейнса: з одного боку він розглядає їх як розмір акумульованого доходу з метою накопичення та обсяг ресурсів, тобто потенційний інвестиційний попит. В Організації промислового розвитку ООН використовується таке визначення: прямі іноземні інвестиції є чистим притоком інвестицій з метою придбання довготермінового впливу на управління підприємством (10 % від акцій або паїв з правом голосу або кількох голосів), яке знаходиться у країні, відмінній від держави-інвестора. Так, на думку експертів МВФ, інвестиції слід вважати прямими при наявності в іноземного інвестора не менше 25% акцій підприємства. В Італії та Франції використовується показник 20%, в Німеччині, Новій Зеландії та Японії - 25%, в Іспанії та Україні - 50% [29]. Необхідно підкреслити, що прямі іноземні інвестиції - це не просто експорт капіталу, а загальна стратегія, у якій трансфер технологій, економічних знань і компетенцій відіграє певно більшу роль, ніж просто трансфер капіталу. Поясненням суті та причин іноземного інвестування можуть служити два підходи: підхід С. Хімера і теорія привласнення. Воно дає змогу ТНК закріпитися в країні з низькими податками. Недосконалість ринків продукції та факторів виробництва, фінансового ринку може виникнути природно та унаслідок діяльності уряду країни. Ключовою у дослідженні Видобори В. В. «Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання» є гіпотеза стосовно того, що ефективний економічний розвиток досягається у країнах, здатних у зростаючих масштабах акумулювати і використовувати внутрішні та міжнародні інвестиційні ресурси із збалансованим співвідношенням іноземного інвестування. У ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.