Особливості прояву лідерських якостей у курсантів та студентів вищих навчальних закладів - Курсовая работа

Лідерство можливо назвати одним з унікальних феноменів політичного і суспільного життя, повязаним із здійсненням владних функцій. Сьогодні лідерство трактується неоднозначно, існує не один підхід до його розуміння та визначення. Інтерес до лідерства виник ще в глибокій старовині. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої, лідерство - це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи позитивних кінцевих результатів.Люди, які входять в групу не можуть там знаходитися на однакових позиціях по відношенню до того, чим зайнята група (до мети її діяльності), і один до одного, мабуть, можна розглядати в якості постулату соціальної психології [3, c. Питання в тому, як розуміти і характеризувати це протистояння людей, яке закріплюється в поняттях „лідер”, „керівник”, „авторитет”, „підпорядковані” і т.д. і знаходять відображення в їх особистих характеристиках. Під лідерством прийнято розуміти один з процесів організації і управління малою соціальною групою, якій сприяє досягненню групових цілей за оптимальний термін і з оптимальним ефектом, детермінований пануючими в суспільстві соціальним и відносинами [11, с. Лідерство - це соціально-психологічний феномен, що повязаний з динамічними процесами у малій групі; поняття, яке характеризує відношення домінування і підпорядкованості в групі. Лідерство - це складний соціально-психологічний процес групового розвитку, коли окремий індивід виконує роль лідера, тобто обєднує, спрямовує дії всієї групи, яка очікує, приймає і підтримує його дії.Хоманса чітко простежено, що висування в лідери залежить від внеску члена групи у вирішення групового завдання. Виходячи з різноманітності типів групової активності, цей внесок диференціювався у двох сферах: - безпосередньо повязаної з вирішенням групового завдання (сфера інструментальної активності); Відповідно до вищезазначених сфер, розглядають дві лідерські ролі: - інструментального (ділового) лідера; Зясувалося, що серед рис, реалізація яких сприяла лідерству членів команди у сфері інструментальної активності, головно називали такі характеристики, як "грає на команду", "ініціативний", "здатний у важку хвилину взяти все на себе", має сильну "тактику"; у сфері емоційної активності: "комунікабельний", "надійний як товариш", "чуйний, чутливий", "уважний", "довіряє товаришам у команді" [14, с. Лідер (керівник) може застосовувати владу до своїх підлеглих.Так, Стогдилл дійшов висновку, що в основному пять якостей характеризують лідера:-розум або інтелектуальні здібності; Серед семи особистісних якостей лідера, які він виявив, розум був кращим провісником того, що його володар буде лідером [19, c. Звичайно в якійсь мірі може існувати звязок між наявністю цих якостей і лідерством. Вивчення розумових якостей і їх звязки з лідерством проводилось багатьма вченими, і в загальному їх результати співпадають в тому, що рівень цих якостей у лідерів вище, ніж у не лідерів [34, c. Стогдилл, «лідерство є звязок, який існує між людьми в якійсь соціальній ситуації, і люди, які є лідерами в одній ситуації, не обовязково будуть ними в інших ситуаціях».Комунікативні здібності - це комплексне багаторівневе особистісне утворення, сукупність комунікативних характеристик особистості, а також її соціально-перцептивні та операційно-технічні знання та вміння, що забезпечують регуляцію і протікання діяльності спілкування [21, c. Всі структурні компоненти комунікативних здібностей виступають в нерозривній єдності в комплексі, забезпечуючи регуляцію процесу спілкування. Кидрон під комунікативними здібностями розумів загальну здатність, повязану з різноманітними підструктурами особистості і виявляється в навичках субєкта спілкування вступати в соціальні контакти, регулювати повторювані ситуації взаємодії, а також досягати в міжособистісних відносинах переслідувані комунікативні цілі. Автор вважає, що здатність особистості до комунікації в найбільш загальному вигляді виражається у здатності встановлювати соціальні контакти з іншими людьми, здатності входити в різні ролі, здатність приходити до взаєморозуміння в різних умовах інтеракції і на різних рівнях обміну інформації [37, c. До групи організаторського чуття він включає наступні компоненти: - Психологічна кмітливість - швидке розуміння психологічних особливостей і стану інших людей, вміння запамятовувати людей і їхні вчинки, схильність до психологічного аналізу поведінки і вчинків інших людей і своїх власних, здатність подумки ставити себе у психічну ситуацію іншої людини і діяти замість нього, глибока віра і переконання в силі, здібностях і можливостях окремої особистості

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади дослідження лідерства у вітчизняній та зарубіжній психології

1.1 Поняття «лідерства» у психології

1.2 Теорії лідерства

1.3. Комунікативні і організаційні здібності лідера

Висновок з розділу 1

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження лідерських якостей у курсантів і студентів вищих навчальних закладів

2.1 Опис процедури емпіричного дослідження лідерських якостей у курсантів та студентів

2.2 Аналіз результатів емпіричного дослідження лідерських якостей курсантів та студентів

Висновок з розділу 2

Висновки

Список використаних джерел

Додатки