Особливості провадження досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців - Автореферат

Реалізація економічних, політичних, культурних та інших контактів з країнами близького так і далекого зарубіжжя призводить до постійного зростання числа іноземців, які відвідують нашу країну з метою здійснення ділових звязків, виконання робіт, навчання, стажування, туризму. Окрім того, в 2001 році порушено 965 кримінальних справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, вчинених іноземцями, що становить понад 2% від загальної кількості вчинених наркозлочинів, із них 425 - вчинені громадяни країн СНД. Ознайомлення із загальнотеоретичними джерелами та спеціальною юридичною літературою, яка присвячена кримінально-процесуальному статусу іноземців в Україні, дає підстави говорити про відсутність комплексних самостійних праць, які б висвітлювали питання кримінально-процесуального статусу іноземців, їх гарантій, питання участі іноземців у кримінально-процесуальному судочинстві та особливостей провадження по кримінальних справах про злочини, вчинені іноземцями та по відношенню до них. Окремі питання про правий статус іноземців, питань повязаних з правовими гарантіями особистості на досудовому слідстві, співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю, а також розслідування кримінальних справ, вчинених іноземцями та по відношенню до них досліджувались у працях таких вчених, як Ф.А. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України на період 2001-2005 років (Рішення Колегії МВС України від 12 грудня 2000 року № 9 КМ/1) і головними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2005 рр.У підрозділі 1.1 “Поняття іноземців та їх загальноправовий статус в правовій системі України” дається визначення поняття “іноземець”, “іноземний громадянин”, “особа без громадянства”, “особа з подвійним громадянством”, “іммігрант”, “біженець”. По-перше, автор приходить до висновку, що під іноземцями слід розуміти: іноземних громадян - будь-яку фізичну особу, яка перебуває на території України або за її межами, яка вступає в правовий звязок з Українською державою, але не є громадянином України й має достовірне підтвердження своєї належності до громадянства іншої держави; осіб без громадянства - будь-яку фізичну особу, яка перебуває на території України або за її межами, яка вступає в правовий звязок з Українською державою, але не належить до громадянства будь-якої держави. Розглядаючи принцип “рівності громадян перед законом та судом”, дисертант приходить до висновку, що чинне законодавство не віддзеркалює в належному рівні гарантії іноземців, обмежуючи їх право в самому визначені закону. 19 КПК) видно, що право на використання даного принципу надано особам, “… які беруть участь в справі”, хоча на думку дисертанта необхідно внести зміни в закон, а саме: “…особам, які беруть участь у кримінально-процесуальній діяльності” і викласти ч. Обґрунтовується теза про те, що: по-перше, представництво - це особливий інститут, який покликаний на захист інтересів особи у кримінальному та цивільному провадженні; по-друге, слід відокремлювати кримінально-процесуальне представництво від захисту, як самостійного інституту права, тому що захист не виключає представництво, а скоріше всього навпаки, представництво застосовується для захисту прав та інтересів учасників процесу; по-третє, процесуальне значення представництва має вираз в тому, що передусім, є засобом реалізації процесуальних прав та обовязків учасників, захисту їх процесуальних інтересів, представники допомагають учасникам процесу здійснювати права, впливають на встановлення сприятливих обставин, та забезпечити законність їх вимог; по-четверте, беручи участь у кримінальному процесі шляхом вчинення процесуальних дій представники сприяють повному, всебічному, обєктивному дослідженню обставин, правильному застосуванню норм права, оформлюючи будь-який процесуальний акт, виконують технічну функцію захисту прав та інтересів особи, інтереси яких вони представляють.

2. Основний зміст роботи

1. Назаренко П.Г. Питання екстрадиції у кримінальному судочинстві: проблеми законодавства // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2002. - № 1. - С. 213-218.

2. Назаренко П.Г. Поняття “іноземець” як обєкт законодавчого регулювання// Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 1. - С. 305-310.

3. Назаренко П.Г. Особливості організації і проведення окремих слідчих дій за участю іноземців // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - Донецьк. - 2002. - № 2. - С. 247-254.

4. Назаренко П.Г. Принцип рівності всіх перед законом і судом у кримінальному судочинстві України // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Випуск 21. „Юридична література”. - Одеса. - 2003. - С. 207-210.

5. Назаренко П.Г. Специфіка отримання показань на території інших держав // Наука і вища освіта: Доповіді учасників Х Міжвузівської студентської наукової конференції 16-17 травня 2002 р. м. Запоріжжя: У 2 ч. - Запоріжжя: Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 2002. - Ч. 1. - С. 61-63.

6. Назаренко П.Г. Кримінально-процесуальне представництво: особливості та недоліки застосування // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14-15 травня 2002 р. м. Запоріжжя: У 2 ч. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2002. - Ч. 2. - С. 110-114.

7. Назаренко П.Г. “Міжнародне співробітництво” та “правова допомога” в сфері кримінального судочинства - проблеми визначення // За матеріалами Регіонального круглого столу “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування”. - Хмельницький. - 2003. - С. 191-194. Размещено на .ru