Особливості процесу прийняття рішення щодо політичної активності - Курсовая работа

Тісний звязок між рішенням і відповідною спрямованістю його реалізації на рівні поведінки відображає прогностичну цінність досліджень процесу прийняття рішення. Саме вони могли б підготувати своїх вихованців до свідомого прийняття рішення у життєвих ситуаціях, на уроках історії та суспільствознавства, розглянути й у формі гри змоделювати, як приймаються рішення особою щодо участі у політичних подіях. Будь-яке рішення починається із сприйняття проблемної ситуації і пошуку пропозицій щодо її розвязання. Зачарі пропонує розрізняти три складові прийняття рішення: ситуація, субєкт і процес прийняття рішення (W. Власне на етапі формування множини пропозицій можна заздалегідь унеможливити певні рішення, наприклад, свідомо не включивши деякі пропозиції у множину, щодо якої буде прийматись рішення, або ж розширивши множину пропозицій настільки, що небажане рішення практично не матиме шансів на прийняття.Тобто рішення про власну участь у виборах сприймається субєктом як раціональне з незначною тенденцією до екстернальності та з високою стабільністю. Рішення про участь у акції протесту виглядає вже менш раціональним ПС=F(Рац./Ірр.)=1,083, у нього помітно зросла екстернальність ПС=F(Екст./Інтерн.)=0,525, тобто зовнішні події розглядаються як можливе обґрунтування рішення брати участь у демонстрації. У тих студентів, що відмовилися від участі, рішення описується такими якостями: ПС=F(Рац./Ірр.)=0,60 Раціональність рішення знизилася порівняно з попередніми рішеннями і навіть порівняно з рішенням про участь у політичній демонстрації. Тож якщо серед тих, хто вирішив брати участь у політичній демонстрації, значна частина може відмовитися від свого рішення, то серед тих, хто відразу відмовився від активної участі, маловірогідно, що хтось змінить вже прийняте рішення, принаймні без попередньої істотної зміни інших аргументів: ситуації, пропозицій, подій, прогнозу щодо ймовірних наслідків. Якщо порівняти цей результат з негативною відповіддю на трете запитання, а саме з відмовою від участі у політичній демонстрації, то слід зауважити, що стабільність прийнятого рішення значно зменшується, коли йдеться: а) про рішення щодо активних, але потенційно небезпечних дій (F(Стаб.)=0) або ж навпаки; б) коли рішення стосується вибору пасивної і безпечної лінії поведінки (F(Стаб.)=0,07).Отримані дані вимірювання політичної участі у групі політичних активістів засвідчують також високу критеріальну валідність (КОРПУ), що визначає активістів як осіб з високим рівнем політичної участі за всіма субшкалами. Так само рішення, що мають оцінку більше 0 за шкалою екстернальності/інтернальності, слід розуміти як субєктивно екстернальні, а рішення з оцінкою менше 0 - як інтернально зумовлені. Позитивні рішення для аналізу було обрано тому, що вони відображають вищий рівень політичної участі і є найбільш типовими для групи лідерів молодіжних політичних організацій. Вербально-комунікативна складова політичної участі описується такими параметрами прийняття рішення: раціональність 1,041 бала, екстернальність 0,39 бала та стабільність 1,547 бала. Результати засвідчують, що серед лідерів як найбільш раціональні сприймаються рішення, що належать до вольової поведінкової компоненти (1,398 бала), дещо нижчу раціональність мають рішення пізнавально-когнітивної складової (1,188 бала) і найменш раціональні рішення, що мають вербально-комунікативну компоненту (1,041 бала).

Розглянемо спочатку окремо якості рішень, прийнятих стосовно кожної з проблемних ситуацій. Відповідаючи на перше запитання, респондент приймав рішення стосовно того, чи піде він на вибори, якщо вони відбуватимуться у наступні вихідні. Відповіді розподілились так: 48 осіб (96%) вирішили йти на вибори, 2 особи (4%) відмовилися від участі у виборах. Було проаналізовано якості тільки позитивного рішення, бо для достовірного аналізу негативного рішення кількість даних виявилась недостатня.

Якості прийнятого рішення у зазначеній ситуації (ПС) за субшкалами раціональності/ірраціональності, екстернальності/інтернальності та стабільності описуються таким чином: ПС=F(Рац./Ірр.)=1,53; ПС=F(Екст./Інтерн.)=0,33; ПС= F(Стаб.)=1,76.

Тобто рішення про власну участь у виборах сприймається субєктом як раціональне з незначною тенденцією до екстернальності та з високою стабільністю. В цілому рішення щодо ситуативної поведінки описується як функція: ПС = F(Рац.-Ірр.; Екст.-Інтерн.; Стаб.) = F(1,53; 0,33; 1,76).

Наступне питання стосувалось вибору певної політичної партії з переліку запропонованих у бюлетенях для голосування. Зазначимо, що дане опитування не має на меті вивчення розподілу голосів у вибірці студентів. У переліку для вибору було запропоновано девять найбільш рейтингових на той час українських партій та дві додаткові опції: можливість вписати самому назву політичної партії та голосувати проти всіх. Відповіді розподілилися так: 72,7% студентів віддали голоси за БЮТ, 18,2% надали перевагу НУ-НС та 9,1% проголосували проти всіх. Тож аналіз якостей рішень можливий лише стосовно цих трьох результатів вибору. Рішення голосувати за БЮТ характеризується такими параметрами:

ПС = =F(Рац./Ірр.)=1,5; ПС = F(Екст./Інтерн.)=0,56; ПС = F(Стаб.)=1,44

Для рішення проголосувати за НУ-НС отримано такі показники: ПС=F(Рац./Ірр.)=1,25; ПС=F(Екст./Інтерн.)=0,313; ПС= =F(Стаб.)=2,188.

Зазначимо, що рішення, до якого вдалась більшість досліджуваних субєктивно сприймається як найбільш раціональне на рівні індивіда. Дещо вища стабільність рішення спостерігається у меншій за чисельністю групі прихильників НУ-НС, що, ймовірно, свідчить про належність до цієї групи осіб з більшою ригідністю, кількість яких зазвичай важко піддаватиметься зростанню в подальшому. Навпаки, можливе їх зменшення через частковий перехід до групи, налаштованої голосувати проти всіх, за умови поширення песимістично-фаталістичних настроїв у суспільстві. Рішення голосувати проти всіх має такі показники: ПС = =F(Рац./Ірр.)=1,375; ПС=F(Екст./Інтерн.)=0; ПС=F(Стаб.)=1,5.

Ця група виявляє активну готовність до вираження протестних дій. Зазначені студенти не вдалися до пасивної відмови від участі у виборах, а беруть в них участь з метою висловити своє незадоволення політиками всіх спрямувань. При цьому їхнє рішення має високу стабільність і субєктивну раціональність.

Трете питання стосувалося рішення щодо того, брати чи не брати участь у політичній демонстрації. Воно цікаве тим, що розкриває особливості прийняття рішення стосовно відкритих протестних дій. Серед студентів 37,5% прийняли рішення про участь в такій політичній акції. Відмовилися ж 62,5%. Рішення про участь у акції протесту виглядає вже менш раціональним ПС=F(Рац./Ірр.)=1,083, у нього помітно зросла екстернальність ПС=F(Екст./Інтерн.)=0,525, тобто зовнішні події розглядаються як можливе обґрунтування рішення брати участь у демонстрації. Істотно знизилася стабільність такого рішення ПС=F(Стаб.)=0, що вказує на високу вірогідність його зміни в момент, коли буде потрібно насправді брати участь в акції протесту. Зменшення стабільності могло відбутися завдяки уявленню про небезпеку, яку потенційно несе відкрита демонстрація владі свого протестного настрою. У тих студентів, що відмовилися від участі, рішення описується такими якостями: ПС=F(Рац./Ірр.)=0,60 Раціональність рішення знизилася порівняно з попередніми рішеннями і навіть порівняно з рішенням про участь у політичній демонстрації. Відмова від активних дій виглядає як менш раціональна поведінка, яка набуває вкрай незначної інтернальної обґрунтованості (ПС=F(Екст./Інтерн.)=0,018). Збільшення інтернальності може випливати із зростання тривоги за особисто значущі наслідки відкритої участі у протестних діях. Однак це рішення характеризується достатньою стабільністю: ПС=F(Стаб.)=1,115. Тож якщо серед тих, хто вирішив брати участь у політичній демонстрації, значна частина може відмовитися від свого рішення, то серед тих, хто відразу відмовився від активної участі, маловірогідно, що хтось змінить вже прийняте рішення, принаймні без попередньої істотної зміни інших аргументів: ситуації, пропозицій, подій, прогнозу щодо ймовірних наслідків. Отриманий результат мав би враховуватися у вивченні протестної поведінки на великих вибірках у соціологічних дослідженнях. Тобто не кожна заявлена готовність до участі у протестних акціях спирається на субєктивно стабільні рішення, а тому вона може бути з великою вірогідністю скорегована у бік пасивної позиції: а) самим субєктомі, б) керованим впливом на ситуацію.

У четвертій проблемній ситуації досліджуваний приймав рішення стосовно того, переконувати чи ні знайомого у необхідності йти на вибори і голосувати. Йдеться фактично про вияв активної громадянської позиції, яка, на відміну від участі у політичній акції протесту, не несе потенційних загроз досліджуваному, хоча й потребує певних часових витрат та застосування навичок комунікації. В цьому випадку 56% респондентів вирішили переконати знайомого піти на вибори, що відображає збільшення політичної активності залежно від ситуації і можливих наслідків. Відповідно 44% відмовилися від такої спроби. Рішення тих, хто дав позитивну відповідь, характеризується таким чином: ПС=F(Рац./Ірр.)=1,463; ПС=F(Екс./Інтерн.)=0,158; ПС=F(Стаб.)=1,87 Таке рішення виглядає як раціональне, з незначною тенденцією до екстернальності та є доволі стабільним. Відмова ж переконувати у необхідності йти на вибори має значно нижчу раціональність: ПС=F(Рац./ Ірр.)=0,205. З урахуванням відповідей на запитання у попередніх проблемних ситуаціях можна дійти висновку, що саме активна позиція має серед молоді більшу вірогідність бути оціненою як раціональна та більш бажана. Негативне рішення має також незначну, але дещо більшу екстернальність: ПС=F(Екст./Інтерн.)=0,363 та значно меншу субєктивну стабільність: ПС=F(Стаб.)=0,07. Якщо порівняти цей результат з негативною відповіддю на трете запитання, а саме з відмовою від участі у політичній демонстрації, то слід зауважити, що стабільність прийнятого рішення значно зменшується, коли йдеться: а) про рішення щодо активних, але потенційно небезпечних дій (F(Стаб.)=0) або ж навпаки; б) коли рішення стосується вибору пасивної і безпечної лінії поведінки (F(Стаб.)=0,07). Не виключено, що вагання щодо стабільності прийнятого рішення відбуваються під впливом індивідуального досвіду ефективності активної позиції та соціальної бажаності активної громадянської позиції, від якої в обох наведених випадках частина досліджуваних відмовилася.

Пята проблемна ситуація стосувалася прийняття рішення про підтримку всенародного референдуму щодо вступу України в НАТО. Дослідники мали на меті вивчити якості рішення про підтримку проведення референдуму і ніяким чином не встановлювати кількість прибічників чи супротивників вступу країни у НАТО. Ідею проведення референдуму підтримали 80% опитаних, 20% висловились проти референдуму, очевидно, передбачаючи його негативний результат щодо їхньої власної позиції. Ці 20% не були противниками референдуму як такого, а радше відмовилися від нього на підставі незадовільного для них самих результату референдуму. Рішення тих, хто підтримав ідею проведення референдуму має такі якості: ПС=F(Рац./Ірр.)=1,238; ПС=F(Екст./Інтерн.)=0,8; ПС=F(Стаб.)=1,115. Екстернальність цього рішення сягнула найбільшого значення для всіх пяти досліджуваних ситуацій. Рішення ж супротивників референдуму отримало зовсім інші властивості: ПС=F(Рац./Інт.)=0,8; ПС=F(Екст./Інтерн.)=0,5; ПС=F(Стаб.)=0,35. У супротивників референдуму істотно зменшилися раціональність, екстернальність і значно зменшилася стабільність прийнятого рішення. Можна припустити, що за таких показників виникає можливість зміни рішення цією частиною респондентів у разі: а) зміни зовнішньої ситуації; б) надання аргументів на користь проведення референдуму, що сприйматимуться як раціональні.

Три аргументи, на які спирається прийняття рішення, характеризуються також певним внутрішнім взаємозвязком. Із досліджених пяти проблемних ситуацій було обрано відповіді, що свідчать про активну позицію респондентів, тобто відповіді субєктів, які беруть участь у виборах та проголосували б за певну політичну силу, а не проти всіх, які погодилися взяти участь у політичній демонстрації, переконати знайомого піти на вибори та висловилися на підтримку референдуму. У множині цих відповідей знайдено негативну кореляцію (r=-0,41) для раціональності та екстернальності. У міру зменшення екстернальності прийнятого рішення збільшується його субєктивна раціональність. Негативна кореляція (r=-0,55) характеризує також звязок між екстернальністю і стабільністю рішення, що вказує на можливість зміни прийнятого рішення у разі зміни ситуації (зміни переліку пропозицій або множини очікуваних наслідків). Позитивно корелює раціональність зі стабільністю (r= 0,648), тобто чим більша раціональність рішення, тим більш стабільним воно сприймається субєктивно. Ця кореляція зберігається навіть тоді, коли поєднано разом надані позитивні і негативні рішення (r= 0,694).

Результати свідчать, що, оцінюючи власні рішення, досліджувані радше тяжіють бачити їх раціональними. До настання наслідків прийнятого рішення і до оцінювання рішення на предмет досягнення поставленої мети воно сприймається як переважно раціональне. Ознак же ірраціональності воно може набути після настання небажаних для субєкта наслідків. Люди системно уникають ірраціональних рішень, що, з одного боку, гарантує адаптивність поведінки, а з другого - дає можливість впливу на прийняття рішення. В цьому сенсі соціальна бажаність раціональності рішень відображає один з механізмів підтримки адаптивної поведінки.

3.4 Властивості рішень і рівень політичної участі

Якості прийнятого рішення щодо політично релевантної поведінки залежать від рівня політичної участі досліджуваного. Як уже зазначалося, різні рівні політичної участі повязані з різним баченням переліку пропозицій, наслідків і з формулюванням цілей. Для дослідження цього взаємозвязку було вивчено рішення лідерів молодіжних політичних організацій.

Метод. Тривимірна шкала якостей рішення в комплексі з коротким опитувальником рівня політичної участі (КОРПУ) використовувалась для вивчення факторів прийняття рішення щодо політичної участі регіональними лідерами молодіжних політичних організацій. Поєднання зазначеної шкали і КОРПУ утворює нову комплексну методику для вивчення прийняття рішень стосовно проявів політичної участі.

В опитувальнику КОРПУ пропонуються девять проблемних ситуацій, які відображають три рівні політичної участі: когнітивно-пізнавальну, вербально-комунікативну та поведінкову.

Під час дослідження кожна ситуація та належна їй шкала оцінки якостей рішення подавалися на окремому аркуші, щоб мінімізувати можливі праймінг-ефекти та ефекти зворотної інгібіції. Комбінація КОРПУ і шкали для визначення властивостей рішення, як правило, не спричиняє труднощів у роботі досліджуваного. Вона демонструє також високу економічність. Розвязання однієї проблемної ситуації та заповнення шкали оцінки прийнятого рішення займає не більше двох хвилин, що дає змогу застосовувати комбінацію КОРПУ та перелік проблемних ситуацій також у масових опитуваннях.

Досліджувані. Група респондентів складалася з двох підгруп, які належать до різних рівнів політичної участі. До першої підгрупи увійшли 28 осіб з різних областей України. Вони були регіональними лідерами молодіжних організацій однієї з «лівих» парламентських сил і на час проведення дослідження навчалися у м. Києві в школі партійного активу. Вибір такої підгрупи заздалегідь дає підстави очікувати отримання високого рівня політичної участі, за КОРПУ, практично у кожного з її членів. Разом з цим дослідження за участю регіональних лідерів партійних молодіжних організацій має всі передумови для встановлення критеріальної валідності КОРПУ. Для порівняння було проведено дослідження за участю студентів м. Києва, які утворили другу підгрупу респондентів. Підгрупи були збалансовані за віком і статтю, щоб уникнути впливу додаткових факторів на якість прийнятих рішень. Усі респонденти брали участь у дослідженні добровільно і безкоштовно.Рівень політичної участі. Як і очікувалось, підгрупа політичних лідерів продемонструвала високий рівень політичної участі. Про це свідчать їхні результати згідно з опитувальником КОРПУ в цілому та середні показники активності за кожною з трьох субшкал: вербально-комунікативною, поведінково-вольовою та пізнавально-когнітивною.

Вербально-комунікативна субшкала. З підгрупи 28 досліджуваних за даною субшкалою 25 отримують максимальний бал - Три особи отримують по 2 бали. Такий результат засвідчує високий рівень вербально-комунікативної складової політичної участі в цій групі молодих активістів. Фактично йдеться про виражений переконувально-впливовий рівень прояву вербально-комунікативної складової політичної участі.

Поведінково-вольова субшкала. З 28 осіб 23 отримують найвищу оцінку у 3 бали, пять осіб - по 2 бали. Такий результат підтверджує високий рівень вираженості вольової поведінкової складової політичної участі в групі молодих активістів, що маніфестує себе на лідерському, активному рівні.

Пізнавально-когнітивна субшкала. За цією субшкалою 23 досліджувані отримали максимальну оцінку рівня політичної участі - 3 бали. Три респонденти - по 2 бали та один - 1 бал. В цілому результат вказує на високий рівень політичної участі групи, а саме на творчо-аналітичний рівень пізнавально-когнітивної складової політичної участі.

Результати дослідження свідчать про те, що регіональні лідери партійних молодіжних організацій мають усвідомлено-вчинковий рівень політичної участі. Отримані дані вимірювання політичної участі у групі політичних активістів засвідчують також високу критеріальну валідність (КОРПУ), що визначає активістів як осіб з високим рівнем політичної участі за всіма субшкалами. Якщо врахувати, що валідизація за певним критерієм (критеріальна валідизація) виконується за методом контрастних груп, то для завершення оцінки критеріальної валідності КОРПУ було проведено таке саме дослідження з групою студентів Національного технічного університету України «КПІ», які не були лідерами політичних організацій. Дослідження підтвердило нижчий рівень політичної участі у цій групі, за ?2-тестом р<0,01. Показник політичної участі студентства коливався між вибірково-ситуативним і статусно-прагматичним рівнями.

Визначення якостей прийнятого рішення. Розглянемо ступінь субєктивно сприйнятої раціональності, екстернальності та стабільності прийнятих рішень, починаючи з лідерів молодіжних регіональних партійних організацій, а саме з їхніх середніх сукупних показників за трьома субшкалами політичної участі. Потім проаналізуємо властивості прийнятих позитивних рішень окремо для кожної із складових політичної участі. Нагадаємо, що кожна із зазначених субшкал має полюси від «-3» до « 3». Наприклад, рішення, що отримують за шкалою раціональності середню оцінку більше 0, розглядатимемо як субєктивно раціональні. І навпаки, рішення за цією шкалою з оцінкою менше 0 - як ірраціональні. Так само рішення, що мають оцінку більше 0 за шкалою екстернальності/інтернальності, слід розуміти як субєктивно екстернальні, а рішення з оцінкою менше 0 - як інтернально зумовлені. На шкалі стабільності рішення з оцінкою більше 0 є стабільним. Негативна ж оцінка відповідає рішенням, у яких респондент відверто невпевнений та не виключає можливості їхньої зміни.

Позитивні рішення для аналізу було обрано тому, що вони відображають вищий рівень політичної участі і є найбільш типовими для групи лідерів молодіжних політичних організацій. Кількість негативних рішень у цій групі вкрай мала і непридатна для статистичного аналізу. Раціональність рішення для всіх девяти ситуацій з КОРПУ описується середньою величиною в 1,209 бала. Лідери молодіжних регіональних осередків партії однозначно надають перевагу раціональним рішенням. При цьому не слід, однак, забувати про соціальну бажаність раціональності. В групі досліджуваних студентів цей показник за всіма девятьма ситуаціями дещо нижчий - 0,9 Середній показник екстернальності для позитивних відповідей щодо всіх трьох складових політичної участі дорівнює у групі лідерів 0,274 бала. Частина рішень сприймаються як інтернальні, а частина - як екстернальні. Для порівняння: студенти мають дещо збільшену екстернальність своїх рішень - 0,471. Це узгоджується з припущенням про вплив інтернальності на соціальну та політичну активність згідно з результатами дослідження (А. Реан), за якими інтернальний локус контролю корелює з соціальною зрілістю та просоціальною поведінкою.

Середня стабільність рішення дорівнює 1,77 бала. Такий показник свідчить про те, що лідери демонструють доволі високий рівень упевненості у своїх рішеннях. Надто високі рівні субєктивної раціональності і стабільності рішення створюють передумови для певної ригідності позиції політичних лідерів. Таке поєднання субєктивної раціональності і стабільності власного рішення може бути істотною перепоною для організації і плідного ведення політичного діалогу, особливо якщо зазначена констеляція спостерігатиметься і в лідерів інших партій. У групі студентів виявлені нижча середньої раціональність (0,93) та нижчий середній рівень стабільності рішення (1,14).

Розглянемо окремо властивості рішень лідерів молодіжних організацій щодо проявлення кожної із складових політичної участі. Вербально-комунікативна складова політичної участі описується такими параметрами прийняття рішення: раціональність 1,041 бала, екстернальність 0,39 бала та стабільність 1,547 бала. Дещо зменшена раціональність може вказувати на наявність ірраціональних мотивів при комунікації. Ймовірно, що для частини лідерів спілкування саме по собі є джерелом задоволення. Зменшення раціональності для цієї складової відбувається тому, що наслідки від вербально-комунікативної активності не завжди піддаються чіткій формалізації і операціоналізації. Досліджувані студенти, якщо і схиляються до реалізації вербально-комунікативної складової політичної участі, все ж вважають свої дії менш раціональними, більш екстернальними (спричиненими певною політичною чи соціальною подією) та менш стабільними, тобто у них вища готовність відмовитися від таких дій порівняно з лідерами. У студентському середовищі пріоритет надається не політичних подіям, а іншим приводам для комунікації. Поведінково-вольова складова отримала у групі політичних лідерів такі оцінки: раціональність 1,398, екстернальність 0,478 та стабільність 1,892 бала. Стосовно цієї складової, що відображає експліцитні акти політично релевантної поведінки, студенти більше схильні до пасивності. У випадку активних дій їхні рішення зберігають тенденцію до меншої раціональності, більшої екстернальності та меншої стабільності порівняно з групою лідерів. Третя, пізнавально-когнітивна, складова у групі лідерів описується такими показниками: раціональність 1,188, екстернальність -0,047, тобто середня оцінка містить інтернальну складову рішення, стабільність 1,862 бала. Студентська молодь не має вираженої внутрішньої мотивації до реалізації пізнавально-когнітивної складової політичної активності. Спрямованість інтересів студентства відрізняється від спрямованості інтересів політичних лідерів, що відповідає результатам всеукраїнських соціологічних опитувань, за якими лише близько 3% населення проявляють систематичну політичну активність. Тож рішення, що приймалися студентами, і в цьому дослідженні зберегли тенденцію до зменшення раціональності, збільшення екстернальності і меншої стабільності. Це пояснюється незначною субєктивною релевантністю політично орієнтованої інформації для реалізації повсякденних потреб молоді.

Результати засвідчують, що серед лідерів як найбільш раціональні сприймаються рішення, що належать до вольової поведінкової компоненти (1,398 бала), дещо нижчу раціональність мають рішення пізнавально-когнітивної складової (1,188 бала) і найменш раціональні рішення, що мають вербально-комунікативну компоненту (1,041 бала). Найбільша раціональність поведінково-вольової компоненти повязана з очевидністю для субєкта наслідків її реалізації. Лідери молодіжних політичних організацій мають високу впевненість у вірності власних рішень, що виявляється у їхній високій стабільності. Висока субєктивна раціональність поведінково-вольової компоненти та впевненість у прийнятому рішенні є однією із запорук лідерства досліджуваних.

Результати переконують, що такий фактор, як екстернальність/інтернальність рішення у своїй середній величині майже наближається до нуля. Це відповідає відхиленню розподілу оцінок власних рішень від нормального, тобто він є біполярний. При цьому майже половина рішень має екстернальний, а решта - інтернальний характер. Цілком закономірно, що рішення, які належать до пізнавально-когнітивної компоненти політичної участі, набувають більшої інтернальності (середня оцінка -0,048 бала) порівняно з іншими складовими політичної активності. Це відповідає внутрішній вмотивованості політичних лідерів щодо збору та опрацювання інформації релевантної для реалізації їхньої політичної активності. Однак це не виключає екстернальні підґрунтя когнітивно-пізнавальної активності лідерів молодіжних політичних організацій, наприклад, через необхідність обґрунтовано реагувати на події політичного життя. У групі ж досліджуваних студентів простежується значно менша інтернальність рішення щодо реалізації політичної участі, якщо взяти до уваги тих студентів, котрі схиляються до активної позиції. Для їхніх рішень властива більша екстернальність (0,471), тобто вони більшою мірою зумовлені перебігом подій політичного життя, що узгоджується з епізодичністю виявлення студентами політичної активності в цілому. Отже, інтернальність та впевненість у власному рішенні стають запорукою лідерства і здатності вести за собою інших людей.

Резюме

Отримані результати підтверджують прийнятність і плідність комбінування шкали екстернальності/раціональності/стабільності рішення із заздалегідь підготовленим переліком релевантних для політичної участі проблемних ситуацій. При цьому перелік ситуацій відповідає досліджуваній поведінці респондентів й уможливлює майже довільну диференціацію аспектів поведінки, завдяки чому може досягатися висока дискримінаційна валідність. Прийняті ж субєктом рішення розкривають схильність його діяти у той чи інший спосіб в означених ситуаціях та відображають його субєктивне бачення обґрунтованості власних рішень. Завдяки цьому досягається прогностична цінність застосування такої комбінованої методики, яка підсилюється інформацією про якості рішення. Зрозуміло, що комбінування шкали якостей рішення з релевантними для дослідження ситуаціями може застосовуватись не тільки щодо політичної участі, а й в інших галузях.

Знайшло підтвердження припущення про підвищені раціональність, інтернальність та високу субєктивну стабільність рішень політичних лідерів, якщо їх порівнювати з рішеннями пересічних студентів. Аналіз властивостей прийняття рішення розкриває зміни, що відбуваються у цьому процесі відповідно до зміни рівня політичної участі субєкта. Якщо виходити з порівняння лідерів регіональних партійних осередків зі студентами, то очевидно, що комбінація субєктивно сприйнятої раціональності і підвищеної субєктивної стабільності власних рішень є одним із факторів, який забезпечує лідерство. При цьому слід зазначити, що підвищені субєктивні раціональність і стабільність рішень лідерів не мають чіткого співвідношення з математично розрахованою вірогідністю їхньої оптимальності. В цьому сенсі можна вести мову про визначальну роль субєктивного фактора у виокремленні лідерів із сукупної популяції. До того ж особиста переконаність лідерів у власній правоті, яка виявляється у високій субєктивній раціональності і стабільность їхніх рішень, з одного боку, може бути фундаментом особистої лідерської позиції в організації, а з другого - перепоною у досягненні компромісу з тими представниками політичних сил, які мають інші погляди.

Фундаментальним видається встановлений взаємозвязок між раціональністю і стабільністю рішення. Слід зазначити, що результати дослідження підтверджують ідею схильності людини приймати принаймні субєктивно раціональні рішення. Субєктивна раціональність як важлива властивість прийнятих рішень поєднується з уявленням про ефективність та адаптивність поведінки і, на нашу думку, є відображенням адаптивної поведінкової когніції в розумінні Г. Гігеренцера, П. Тодда (1999) та Г. Саймона (1982). Субєктивна раціональність рішення чи іншої дії вбачається необхідним підґрунтям для їхньої прийнятності і подальшої реалізації. Як ірраціональні сприймаються рішення, спрямовані на втрату активної позиції за наявності особистого інтересу до такої позиції, та рішення, наслідком яких будуть можливі та передбачувані особисті втрати як матеріального, так і нематеріального характеру. В цьому сенсі уявлення про раціональність є важливою когнітивною компонентою забезпечення активності на рівні поведінки.

Позитивна кореляція між субєктивною раціональністю і стабільністю рішення свідчить про те, що чим більша раціональність рішення, тим стабільнішим воно видаватиметься субєкту. Субєкт намагається виглядати раціональним у своїх рішеннях і діях, принаймні перед самим собою. Отже, зміна рівня субєктивної раціональності може бути істотним модеруючим фактором як прийняття рішення, так і повязаної з ним поведінки. Негативна ж кореляція між екстернальністю, раціональністю і стабільністю рішення відкриває другу змінну для впливу на стабільність рішень. Очевидно, що прийняття екстернально зумовлених рішень знижуватиме їхню стабільність і навіть може супроводжуватись швидким переприйняттям (зміною) рішення за зміни ситуації. В цьому сенсі політичному актору, який формує прийняття рішення інших політичних субєктів через створення певних подій та ситуацій, слід зважати на тривалість актуальності зазначених ситуацій і можливий час для переприйняття рішення субєктом.

Розподіл якостей рішення з раціональністю, екстернальністю та стабільністю утворює простір для системи цілеспрямованих впливів на прийняття рішення незалежно від рівня політичної участі субєкта. При цьому кожна з означених якостей рішення створює окремий вимір можливого впливу. Наприклад, з метою впливу на екстернально означені рішення можуть застосовуватись: зміна інтерпретації зовнішніх подій, повязаних з прийняттям рішення; подання інших множин пропозицій або презентація під іншим кутом зору множин пропозицій та наслідків рішення. Інтернально зумовлені рішення можуть зазнавати впливу через апелювання до внутрішніх цінностей та переконань, зміну самопочуття та зміну самопрезентації субєкта, співвіднесення аргументації прийняття рішення або його наслідків з особистими почуттями або інтеріалізованими принципами моралі.

Розкриття ірраціональності рішення, яке тільки готується до прийняття, може істотно вплинути як на перебіг його прийняття, так і на кінцевий результат. При цьому слід виходити з того, що субєкт прийняття рішення намагатиметься надати своєму рішенню раціональності щонайменше у власному субєктивному розумінні або ж розроблятиме обґрунтування рішення, яке забезпечить сприйняття його як раціонального найближчим оточенням, пресою чи електоратом. Формування мультиперспективної раціональності з різними підходами до обчислення вірогідності подій і наслідків може розглядатись як спосіб «обґрунтованого» уповільнення прийняття рішення. Залежно від поставленої мети це може призводити як до простої затримки у часі з прийняттям рішення, так і до формування фокусу уваги на рішенні, яке відповідає інтересам іншої сторони. Не менш цікава для впливу на прийняття рішення така змінна, як субєктивна стабільність рішення. Поширення інформації щодо нестабільності рішення може істотно зменшити цінність самого рішення та кількість його прихильників. При цьому рівень стабільності рішення можна змінювати як апелюючи до особистісних рис самого субєкта, що прийняв рішення, так і до екстернальних факторів, зміни переліку пропозицій через виявлення нових вірогідних наслідків чи подій. Повертаючись до рішення як функції, що визначається субєктивним незадоволенням актуальною ситуацією, переліком пропозицій, цілями, наслідками, підґрунтями та подіями, зазначимо, що кожний з аргументів цієї функції може подаватися з урахуванням його власної екстернальності/інтернальності, раціональності/ірраціональності та стабільності. Як наслідок, розширюється перелік можливих впливів на прийняття рішення та на спосіб його подачі у засобах масової інформації. Наприклад, раціональність, екстернальність та стабільність поставлених при прийнятті рішення цілей можуть бути вирішальними як для кінцевого результату прийняття рішення, так і для його сприйняття іншими субєктами.

Отримані результати дослідження відкривають можливість для розробки більш ефективної політичної реклами, підходів до аргументації певної політичної позиції, підготовки нових евристик для прийняття рішення та логічних схем для переконання субєкта або формування сумнівів у субєкта щодо зайнятої ним позиції. На підставі отриманих результатів можуть розроблятися нові підходи до навчання самого субєкта з метою прийняття ним більш раціональних і переконливих рішень.

1. Baron J. Thinking and deciding / J. Baron. - Cambridge University Press. 2nd ed., 1994. - 590 p.

2. Bazeman M. H. The relevance of Kahneman and Tverskys concept of framing to organisational behaviour / M. H. Bazeman // Journal of Management. - 1984. - № 10. ? Р. 333-34

3. Fagley N. S. The effect of framing on choice: Interactions with risk-taking propensity, cognitive style, and sex. / N. S. Fagley, & P. M. Miller // Personality and Social Psychology Bulletin. - 1990. - № 16. - Р. 496-510.

4. Fischhoff B. (1983). Predicting frames / B. Fischhoff // Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition. - 198 - № 9. - Р. 103-116.

5. Gigerenzer G. On narrow norms and vague heuristics: A reply to Kahneman and Tversky / G. Gigerenzer // Psychological Research. - 1996. - № 103 (3). - P. 592-596.

6. Gigerenzer G. Simple Heuristics that make us smart / G. Gigerenzer, P. M. Todd. ? New York; Oxford : Oxford University Press, 1999. - 416 p.

7. Husserl E. Husserliana, Gesamte Werke. Band IX, Phanomenologische Psychologie, Den Haag, Martinus Nijhoff, 1962.

8. Husserl E. Husserliana, Gesamte Werke, Band X : Zur Phanomenologie des inneren Zeitbewusstseins (1893-1917), Den Haag, Martinus Nijhoff, 1962.

9. James W. The principles of psychology / W. James. 2 Vols. - London, 1890.

10. Kahneman D. A. Perspective on judgement and choice. Mapping bounded rationality. / D. A. Kahneman // American Psychologist. - 200 - № 58. - Р. 697-720.

11. Kahneman D. Prospect theory: An analysis of decision under risk / D. Kahneman, A. Tversky // Econometrica, - 1979. - № 47. - Р. 263-291.

12. Kahneman D. Choices, values and frames / D. Kahneman, A. Tversky // American Psychologist. - 1984. - № 39. - Р. 341-350.

13. Rotter G. B. Generalized expectances for internal versus external control of reinforcement / G. B. Rotter // Psychol. Monogr. - 1966. - V. 80. - №1 (whole number).

14. Simon H. A. Models of bounded rationality / H. A. Simon. Cambridge, MA: MIT Press, 1982.

15. Tversky A. Availability: A heuristic for judging frequency and probability / A. Tversky, D. Kahneman // Cognitive Psychology, - 197 - № 5. - Р. 207-232.

16. Tversky A. Rational choice and the framing of decision / A. Tversky, D. Kahneman // Journal of Business. - 1986 - № 59. - Р. 251-278.

17. Муздыбаев К. Психология ответственности / К. Муздыбаев. - Л., 1984.

18. Муздыбаев К. Влияние форм организации труда на ответственность личности на производстве / К. Муздыбаев // Психологический журнал. - 198 - № - С. 61-69.

19. Полунін О. В. Особливості прийняття рішення політично активною молоддю / О. В. Полунін // Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. статей / [АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С. Д. Максименко, М. М. Слюсаревський та ін.]. - К. : Міленіум, 2008. - Вип. 19 (22). - С. 213-221.

20. Реан А. А. Личностная зрелость и социальная практика / А. А. Реан // Теоретические и прикладные вопросы психологии. - СПБ., 1995. - Вып.1.

21. Реан А. А. Проблемы и перспективы развития концепции локуса контроля личности / А. А. Реан // Психологический журнал. - 1998. - № 4. - С. 249-251.

22. Столин В. В. Самосознание личности / В. В. Столин. - М., 198

Размещено на .ru