Аналіз особливостей правового забезпечення постійного користування земельними ділянками з урахуванням сучасних тенденцій регулювання правовідносин постійного землекористування. Шляхи вдосконалення правового регулювання відповідних правовідносин.
При низкой оригинальности работы "Особливості правового забезпечення постійного користування земельними ділянками", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Якщо за радянських часів право постійного землекористування виступало головною формою використання земельних ресурсів, то за нормами чинного земельного законодавства правовідносини постійного землекористування мають значно обмеженіше застосування порівняно з попереднім періодом, що зумовлено функціонуванням правовідносин власності на землю. Натепер право постійного землекористування зберігає своє існування як визнаний у законі, правомірний спосіб набуття земельних ділянок у володіння та користування й одержання на цій основі корисних властивостей землі. Право постійного користування земельною ділянкою є досить усталеним у вітчизняному законодавстві різновидом права користування землею, що існує разом із орендним, загальним та концесійним землекористуванням. Проте постійні землекористувачі не мають права здійснювати будь-які дії або функції щодо розпорядження цими земельними ділянками, оскільки це - прерогатива виключно відповідних власників земельних ділянок. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (обєднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва й обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» [4]; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку [5].На підставі аналізу сучасних особливостей і тенденцій правового забезпечення використання земель на праві постійного землекористування варто зазначити, що інститут права постійного землекористування є важливішим за право власності на землі та земельні ділянки, який далеко не вичерпав своїх соціальних функцій у гарантуванні прав на земельні ділянки. У главі 15 ЗК України «Право користування землею» лише одна стаття 92 стосується регламентації права постійного землекористування. Із метою практичного застосування та реалізації земельних прав постійних землекористувачів вважаємо за необхідне усунути вказані прогалини в процесі подальшої кодифікації земельного законодавства шляхом детальної регламентації права постійного землекористування з урахуванням його особливостей та істотної трансформації цього інституту, що відбулася останнім часом.
Вывод
На підставі аналізу сучасних особливостей і тенденцій правового забезпечення використання земель на праві постійного землекористування варто зазначити, що інститут права постійного землекористування є важливішим за право власності на землі та земельні ділянки, який далеко не вичерпав своїх соціальних функцій у гарантуванні прав на земельні ділянки. Вагомі особливості цього виду землекористування стосуються характеру постійного землекористування, його обєктного та субєктного складу, а також підстав і порядку виникнення.
Безумовно, розширення субєктного складу постійних землекористувачів в Земельному кодексі є позитивною тенденцією розвитку права постійного землекористування. Сьогодні до кола субєктів, за якими зберігається право постійного користування земельними ділянками, закон відносить не лише деякі категорії юридичних осіб, що належать до державної, комунальної або приватної власності і визначені ч. 2 ст. 92 ЗК України, але й тих громадян і юридичних осіб, які отримали такеправо до введення в дію чинного Земельного кодексу України та не переоформили своє право постійного користування раніше наданими їм земельними ділянками.
Водночас продовжує привертати увагу обмежене регулювання нормами кодифікованого акта земельного законодавства правовідносин постійного користування землею. У главі 15 ЗК України «Право користування землею» лише одна стаття 92 стосується регламентації права постійного землекористування. При цьому визначення права постійного землекористування, наведене у кодифікованому акті земельного законодавства, не дає чіткого і повного уявлення про характер та зміст цих правовідносин, а також про їх субєктний та обєктний склад, що не можна вважати виправданим та обєктивно обґрунтованим.
Із метою практичного застосування та реалізації земельних прав постійних землекористувачів вважаємо за необхідне усунути вказані прогалини в процесі подальшої кодифікації земельного законодавства шляхом детальної регламентації права постійного землекористування з урахуванням його особливостей та істотної трансформації цього інституту, що відбулася останнім часом. Право постійного землекористування дає змогу субєкту планувати свою діяльність, забезпечувати цільове й раціональне використання землі, підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі, й не бути обмеженим строком використання природного ресурсу, що найкраще відбувається саме під час реалізації повноважень на праві постійного землекористування порівняно з іншими його видами. Тому належне врегулювання правовідносин постійного землекористування в кодифікованому акті земельного законодавства є вкрай важливим у гарантуванні реалізації набутої правосубєктності та захисті прав постійних землекористувачів.
Список литературы
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.
Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії / В.І. Андрейцев. - 2-ге вид., випр. - К. : Знання, 2007. - 445 с.
Годованюк А.Й. Набуття і реалізація прав на землю в Україні : [навчальний посібник] / [А.Й. Годованюк, І.І. Кара- каш, Є.О. Платонова та ін.] ; за ред. проф. І.І. Каракаша. - Одеса : Юридична література, 2016. - 332 с.
Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування : Закон України від 23 лютого 2012 р. // Офіційний вісник України. - 2012. - № 22. - Ст. 820.
Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку : Закон України від 14 травня 2015 р. // Офіційний вісник України. - 2015. - № 46. - Ст. 1452
Про свободу совісті та релігійні організації : Закон України від 23 квітня 1991 р. // Відомості верховної Ради УРСР. - 1991. - № 25. - Ст. 283
Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29 листопада 2001 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 51. - Ст. 2265.
Порядок державної реєстрації обєднань співвласників житлового будинку : Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - № 42. - Ст. 1938.
Зорич Г.А. Право постійного землекористування: поняття та юридичні ознаки / Г.А. Зорич // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 6. - С. 117-123.
Рішення Конституційного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 р. // Офіційний вісник України. - 2005. - № 39. - Ст. 2490.
Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 1 липня 2004 р. в редакції Закону від 26 листопада 2015 року // Офіційний вісник України. - 2015. - № 100. - Ст. 3425.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
