Особливості правового становища держави як суб’єкта приватного (цивільного) права - Автореферат

Водночас, участь держави в приватних правовідносинах, насамперед майнових (держава виступає власником значної кількості майна), зумовлена необхідністю виконання нею публічних функцій, що становлять сутність публічної влади держави. Правовий статус держави у цивільному праві - це комплексна правова категорія, витоки якої містяться в міжнародному публічному праві, що відображає взаємозвязки певної держави з іншими державами щодо зобовязань, які вони на себе взяли, і водночас визначається правом національним, яким на внутрішньодержавному рівні встановлюються правові взаємозвязки держави з суспільством, фізичною та юридичною особами. Тож обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено такими аспектами: відсутністю дисертаційних і монографічних робіт з даної теми на рівні комплексного дослідження; необхідністю вивчення й узагальнення науково-теоретичного підґрунтя та концептуальних підходів до визначення правового становища держави в приватних правовідносинах (враховуючи закономірності історичного розвитку національної правової системи та подальші перспективи інтеграційно-європейського виміру), місця держави в системі субєктів цивільного права, встановлення змісту й обсягу її цивільної правосубєктності та механізмів реалізації. метод правового моделювання допоміг визначити форми участі держави у цивільних правовідносинах, що дало змогу виявити певні спільні риси держави та юридичних осіб, застосувати юридико-технічну модель „юридичної особи” до держави як субєкта цивільного права та з достатнім ступенем вірогідності вважати, що держава у цивільних правовідносинах діє як юридична особа; У дослідженні одержано наступні результати, що мають наукову новизну, практичне значення, і виносяться на захист як запропоновані автором вперше: Враховуючи подвійну природу держави як субєкта приватного (цивільного) права, яка: 1) є публічно-правовим утворенням (принципи, умови виникнення, функціонування визначаються публічним правом), метою якого є забезпечення публічних інтересів як умови існування та розвитку суспільства; 2) у цивільних відносинах є юридично рівним учасником поряд з іншими субєктами цивільного права, встановлено, що у сфері цивільних правовідносин держава проявляє себе через системні соціально-правові звязки з такими її елементами, як людина, громадянин, населення, народ, суспільство, юридичні особи, та виявляє ознаки складеного субєкта цивільного права, в особі якого втілюється публічний інтерес.У вступі обґрунтовуються актуальність теми дисертаційної роботи, її звязок із науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його обєкт, предмет, теоретичну та методологічну основи, викладено наукову новизну й основні положення, що виносяться на захист, висвітлено теоретичне і практичне значення отриманих результатів, надано інформацію про їх апробацію та публікації за темою дисертації.Автором досліджено генезис науково-теоретичної думки про державу, проаналізовано філософські, політичні, соціальні, правові аспекти сутності явища держави, різноманітні визначення поняття “держава”, характерні для неї ознаки (критерії). На підставі теоретичного узагальнення автором встановлено: держава є правовою формою соціально-орієнтованої політико-територіальної організації суспільства, яка через державний механізм здійснює публічну владу, управління загальносуспільними справами, забезпечує єдність, цілісність і координованість суспільства, законність і правопорядок. Наділення держави цивільною правосубєктністю має соціальні передумови (пошук нових форм забезпечення загальносуспільних інтересів) та юридичну природу (виявляє себе в юридичному оформленні через юридичні параметри та ознаки властивостей держави як субєкта цивільного права). Комплексний підхід щодо аналізу цивільної дієздатності держави дав можливість визначити функціональну компоненту дієздатності держави: механізм реалізації цивільної правоздатності та встановлення суспільних звязків з іншими субєктами через цивільні права та обовязки, що виявляє себе у функціонуванні та діяльності державних субєктів, які безпосередньо реалізують цивільну дієздатність держави шляхом виконання делегованих їм державою повноважень або наділення інших осіб (фізичних, юридичних) спеціальними повноваженнями. Напрацьовано пропозиції щодо вдосконалення правових звязків держави з утвореними нею (чи за її участю) юридичними особами, зокрема: 1) державними установами та підприємствами: через встановлення зобовязально-речових відносин та визнання за державою-власником права верховного розпорядження переданим майном; 2) господарськими товариствами: через конструкцію прав участі держави: а) права участі, що випливають з акціонерних прав держави, є її особистими немайновими правами участі в управлінні справами АТ, включають зобовязальні права держави щодо утвореної нею юридичної особи та речові права на акції; б) права участі, що випливають з формування державою майна юридичної особи (відмінної від АТ), включають зобовязальні права держави щодо такої ос

2. Основний зміст