Активна інноваційна політика як основний елемент успішної діяльності фірми. Методика формування граничної виручки монопольної компанії. Стратегічна поведінка продавців - найважливіша риса, притаманна олігополії. Сутність стратегії цінового лідерства.
Скорочення кількості учасників ринку (з боку попиту або пропозиції) аж до одного, поява перешкод для доступу на ринок та виходу з ринку, асиметрія інформації як передумова помилкових рішень учасників порушують передумови ефективного функціонування саморегульованого ринкового механізму, плідну дію закону попиту і пропозиції, призводить до ситуації, коли окремі учасники мають кращі можливості для забезпечення власних інтересів, отримують певну владу над ринком, що через рідкісність ресурсів неодмінно означає погіршення умов та можливостей для інших учасників. Фірми, які працюють на таких ринках, не маючи можливостей одноосібно впливати на ринкові ціни, з тією ж таки метою максимізації власних прибутків намагаються знайти свої ніші на ринках за рахунок диференціації продукції, впровадження нововведень та активного розкручування своїх торгових марках під час агресивних рекламних кампаній. На Заході в економічній практиці термін «фірма» вживається як узагальнююче, ширше поняття, що може включати ряд підприємств та виробництв. Отже, фірма - це господарська організація, що перетворює вихідні ресурси на кінцевий продукт шляхом оптимального комбінування чинників виробництва. По-друге, чи зможе фірма запропонувати товар, що перевершує наявний уже на ринку?Монополія - тип ринку, на якому один виробник пропонує продукцію на ринку, входження на який для нових учасників блоковано (через існування вхідних барєрів), а близькі замінники нам цю продукцію відсутні. Можливості встановлювати ціни (чи навіть впливати на ринкові ціни) є проявом ринкової (монопольної) влади фірм на ринках з неповною конкуренцією. Визначальною особливістю монополістичної конкуренції порівняно з повною конкуренцією є диференціація продукції, через що фірми на таких ринках намагаються утворити для себе певні ніші (сегменти ринку), в межах яких вони мають певну ринкову владу. Олігополія - це такий тип ринкової структури, де (а) на ринку діє декілька продавців, (б) продукція може бути і стандартизованою, і диференційованою, (в) існують значні барєри для входу на ринок, (г) фірма враховують поведінку конкурентів, тобто діють стратегічно. Та чи інша форма взаємодії фірм на олігополістичному ринку може встановлюватись в залежності від багатьох факторів: технології та структури витрат, тривалості короткострокового періоду, наявності барєрів при виході з ринку, диференційованості продукції, структури попиту, поінформованість фірм-учасників ринку.
Вывод
олігополія ціновий монопольний
1. Ринки, на яких порушуються умови повної конкуренції, мають загальну назву ринків з неповною конкуренцією.
2. Монополія - тип ринку, на якому один виробник пропонує продукцію на ринку, входження на який для нових учасників блоковано (через існування вхідних барєрів), а близькі замінники нам цю продукцію відсутні.
3. Можливості встановлювати ціни (чи навіть впливати на ринкові ціни) є проявом ринкової (монопольної) влади фірм на ринках з неповною конкуренцією.
4. Через те, що монополіст безпосередньо зустрічається із спадною кривою попиту, його гранична виручка буде меншою за ринкову ціну(MRMC).
5. Через наявність вхідних барєрів в умовах монополії дія цінового механізму не призводить до парадоксу прибутку (як на конкурентних ринках), тому монополіст має можливість отримувати економічний(тобто монопольний) прибуток і в довгостроковому періоді.
6. Визначальною особливістю монополістичної конкуренції порівняно з повною конкуренцією є диференціація продукції, через що фірми на таких ринках намагаються утворити для себе певні ніші (сегменти ринку), в межах яких вони мають певну ринкову владу.
7. На ринках монополістичної конкуренції велику роль відіграє реклама, пропаганда своєї торгової марки серед покупців, що збільшує вартість виробництва. В довгостроковому періоді фірми не можуть втримати прибуток через відсутність обмежень для появи конкурентів, проте вищі витрати не дозволяють їм вийти на такі саме ефективні обсяги, на які виходять аналогічні фірми на повністю конкурентних ринках.
8. Олігополія - це такий тип ринкової структури, де (а) на ринку діє декілька продавців, (б) продукція може бути і стандартизованою, і диференційованою, (в) існують значні барєри для входу на ринок, (г) фірма враховують поведінку конкурентів, тобто діють стратегічно. Найважливіша риса, притаманна олігополії, - це стратегічна поведінка продавців: фірма-олігополіст повинна розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів.
9. Єдиної моделі олігополії не існує. Та чи інша форма взаємодії фірм на олігополістичному ринку може встановлюватись в залежності від багатьох факторів: технології та структури витрат, тривалості короткострокового періоду, наявності барєрів при виході з ринку, диференційованості продукції, структури попиту, поінформованість фірм-учасників ринку.
10. Модель олігополії Бертрана - це модель цінової війни. Фірми, маючи можливість відносно швидко змінювати обсяги випуску, конкурують цінами. Втрати фірм у результаті цінових війн є стимулом до створення картелів. Картельна угода є прикладом змови, яка суперечить умовам економічної ефективності для суспільства, зменшує суспільний добробут і тому забороняється антимонопольним законодавством. Картелі є внутрішньо нестабільними за наявності транзакцій них витрат на контроль за дотриманням картельної угоди.
11. У моделі Курно кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи з незмінності обсягу випуску конкурента. Це можливо у випадку коли технологія випуску продукції не дозволяє фірмам митимемо змінювати обсяги виробництва та/чи особливості ринку не дозволяють миттєво збільшити обсяги продажів. Галузевий обсяг випуску у моделі Курно займає проміжне положення між чистою монополією та досконалою конкуренцією.
12. Стратегічну поведінку фірм на ринку олігополії найбільш точно відображають моделі теорії ігор. Рівновага за Нешем є такою комбінацією стратегій у грі, що у жодного гравця немає мотивів змінити своє рішення при даних стратегіях інших гравців. Наявність рівноваги за Нешем дає можливість прогнозувати - яким буде результат гри (рівновага на олігополістичному ринку).
Список литературы
1. Мікроекономіка і макроекономіка / С. Будаговська, О. Кілієвич та ін. Підручник для підготовки магістрів державного управління за ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 2001. - 518с. - Ч.1, Розд. 8,9.
2. Економічний розвиток і державна політика/ Ю.Бажал, О.Кілієвич, О.Мертенс та ін. Навч. посібник за заг. ред. Ю.Єханурова та І.Розпутенка. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 480с. Част. 2, розд. 2.6.
3. Веймер Д.Л., Вайнінґ А.Р. Аналіз політики: концепції і практика. Пер. з англ. за наук. ред. О.Кілієвича. - К.: Основи, 1998. - 654c.
4. Н. Грегори Менкью. Принципы экономикс: - Спб: Питер Ком, 1999. - 784с.
5. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1998. - 646с.
6. Портер, Майкл Е. Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів/ Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський. - К.: Основи, 1998. - 390с.
7. Семюелсон Пол.А., Нордгауз Вільям Д. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1998. - 676с.
8. W. Kip Viscusi, John M. Vernon, Joseph E. Harrington. Economics of regulation and antitrust/ Third ed. - The MIT Press, 2000. - 864с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
