Особливості порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів - Автореферат

Демократичні перетворення здійснюються внесенням змін до чинних законів України, прийняттям нових, що мають за мету приведення кримінально-процесуального законодавства у відповідність до Конституції України, узгодження з іншими законами та міжнародними стандартами у галузі кримінального провадження. Зазначені зміни не внесли чіткої ясності для одностайного розуміння слідчими, прокурорами, суддями, працівниками органів дізнання норм, що регулюють порушення кримінальної справи. Так, протягом 2007-2009 років із загальної кількості кримінальних справ, які знаходились у провадженні слідчих підрозділів МВС, податкової міліції та прокуратури України було скасовано 10546 постанов про порушення кримінальної справи, з яких 6797 прокурором і 3749 судом. Науковцями приділялась увага дослідженню процесуальної діяльності з порушення кримінальної справи, взаємодії слідчого з оперативними працівниками, прокурорського нагляду і судового контролю за законністю порушення кримінальної справи, проведенню оперативно-розшукової діяльності з перевірки заяв і повідомлень про злочини. Вочевидь, що шляхи їх вирішення потребують концептуального наукового дослідження, а розвязання можливе лише шляхом внесення збалансованих змін і доповнень не лише до КПК України, а й інших законодавчих актів, які регулюють діяльність із порушення кримінальної справи.Досліджуються актуальні питання щодо змісту і завдань стадії порушення кримінальної справи, правового визначення та врегулювання приводів і підстав до порушення кримінальної справи, зясовуються умови та підстави використання ОРД під час перевірки заяв (повідомлень) про злочин. У підрозділі 1.1 «Зміст і завдання стадії порушення кримінальної справи» дисертантом розглядається правове врегулювання діяльності з порушення кримінальної справи в кримінально-процесуальному законодавстві України; досліджується зміст і завдання стадії порушення кримінальної справи; аналізується законодавче визначення приводів та підстав до порушення кримінальної справи; визначаються неврегульовані, дискусійні та спірні питання; обґрунтовуються пропозиції щодо шляхів їх усунення та унормування. Дисертант дискутує з науковцями, які діяльність з перевірки і вирішення заяв та повідомлень про злочин не відносять до кримінального процесу, а його початком вважають прийняття рішення про порушення кримінальної справи. У підрозділі 1.2 «Приводи і підстави до порушення кримінальної справи» проаналізовано законодавче визначення приводів і підстави до порушення кримінальної справи, визначені неврегульовані, дискусійні та спірні питання. «Особливості порушення кримінальних справ за матеріалами справ оперативного обліку» складається з трьох підрозділів, що охоплюють три взаємоповязані групи проблем: питання взаємодії слідчого та оперативного працівника в стадії порушення кримінальної справи; особливості одержання та використання оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи; процесуальний порядок порушення кримінальної справи за матеріалами оперативно-розшукових заходів.У дисертації здійснено узагальнення та наведено нове вирішення актуального теоретико-прикладного завдання, що полягає у визначенні особливостей порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів. Змістом даної стадії є доказування, а відомості, на підставі яких приймається рішення про порушення справи або відмову в її порушенні є нічим іншим як докази, що має знайти відображення в ст.65 КПК України. Констатовано, що з початку кримінально-процесуальної діяльності, в разі необхідності, посадова особа, яка уповноважена вести кримінальний процес, повинна мати повноваження щодо проведення слідчих дій, які скеровані на отримання необхідних доказів для прийняття процесуального рішення про порушення кримінальної справи. Взаємодія слідчого та оперативного працівника на стадії порушення кримінальної справи повинна відбуватися у наступних формах: а) створення слідчо-оперативної групи, спільне планування комплексу перевірочних оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій та їх проведення в межах своєї компетенції; б) надання слідчим оперативному працівнику методичної допомоги у визначенні необхідного для порушення кримінальної справи обсягу вихідної інформації; в) спільне вивчення і юридична оцінка отриманих в результаті проведення перевірки фактичних даних щодо їх повноти та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Обґрунтовано зміни до ст.97 КПК для визначення умов перевірки заяви (повідомлення) про злочин шляхом проведення ОРД у наступній редакції: «заява або повідомлення про злочин, що вчинений або готується, до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення ОРД, як правило, про тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також у випадках, коли пошук, отримання і фіксація фактичних даних про обставини злочину та осіб, що його вчинили здобути іншими процесуальними засобами ускладнено, неможливо чи недоцільно.

Основний зміст

У дисертації здійснено узагальнення та наведено нове вирішення актуального теоретико-прикладного завдання, що полягає у визначенні особливостей порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів. Проведене дослідження дає підстави для наступних висновків, що мають певний ступінь наукової новизни.

1. Кримінально-процесуальна діяльність починається з моменту отримання відомостей про події, які містять ознаки злочину. Змістом даної стадії є доказування, а відомості, на підставі яких приймається рішення про порушення справи або відмову в її порушенні є нічим іншим як докази, що має знайти відображення в ст.65 КПК України.

2. Доведена недостатність процесуальних засобів перевірки заяв і повідомлень про злочини, які викладені у ст.97 КПК. Констатовано, що з початку кримінально-процесуальної діяльності, в разі необхідності, посадова особа, яка уповноважена вести кримінальний процес, повинна мати повноваження щодо проведення слідчих дій, які скеровані на отримання необхідних доказів для прийняття процесуального рішення про порушення кримінальної справи.

3. Взаємодія слідчого та оперативного працівника на стадії порушення кримінальної справи повинна відбуватися у наступних формах: а) створення слідчо-оперативної групи, спільне планування комплексу перевірочних оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій та їх проведення в межах своєї компетенції; б) надання слідчим оперативному працівнику методичної допомоги у визначенні необхідного для порушення кримінальної справи обсягу вихідної інформації; в) спільне вивчення і юридична оцінка отриманих в результаті проведення перевірки фактичних даних щодо їх повноти та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

4. Доведена необхідність закріплення у КПК норми про обовязкове створення слідчо-оперативної групи у кожному випадку, коли приймається рішення про проведення перевірки із застосуванням ОРД. До її складу мають увійти слідчий, якому доручений розгляд заяви (повідомлення) про злочин і оперативний працівник відповідного підрозділу, який буде здійснювати оперативний супровід.

5. Обґрунтовано зміни до ст.97 КПК для визначення умов перевірки заяви (повідомлення) про злочин шляхом проведення ОРД у наступній редакції: «заява або повідомлення про злочин, що вчинений або готується, до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення ОРД, як правило, про тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також у випадках, коли пошук, отримання і фіксація фактичних даних про обставини злочину та осіб, що його вчинили здобути іншими процесуальними засобами ускладнено, неможливо чи недоцільно. При відсутності вказаних підстав, приймати рішення про перевірку заяви (повідомлення) або іншої інформації про злочин шляхом проведення оперативно-розшукових заходів забороняється».

6. Оскільки норми КПК покладають обовязок (ч.1ст.103) і уповноважують (ч.5 ст.97) окремих субєктів кримінального судочинства (органи дізнання) на виконання оперативно-розшукової діяльності в інтересах кримінального судочинства, зроблено висновок, що саме норми КПК і повинні містити чітко визначений перелік оперативно-розшукових заходів, які можуть бути здійснені для вирішення вказаних питань.

7. Оперативно-розшукова діяльність, яка здійснюється з моменту отримання оперативними підрозділами первинних відомостей (інформації) про вчинений або підготовлюваний злочин, що зафіксовані у відповідному документі і зареєстровані належним чином є складовою частиною кримінального процесу. Відповідно, оперативно-розшукові заходи, якими згідно ч.5 ст.97 КПК можуть бути перевірені заява або повідомлення про злочин є окремими засобами пізнавальної діяльності, а тому повинні бути чітко вказані саме у нормах КПК і ними ж регламентовані.

8. Десятиденний термін перевірки заяв та повідомлень не відповідає вимогам сьогодення, в окремих випадках не дозволяє вирішити питання, які необхідні для прийняття рішення про порушення кримінальної справи. Дисертантом обґрунтовано і запропоновано внесення змін до ст.97 КПК щодо збільшення строків перевірки залежно від правового режиму її здійснення та характеру первинних відомостей про злочин.

9. Прокурорським наглядом не охоплюється частина кримінального процесу від появи приводу до прийняття рішення про порушення кримінальної справи. Запропоновано доповнити ст.95 КПК України частиною 4 наступного змісту: «Про кожний факт отримання або виявлення заяви, повідомлення чи оперативно-розшукової інформації про злочин, їх реєстрацію та зміст керівник відповідного підрозділу (або посадова особа, яка тимчасово виконує його обовязки) протягом доби письмово повідомляє прокурора».

10. Чинний КПК не конкретизує рівень прокурора, який здійснює нагляд за законністю ОРД під час перевірки заяв та повідомлень про злочини. Відповідно до ст.14 Закону України «Про ОРД» та відомчих наказів Генерального прокурора України прокурорський нагляд обмежений рівнем співробітників обласної прокуратури. Дане положення не узгоджується з Конституцією України і Законом України «Про прокуратуру». Доведено, що повноваження на здійснення нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють ОРД, дізнання і досудове слідство повинні також розповсюджуватися на районних і міських прокурорів.

1. Гапотченко Г.М. Удосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання МВС / Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - 2006. - № 2. - С.254-264.

2. Гапотченко Г.М. Удосконалення кримінально-процесуальної діяльності на стадії порушення кримінальної справи/ Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - 2007. - № 3. - С.172-184.

3. Гапотченко Г.М. Оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи щодо певної особи / Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - 2008. - № 1. - С.225-235.

4. Гапотченко Г.М. Удосконалення кримінально-процесуальної діяльності щодо отримання та перевірки інформації про злочин / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2008. - № 1 (Спеціальний випуск у двох частинах). - ч.2. - С.136-147.

5. Гапотченко Г.М. Порушення кримінальної справи щодо певної особи: крок до демократії чи повернення в минуле? / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2008. - № 2. - С.66-72.

6. Гапотченко Г.М. Практичні питання оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2008. - № 3 (Спеціальний випуск). - С.103-106.

7. Гапотченко Г.М. Інформація підрозділів, що здійснюють ОРД як привід до початку кримінально-процесуальної діяльності / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2009. - № 4. - С.229-236.

8. Гапотченко Г.М. Взаємодія слідчого з працівниками підрозділів, що здійснюють ОРД у стадії порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. - 2009. - № 4. - С.164-170.

9. Гапотченко Г.М. Прокурорський нагляд у стадії порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. - 2010. - № 1. - С.193-200.

10. Гапотченко Г.М. Удосконалення норм КПК, що регулюють порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2010. - № 3. - С.159-168.

11. Гапотченко Г.М. Удосконалення прокурорського нагляду у стадії порушення кримінальної справи» // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2010. - № 6 (Спеціальний випуск у трьох частинах.). Частина 3. - С.85-92.

12. Гапотченко Г.М. Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадянина України в разі порушення щодо нього кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Донецьк, 26 листопада 2004 року. - Донецьк : ДЮІ МВС при ДОННУ, 2005. - 240 с. - С.31-39.

13. Гапотченко Г.М. Реформування кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання МВС України / Г.М. Гапотченко // Питання реформування кримінального судочинства: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції : Донецьк, 25 листопада 2005 року. - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2005. - 516 с. - С.324-330.

14. Гапотченко Г.М. Правомірність порушення кримінальної справи відносно особи / Г.М. Гапотченко // Проблеми теорії і практики застосування норм права у кримінальному судочинстві : Збірник матеріалів конференції. - Херсон : ХЮІ ХНУВС, 2008. - С.113-118.

15. Гапотченко Г.М. Взаємодія слідчого та оперативного працівника під час перевірки заяв і повідомлень про злочини / Г.М. Гапотченко // Сторіччя розшуку: історія, сучасність та перспективи. Матеріали науково-практичної конференції. (Одеса, 24 жовтня 2008 р.) - Одеса : ОДУВС, 2008. - С. 73-74.