Особливості поняття, сутності та природи органів самоорганізації населення - Статья

Кризова соціально-економічна ситуація в Україні останніх років потребує кардинальних реформ, проведення курсу на децентралізацію влади, розвиток громадянського суспільства, місцевого самоврядування та різноманітних форм самоорганізації населення. Однією з сучасних форм місцевої самоорганізації населення в Україні є органи самоорганізації населення (ОСН), які мають значний потенціал вирішення питань місцевого значення та розвитку громади. Конституція України у статті 140 встановлює наступне: «Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна» [4]. Для більш глибокого розуміння природи та сутності зазначеного явища розглянемо наступні термінологічні категорії: «самоорганізація», «самоорганізація населення», «органи самоорганізації населення». Закон України «Про органи самоорганізації населення» від 2001 року визначає органи самоорганізації населення як представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених чинним законодавством.Таким чином, органи самоорганізації населення в Україні є початковими ланками розвитку територіальних громад, представляють собою колективну форму реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні. Разом з тим, вони виникають відповідно до законів синергетики у вигляді спонтанних процесів у суспільстві, колективах, групах та представляють собою самоздійснювані процеси соціального регулювання. Для українського суспільства самоорганізація населення має ще нерозвинутий потужний потенціал, котрий базується на глибинному історичному ґрунті. Досвід демократичних країн світу демонструє можливості та перспективи для подальшого ефективного становлення такого інституту громадянського суспільства, як органи самоорганізації населення. Дані питання та тенденції розвитку органів самоорганізації населення можуть бути вивчені в ході подальших наукових розвідок.

Таким чином, органи самоорганізації населення в Україні є початковими ланками розвитку територіальних громад, представляють собою колективну форму реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні. Разом з тим, вони виникають відповідно до законів синергетики у вигляді спонтанних процесів у суспільстві, колективах, групах та представляють собою самоздійснювані процеси соціального регулювання. Для українського суспільства самоорганізація населення має ще нерозвинутий потужний потенціал, котрий базується на глибинному історичному ґрунті. Досвід демократичних країн світу демонструє можливості та перспективи для подальшого ефективного становлення такого інституту громадянського суспільства, як органи самоорганізації населення. Дані питання та тенденції розвитку органів самоорганізації населення можуть бути вивчені в ході подальших наукових розвідок.

Використані джерела інформації

1. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. - 437с.

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : .

3. Закон України «Про органи самоорганізації населення» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2625-14

4. Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : .

5. Мішина Н. В. Термін «самоорганізація населення» в законодавстві та в доктринальній літературі України / Н. В. Мішина // Державне управління : теорія та практика. К. : 2006. - № 1. - С. 30 - 35.

6. Пеліванова Н.І. Місцева самоорганізація населення: зарубіжний досвід для України / Н.І. Пеліванова // Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс]. - Режим доступу : 7. Рубцов В. П. Про суперечності становлення інституту органів самоорганізації населення та нову концепцію їх створення / В. П. Рубцов // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : .

8. Ткачук А. Місцеве самоврядування та децентралізація. Практичний посібник / [Ткачук А.]; Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні - DESPRO». - К. : ТОВ «Софія». - 2012. - 120 с.

9. Українська-інтернет енциклопедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу : .

1. Bevzenko L. D. (2002), Sozialnaja samoorganizazia. Sinergeticheskaja paradigm : vozmognosty sozialnych interpretazij [Social self-organization. Synergetic paradigm: capabilities of social interpretations], Instytut soziologiy NAN of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (1997), The Law of Ukraine “On local self-government in Ukraine”, available at: (Accessed 19 April 2015).

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), The Law of Ukraine “On bodies of self-organization of population”, available at: (Accessed 19 April 2015).

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996), The Constitution of Ukraine, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр(Accessed 19 April 2015).

5. Mishyna N. V. (2006) “The term "self-organization of population" in the law and in doctrinal literature Ukraine, Dergavne upravlinnja : teorija ta praktyka, vol. 1, pp.30 - 35.

6. Pelivanova N. I. (2010) “Local self-organization of population: international experience for Ukraine”, available at: (Accessed 19 April 2015).

7. Rubtsov V. P. (2013) “On contradictions of establishment of the institute of the bodies of self-organization of population and the new concept for their creation”,available at: (Accessed 19 April 2015).

8. Tkachuk A. F. (2012) Miszeve samovriaduvannija ta dezentralizazia. Praktychniy posibnik [local self-government and decentralization. A Practical Guide], DESPRO, Kyiv, Ukraine.

9. Ukrainian Internet encyclopedia (2015), “Self-organization”, available at: http://library.nulau.edu.ua/POLN_TEXT/KOMPLEKS/KURS_1/kurs/9/19.htm (Accessed 19 April 2015).

Размещено на .ru