Особливості поетики малої прози Еміля Золя - Автореферат

Зосередивши свою увагу на аналізі циклу романів “Ругон Маккари”, а також на дослідженні індивідуального стилю Золя, український його сучасник і критик порівняно мало сказав про малу прозу свого улюбленого автора, але й її, особливо другу збірку, високо оцінив саме в аспекті поетики малих прозових форм. Матвіїшина, який одним із перших замислився над рецепцією Золя в Україні, а також наголосив на майстерності французького митця у різних жанрових модифікаціях: “Вагомий внесок зробив Е.Золя і у розвиток французької новелістики, опублікувавши кілька збірників оповідань... Ці збірники були першими пробами пера майбутнього великого романіста у прозі, й у них відбиті суперечливі суспільно-естетичні пошуки письменника”2. Однак мала проза, тобто художні твори малої епічної форми, у творчому доробку цього автора мають суттєве значення як окреме естетичне явище. У такому ракурсі ще не проаналізована поетика цих казок, есе, новел, нарисів, а без урахування місця малої прози у творчості французького письменника неможливо сформувати правдивого уявлення про складний процес становлення й розвитку таланту митця.У першому розділі дисертації (“Еволюція малої прози у творчості Еміля Золя”) подаються відомості про розвиток світоглядних рис досліджуваного автора, простежується співвідношення його творчості з літературними напрямками, що були актуальними у ХІХ ст. Пошук власної манери письма” підкреслено, що письменник розпочинав свою творчість як романтик і, подібно до інших прозаїків тієї епохи (та й не тільки тієї), спочатку писав поезії. Створений у першій прозовій збірці “Казки для Нінон” образ ліричного героя був своєрідним естетичним двійником автора, генетично повязаним з його поезією. Щоправда, виробляючи свою естетичну теорію, утверджуючи принципи експериментального роману, Золя буде вдаватися до гострої і часом несправедливої критики романтизму взагалі і творчості Жорж Санд та Віктора Гюго зокрема. Золя у збірці “Нові казки для Нінон” зясовується своєрідність звязку першої збірки малої прози письменника з другою: невиразна реалістична тенденція “Казок для Нінон” міцніє й утверджується як принцип у художній системі засобів у “Нових казках для Нінон”.Для кращого розуміння характеру творчих пошуків видатного французького письменника, суті тих змін, що відбувалися у світосприйнятті митця, способах моделювання дійсності у художній творчості мала проза дає у певному розумінні більше матеріалу, аніж його прославлені романи. Звичайно, кожному романові були властиві свої специфічні прикмети як на змістовному, так і на формальному рівнях, але в цілому вся серія була втіленням єдиного задуму автора, що й віддзеркалилося у поетичній структурі кожного окремого твору, який ставав частиною великої епопеї. У “Ругон-Маккарах” письменник залишався в межах свого художнього задуму, натомість у малій прозі він почував себе вільніше, бо не відчував потреби вкладати свої казки, новели чи повісті-новели у заздалегідь підготовлену рамку. Риси оригінального індивідуального стилю автора чіткіше проявились у новелістиці, ніж у його ранній поезії, де Золя був наслідувачем усталених романтичних традицій. Звичайно, деякі теми, образи, мотиви, що вперше зявилися у малій прозі, були згодом використані у тому чи іншому романі; та все ж немає ніяких підстав розглядати малі форми прози Золя лише як підготовчі етюди до великих.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Для кращого розуміння характеру творчих пошуків видатного французького письменника, суті тих змін, що відбувалися у світосприйнятті митця, способах моделювання дійсності у художній творчості мала проза дає у певному розумінні більше матеріалу, аніж його прославлені романи.

Серії “Ругон-Маккари” загалом притаманна, як відомо, певна ідейно-стилістична однорідність. Звичайно, кожному романові були властиві свої специфічні прикмети як на змістовному, так і на формальному рівнях, але в цілому вся серія була втіленням єдиного задуму автора, що й віддзеркалилося у поетичній структурі кожного окремого твору, який ставав частиною великої епопеї. У “Ругон-Маккарах” письменник залишався в межах свого художнього задуму, натомість у малій прозі він почував себе вільніше, бо не відчував потреби вкладати свої казки, новели чи повісті-новели у заздалегідь підготовлену рамку. Риси оригінального індивідуального стилю автора чіткіше проявились у новелістиці, ніж у його ранній поезії, де Золя був наслідувачем усталених романтичних традицій.

Його новелістика становить окремий самостійний, хоч і перехідний етап. Звичайно, деякі теми, образи, мотиви, що вперше зявилися у малій прозі, були згодом використані у тому чи іншому романі; та все ж немає ніяких підстав розглядати малі форми прози Золя лише як підготовчі етюди до великих. Це викінчені оригінальні твори зі своєрідною поетикою жанрово-новелістичного підпорядкування.

Специфіка і важливе значення малої прози Золя полягає в її полістилістиці, належності одночасно до різних літературних напрямів. Саме різноманітність поетики і стає визначальною рисою малої прози Е. Золя - на відміну від його романів, для яких більшою мірою притаманні риси певної художньої монолітності.

У дисертації обґрунтовується погляд, що у малій прозі Золя можна вбачати елементи не тільки реалізму і тим більше натуралізму, що зазвичай констатують літературознавці, а й романтизму, символізму, імпресіонізму тощо. Отже, на практиці письменник виходив за рамки своєї звуженої натуралістичної доктрини.

Активізується композиційна роль контрасту, яка суголосна посиленню емоційної виразності мотивів у малих прозових формах. У параметрах реалістично-імпресіоністичної поетики використовуються прийоми психологічного паралелізму.

Аналіз композиції часових планів малої прози митця засвідчує активне використання у ній прийомів обрамлення, які урізноманітнюють сюжетну конструкцію зображених подій і сприяють поглибленню психологізму.

Студіюючи людську природу, Е. Золя прагнув передати всі спостережені тонкощі, нюанси психіки, що розширювало, урізноманітнювало характеротворчі компоненти у структурі персонажів, увиразнювало їх внутрішню еволюцію. Логіка розвитку сюжету, компонування опису та діалогу, пластика портретів, пейзажів - усе слугувало цій меті, ставало формою вираження авторської позиції, точки зору, виробленню свого власного індивідуального стилю, що синтезував естетичні надбання літератури ХІХ століття.

Отже, художні пошуки Е. Золя можна розглядати і як продовження реалістичних традицій європейської (перш за все - французької) літератури, і як започаткування модерністських тенденцій.

Таким чином, аналізована мала проза займає особливе місце у творчому доробку французького письменника, є невідємною складовою його художньої спадщини. Казки, нариси, новели, новелістичні повісті Золя - ще одна грань обдарування видатного письменника, без урахування якої неможливо скласти повне уявлення про жанрове багатство і розмаїтість його творчої спадщини.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. “Мала проза” Е. Золя на сторінках “Вестника Европы” 70 - х років // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Літературознавство. - Тернопіль, 2000. - Вип. VIII. - С. 139-147.

2. Від поезії до прози (ґенеза ранньої прози Еміля Золя) // Сучасний погляд на літературу. Національний педагогічний університет. Науковий збірник. - К., 2000. - Вип. IV. - С. 31-37.

3. Жанрова своєрідність “малої прози” Еміля Золя 60-70-х років ХІХ століття // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Івано-Франківськ, 2000. - Вип. 5. - С. 158-164.

4. Поетика імпресіонізму “малої прози” Е. Золя // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія: Літературознавство. - Харків, 2001. - Вип. 1 (28). - С. 87-93.

5. Архітектоніка прози малої форми Е. Золя // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Літературознавство. - Тернопіль, 2001. - Вип. IX. - С. 217-227.

6. Елементи символізму у малій прозі Еміля Золя // Studio Methodologica. - Тернопіль, 2001. - Вип VIII. - С.

7. Розвиток “малої прози” у творчості Еміля Золя // Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. VI Міжнародна конференція: Тези доповідей. Дніпропетровськ, 2000. - Ч.1. - С. 201-202.

8. Зображення природи у малій прозі Е. Золя // Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. VII Міжнародна конференція: Тези доповідей. Дніпропетровськ, 2001. - Ч.1. - С. 212-213.