Особливості подолання вітальної емоційно важкої ситуації у жінок з ускладненнями вагітності - Автореферат

За даними ВОЗ, останніми роками світовий показник материнської смертності, яка повязана з вагітністю та пологами, становить 400 осіб на 100 тис. народжених живими, для України цей показник - 15 осіб на 100 тис. народжених живими. Серед причин смерті 27,4% припадає на ускладнення вагітності, через які у світі кожен рік помирає 600 тис. жінок (В. В. Ускладнена вагітність несе у собі психоемоційне напруження, яке є маркером емоційно важкої ситуації (О. С. Мета дослідження - на основі поглиблення уявлень щодо особливостей переживання та подолання жінками ситуації ускладненої вагітності розробити рекомендації з надання їм психологічної допомоги, що орієнтовані на підвищення ефективності адаптації жінки до ускладненого перебігу вагітності. Наукова новизна одержаних результатів: вперше доведено, що жінкам з різними видами патології вагітності притаманні свої психологічні особливості, а саме: негативне сприйняття своєї вагітності та майбутньої дитини, змішаний тип особистісного реагування на вітальну емоційно важку ситуацію, повязану з ускладненою вагітністю, та послаблення активної позиції її подолання;У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено обєкт, предмет, мету й завдання дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи. У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження вітальних емоційно важких ситуацій» розглядаються підходи до визначення вітальної емоційно важкої ситуації, проблема вітальності та емоційної важкості ситуації ускладненої вагітності, механізми психологічного захисту та способи подолання вітальних емоційно важких ситуаціях, а також особливості реагування на стрес як адаптаційний ресурс. У вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі ситуації, що несуть загрозу особистісному розвитку та порушують взаємодію і адаптацію людини у соціальному середовищі описують як критичні (Ф. Ю. Вітальна емоційно важка ситуація визначається як ситуація, що несе загрозу цілісності чи існуванню організму, особистісному розвитку, апелює до напруженої емоційно-мотиваційної сфери та порушує взаємодію і адаптацію людини у соціальному середовищі. У групі 1 на основі МКХ-10 сформовані підгрупи: 1.1) 28 жінок із пізнім гестозом (О10-О16); 1.2) 56 жінок із загрозою передчасних пологів - далі ЗПП; 1.3) 31 жінка з хворобами матері, які повязані переважно з вагітністю (О20-О29) - далі умовно позначено як «із соматичними хворобами»; 1.4) 29 жінок, яким надають допомогу у звязку зі станом плоду, амніотичної порожнини та можливими труднощами пологів (О30-О48) - далі умовно позначено як «із загрозливим станом плоду».Жінки з ускладненнями вагітності менше, ніж в нормі, були вдоволені своїм здебільшого фізичним (U=3,14; p<0,01), а також психічним станом та соціальним функціонуванням, отже, вони обережніше ставились до себе, але це негативно впливало на їхній емоційний стан. Жінки з ускладненнями вагітності більше, ніж в нормі, хвилювалися відносно своєї майбутньої ролі матері (Up=1,7; p<0,05) та менше сприймали стосунки із чоловіком як позитивні (Up=3,16; p<0,01). Жінкам з пізнім гестозом були притаманні апатичний, паранояльний і неврастенічний типи ставлення до вагітності. Вони характеризувалися байдужістю до своєї вагітності та дитини, ігноруванням свого ускладнення, наявністю проблем в прийнятті образу матері, негативним ставленням до дитини, яка вважалася необхідною для відповідності ідеальному образу або ідеальній ситуації материнства, «присвячувалася» чоловіку та сприймалася як загроза. Жінкам із ЗПП були притаманні тривожність та іпохондричність (іпохондричний тип ставлення до вагітності), позитивна ідентифікація з материнським образом, але, мали місце неоднозначність стосунків із чоловіком, свідоме несприйняття дитини та несвідоме негативне ставлення до дитини через можливість її смерті, виникнення негативних почуттів (відрази, сорому, презирства, страху, провини, страждання, горя) та руйнування ідеального образу себе як матері внаслідок близькості до хвороби.У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування й запропоновано нове рішення актуальної наукової задачі - виявлення особливостей подолання жінками вітальної емоційно важкої ситуації, повязаної з ускладненнями вагітності, на основі чого розроблено рекомендації щодо надання психологічної допомоги таким жінкам; рекомендації орієнтовані на підвищення ефективності адаптації жінки до ускладненого перебігу вагітності. Встановлено, що ускладнена вагітність є вітальною емоційно важкою ситуацією унаслідок обєктивної або субєктивної загрози цілісності чи існуванню організму матері або дитини, тривалого емоційного напруження та потреби адаптації. Загальними типами ставлення до ускладненої вагітності для всіх видів ускладнення є сенситивний та тривожний, а специфічними - апатичний та паранойяльний (при пізньому гестозі), іпохондричний (при ЗПП та соматичних хворобах) та неврастенічний (при пізньому гестозі та соматичних хворобах), що відображає субєктивну незадоволеність жінок своїм фізичним станом. У випадку пі

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ