Особливості переживання суб’єктивної самотності спортсменами-паралімпійцями, які спеціалізуються у пауерліфтингу - Статья

Це також підтверджується дослідниками, але цікаво буде розглянути в перспективі, які існують механізми міжособистісної взаємодії або які характерні цим акцентуаціям риси роблять паралімпійців невразливими до цього механізму самотності. Такі спортсмени спрямовані використовувати спілкування для задоволення власних потреб у самоствердженні, увазі або співчутті. Очікувалося, що дисоційована самотність буде повязана із тривожністю, збудливістю та демонстративністю, але це припущення не підтвердилося. Таким чином, виникає парадокс: найбільш болючий для дорослого віку механізм самотності для спортсмена визначається переважно зовнішніми обставинами успіху або невдачі. Можна зробити припущення про існування звязку між самооцінкою особистості та її самотністю у дорослому віці.

Цікавим є той факт, що відчужуючий вид самотності зовсім не властивий таким акцентуаціям, як гіпертимна, емотивна та демонстративна. Це також підтверджується дослідниками, але цікаво буде розглянути в перспективі, які існують механізми міжособистісної взаємодії або які характерні цим акцентуаціям риси роблять паралімпійців невразливими до цього механізму самотності.

Обєднуючим для перелічених акцентуацій є позитивний та оптимістичний погляд на спілкування, наявність довіри та готовність до розв’язання стосунків. Такі спортсмени спрямовані використовувати спілкування для задоволення власних потреб у самоствердженні, увазі або співчутті. Натомість дистимічний тип залишається на самоті із уявною небезпекою, що начебто очікує його у ситуації спілкування.

Очікувалося, що дисоційована самотність буде пов’язана із тривожністю, збудливістю та демонстративністю, але це припущення не підтвердилося. Для пояснення цього слід звернутись до розгляду стану дисоційованої самотності. За своїм походженням та проявом цей вид самотності є найскладнішим. Його протікання характеризується зміною процесів ідентифікації та відчуження. Спочатку відбувається ідентифікація, яка набуває генералізованого характеру. Згодом суб’єкт ідентифікації вбачає в іншій людині притаманні, але відкидані власні риси, що призводить до не менш тотального відчуження. Цей механізм є ілюстрацією субєктивності стану самотності як такого, що відображає внутрішній світ людини та її ставлення до самої себе. Переживання самотності в цьому випадку має гострий та болючий характер.

Те, що спортсменам-паралімпійцям не властивий цей тип самотності можна пояснити за допомогою даних щодо психологічних особливостей першого дорослого віку. Найбільш логічним є пояснення, що особистісні риси ще не достатньо сформовані для забезпечення такого впливового механізму ідентифікації. Так, коли деякі риси особистості тільки виникають, інші вже втрачають актуальність, засвоюється новий досвід, що впливає на самооцінку спортсмена та його ставлення до себе. Таким чином, виникає парадокс: найбільш болючий для дорослого віку механізм самотності для спортсмена визначається переважно зовнішніми обставинами успіху або невдачі. Можна зробити припущення про існування зв’язку між самооцінкою особистості та її самотністю у дорослому віці.

Необхідно зазначити той факт, що деякі акцентуації виявилися ніяк не пов’язаними із виникненням будь-якого виду самотності. Серед них такі типи, як застрягаючий, педантичний, тривожний, збудливий та екзальтований. На наш погляд, їх обєднує або висока, або низька сила та швидкість реакцій та баланс між внутрішнім відчуттям емоцій та їх проявом. Можливо, самі ці показники є основою для виникнення у подальшому здатності до переживання субєктивно позитивної самотності, або усамітнення, що переживається паралімпійцем як творчий та задовільний стан. Але слід пам’ятати, що, згідно з гуманістичною традицією, цей стан вимагає певного рівня розвитку особистості та майже недоступний для першого дорослого віку. Це підтверджується результатами нашого дослідження. самотність спортсмен паралімпієць

Перспективи подальшого дослідження. Перспективно важливим є той момент, що, якою б не була самотність, у спортсменів вона має скоріш негативний характер, ніж позитивний, і пов’язана із погіршенням психічного здоров’я та психічними розладами. Виключенням став дифузний тип самотності, але, як було з’ясовано, його складові є варіантом нормального розвитку спортсмена-паралімпійця.

Необхідним є зазначення загального стану нервово-психічної адаптації сучасних паралімпійців: близько 40% досліджуваних мають несприятливі прогностичні ознаки або ознаки передпатології, 28% - суттєві ознаки патології, 12% - ознаки наявності легкої патології. Показники, відповідні межам психічного здоров’я та сприятливим прогностичним ознакам до яких належать лише 20% досліджуваних. Такі результати потребують більш детального поглиблення в питанні соціальної життєдіяльності спортсменів.

1. Вейс Р.С. Вопросы изучения одиночества / Р.С. Вейс // Лабиринты одиночества. - М., 2009. - 624 с.

2. Деркач В.М. Ефективність програми психологічної підготовки легкоатлетів-паралімпійців із порушеними функціями опорно-рухового апарату у період формування готовності до основних змагань / В.М. Деркач // Науковий часопис Нац. пед. у-ту імені М.П. Драгоманова. Серія № 15 «Науково-педагогічні проблеми фізичної культури / Фізична культура і спорт» / за ред. Г.М. Арзютова. - К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2016. - Вип. 5(75), С. 39 - 43.

3. Киселева В. Взрослое одиночество / В. Киселева // Практический психолог - 2012. - №8. - С.15-25.

4. Корчагина С.Г. Генезис, виды и проявления одиночества / С.Г. Корчагина. - М.: МПСИ, 2005. - 196 с.

5. Корчагина С.Г. Психология одиночества / С.Г. Корчагина. М. : МПСИ, 2008. - 228 с.

6. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Психология индивидуальных различий. Тексты / А.Е. Личко. - М.: МГУ, 2012. С. 288-318.

7. Психология человека от рождения до смерти / Под ред. А.А. Реана. - С-Пб., 2012 - 656 с.

8. Стеценко А.И. Значение возраста в состязательной деятельности высококвалифицированных спортсменок, специализирующихся в пауэрлифтинге / А.И. Стеценко, Ю.В. Гордиенко // Ученые записки университета имени П.Ф. Лесгафта.-2013.- 4(98).-С.146-151.

Размещено на .ru